Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №569/6175/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/6175/24

Провадження № 22-ц/4815/139/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року, ухвалене в складі судді Галінської В.В., у справі № 569/6175/24

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , співвласниками якого є відповідачі. За даним особових рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість за надані товариством послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 224 082,65 грн, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку.

Просив суд стягнути з відповідачів солідарно 224082,65 грн заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 65 762,66грн. на ІBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код за ЄДРПОУ 36598008 ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в позовні вимоги задовольнити в повному об`ємі.

Апеляційна скаргу мотивована тим, що судом неправильно застосовано строки позовної давності з квітня 2021 року. Вважає, що такий строк має обраховуватися з квітня 2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності.

Відповідно до витягу інформації по адресній картці ЦНАП від 14.03.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року.

Відповідно до витягу інформації по адресній картці ЦНАП від 24.10.2024 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 2009 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.05.2018, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної приватної власності по 1/2 частки спадкового майна: квартири АДРЕСА_2 , що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

За вищевказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, протилежного суду не доведено.

Відповідачі не виконують свого обов`язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого станом на 01.03.2024 р., за період з січня 2007 року по 01.03.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 224 082,65 грн, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

В суді першої інстанції відповідачами було подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлова послуга - це послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно статті 162 ЖК України, передбачено обов`язок особи як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У той же час відповідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-1 зазначено, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц від 15.03.2018 року, наголосив, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що строк, передбачений для пред`явлення вимог кредитора до спадкоємця боржника позивачем не пропущений.

Оскільки боржник померла у лютому 2007 року, то відповідати перед позивачем, на підставі вищезазначеного, за борги спадкодавця мають спадкоємці за заповітом у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з квітня 2017 року.

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 01 квітня 2017 року.

Пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 01 квітня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 01 квітня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19).

Таким чином, з урахуванням п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у межах позовної давності знаходиться період з 1 квітня 2017 року.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Убачається, що станом на 01.03.2024 року заборгованість відповідачів за послуги з теплопостачання становила 224 082,65 грн, що утворилася за період з квітня 2017 року по 01 березня 2024 року.

Разом з тим, у межах строку позовної давності, відповідно до розрахунку суми боргу за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року у відповідачів наявна заборгованість за надану послугу у розмірі 157 463,53 грн.

Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п.п. 1-3, ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Убачається, що позивач поніс судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3028,00+3633,60 грн.=6661,60 Рішенням апеляційного суду позовні вимоги задоволено на 70,27 % ціни позову.

Виходячи з пропорційності розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним у суді першої інстанції та апеляційної інстанції в розмірі 4381,10 гривень судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 157 463,53 грн. на ІBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код за ЄДРПОУ 36598008 ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судові витрати понесені позивачем по 2340,55 гривень з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 14 травня 2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.,

Хилевич С.В.