Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №568/1784/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 568/1784/25

Провадження № 22-ц/4815/401/26

Головуючий у Радивилівському районному суді

Рівненської області: суддя Кондратюк В.В.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

05 грудня 2025 року в м. Радивилів

Дубенського району Рівненської області

без фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" – адвоката Рудзея Юрія Володимировича на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" (далі – ТОВ "ФК "Гелексі") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 64280 від 24 березня 2019 року у розмірі 22 667,63 гривень.

Мотивуючи вимоги, зазначалося про те, що вказаний договір було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ІТС) і за ним товариство надало ОСОБА_1 4700 гривень на таких умовах: стандартна процентна ставка становила - 0,01% на день, комісія – 1,9%, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу - 3,0%.

Оскільки відповідач не виконував свої грошові зобов`язання належним чином довготривалий строк, тому заборгованість склала 22 667,63 гривень, з яких: 4 700 гривень становила заборгованість за позикою; 17 967,63 гривень — заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2025 року ТОВ "ФК "Гелексі" в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту надання позичальнику грошових коштів, а тому відсутні підстави вважати доведеною спірну заборгованість.

На рішення суду ТОВ "ФК" Гелексі" подано апеляційну скаргу, де покликалося на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставини справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувалося про правомірність електронної форми договору відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". Так, процес в ІТС позивача передбачав послідовні дії клієнта, які полягали в проставленні чек-боксу про згоду з умовами, підтвердження даних платіжного інструмента, натискання кнопки "Підтвердити заявку" та введення коду-підпису (одноразового ідентифікатора).

Використання одноразового пароля-ідентифікатора прирівнюється за правовими наслідками до власноручного підпису і без отримання sms-повідомлення та входу в особистий кабінет договір не міг бути укладений. Такий алгоритм укладення договорів, який використовує ТОВ "ФК "Гелексі", неодноразово досліджувався та був визнаний належним Верховним Судом.

Всупереч твердженням суду було доведено факт перерахування грошових коштів позичальнику. Оскільки ТОВ "ФК "Гелексі" не є банківською установою, то воно здійснювало перекази через надавача платіжних послуг — Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Елаенс". Довідка від цього платіжного оператора про успішну транзакцію на картковий рахунок позичальника вважає належним та допустимим доказом виконання зобов`язань позикодавцем.

Крім того, зверталася увага суду на те, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів про те, що платіжна картка йому не належала або що він не отримував грошових коштів, а тому висновок суду про безпідставність позовних через недоведеність відповідних обставин саме позивачем необґрунтований.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі – Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2019 року між ТОВ "ФК "Гелексі" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 64280, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 4 700 гривень (п.1.1.1 договору).

Пунктами 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 2.1, 4.3, 5.2 договору за користування позикою передбачена плата у вигляді процентів в розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики (п. 1.1.2.1) та комісії в розмірі 1,1 % в день від початкового розміру позики (п. 1.1.2.2).

Нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Строк повернення позики (термін платежу) визначений до 12 квітня 2019 року.

Строк його дії встановлюється до повного виконання позичальником зобов`язань.

Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5 договору, включно.

Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Підвищену комісійну винагороду передбачено пунктом 5.3, згідно якого у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

Крім того, 24 березня 2019 між контрагентами було укладено додаткову угоду №1 до договору позики, якою фактично змінено умови п.п. 1.1.5. та 4.1. договору на те, що строк повернення позики (термін платежу) установлено до 13 травня 2019 року, а також викладено графік платежів в новій редакції, тобто з урахуванням продовженого відповідного строку.

До суду першої інстанції було надано доказ у виді листа ТОВ "ФК "Елаєнс" від 01 вересня 2025 року №64280, з яким позивач уклав договір №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів фізичним особам без відкриття рахунку. В листі зазначається про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої позивачем, на картковий рахунок відповідача було успішно перераховано грошові кошти в сумі 4700 гривень. У листі також указано номер банківської картки та банк емітент платіжної картки отримувача коштів.

Пред`являючи позов, кредитор стверджував про те, що заборгованість склала 22 667,63 гривень, з яких: 4 700 гривень — заборгованість за позикою; 17 967,63 гривень — заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Натомість суд попередньої інстанції дійшов переконання, що надані позивачем докази, у т.ч. лист ТОВ " ФК "Елаєнс", не дозволили встановити факт переказу кредитних коштів саме відповідачу. Також не підтверджено належність картки НОМЕР_1 позичальнику або зазначення ним цього номера.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується.

Як з`ясовано, при укладенні угоди кредитор з`ясував особу позичальника, його персональні дані, а саме, серію і номер паспорту, місце реєстрації, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків.

В сукупності з цими обставинами й надана кредитору інформація від ТОВ " ФК "Елаєнс", з яким у нього існували правовідносини з переказу грошових коштів, слід вважати належним доказом.

Тим паче, в ході розгляду справи не було спростовано належності позичальнику емітованого відповідним банком платіжного інструмента, а також факту зарахування обумовленої між сторонами суми коштів.

Спонукань вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій та персональні дані у особистому кабінеті були введені не ним особисто матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації відповідає даним, що були отримані на запит суду до Єдиного демографічного реєстру (а.с. 32).

Отже, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 ЦК України.

За наведених обставин висновок суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позову через відсутність доказів, які б підтверджували переказ коштів, є необґрунтованим.

Тобто підстави вважати укладений правочин безгрошовим відсутні.

Разом з тим позов до повного задоволення не підлягає, адже щодо відповідача здійснено неправомірне нарахування заборгованості поза узгодженим строком кредитування, а також укладеною між контрагентами угодою встановлено нікчемну комісію за кожен день користування позикою.

Так, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у т.ч. пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як зазначалося, що умовами пункту 1.1.2.2 договору позики передбачена комісія (комісійна винагорода) за користування позикою у розмірі 1,1% в день від поточного залишку позики, а також передбачену пунктом 5.3. договору підвищену комісійну винагороду у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, яка становить 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

Між тим, положення Закону України "Про споживче кредитування" не передбачають сплату комісії за користування позикою, позаяк за користування позикою позичальник сплачує проценти, які в цьому випадку передбачені п. 1.1.2.1 договору позики.

Аналіз договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця та/або посередника, які пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням позики, та за які позивачем встановлені комісії.

Законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено встановлення будь-яких комісій й за порушення зобов`язань.

Тому положення договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за користування позикою та за прострочення платежів (порушення зобов`язань) є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо строку повернення позики та заборгованості за відсотками колегія суддів зазначає про необґрунтованість їх нарахування до 09 вересня 2019 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Також колегія суддів звертає увагу й на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем решти заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між сторонами умовах кредитного договору та графіка платежів до нього, якими визначено: суму позики — 4 700 гривень, строк користування — до 13 травня 2019 року, розмір процентів за користування позикою — 8,93 гривень, а не на завуальованих, двозначних умовах, які дозволяли кредитору нараховувати непропорційно значні суми грошових коштів за користування кредитом, у т.ч., до 09 вересня 2019 року

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як убачається, суд першої інстанції увагу на викладені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" – адвоката Рудзея Юрія Володимировича задовольнити частково.

Скасувати рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2025 року.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" 4 708 (чотири тисячі сімсот вісім) гривень 93 копійки заборгованості.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі"; код ЄРДПОУ: 41229318; адреса місцезнаходження: вул. В`ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

Н.М. Ковальчук