Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №935/2508/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/2508/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Лугини О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №935/2508/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Коростишівської територіальної громади в особі Коростишівської міської ради про виділ частки, що перебуває у спільній частковій власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Василенка Р.О. в м.Коростишеві,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Коростишівської територіальної громади в особі Коростишівської міської ради. Просить: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 74/300 частини у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/3 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_1 в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна 74/300 частини у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , у складі приміщень: 3-1 – коридор площею 4,87 кв.м, 3-2 – кухня площею 14,40 кв.м, 3-3 – санвузол площею 10,40 кв.м, 3-4 – коридор площею 6,60 кв.м, 3-5 – прихожа площею 11,10 кв.м, 3-6 – житлова кімната площею 13,80 кв.м, 3-7 – житлова кімната площею 9,0 кв.м, сарай «Б».

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга аргументована тим, що рішенням Коростишівського районного суду від 27 травня 2025 року в цивільній справі №935/1316/24 йому відмовлено у задоволенні позовних вимог про виділ його частки в натурі. В оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції посилається на те, що підставою для відмови у задоволенні позову було ненадання позивачем експертного висновку про технічну можливість поділу. Судом не було враховано, що однією причиною відмови у задоволенні позову була обставина незалучення до участі у справі ще одного співвласника у якості відповідача. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року в справі №760/18179/23, за загальним правилом, відмова в задоволенні позову з підстав неналежного суб`єктного складу не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом до належних відповідачів. Ним не здійснювалися дії щодо умисного повторного звернення до суду з тих самих підстав і до тих самих сторін. Навпаки, у позовній заяві він послався на рішення у справі №935/1316/24 та додав його копію до позову з обґрунтовуванням необхідності повторного звернення, адже спір по суті не міг бути розглянутий за відсутності повного кола його сторін. Суд першої інстанції недостатньо дослідив матеріали справи, що призвело до прийняття помилкового висновку про однаковість підстав для звернення до суду. Статтею 186 ЦПК України передбачено право суду відмовляти у відкритті провадження у справі за наявності рішення, що набрало законної сили, при цьому законодавець визначає три обов`язкові умови для такого рішення: спір між тими самими сторонами; про той самий предмет; з тих самих підстав. Лише при наявності усіх трьох умов виникає можливість відмови у відкритті провадження. В цьому випадку, при повторному зверненні з позовом до суду він вказав повне коло відповідачів, а тому умова про вирішення в іншій справі спору між тими самими сторонами вже не може існувати.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (а.с.55,57). Кореспонденція, направлена відповідачу ОСОБА_3 , повернута Укрпоштою з проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відсутність за вказаною адресою (а.с.59). За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Додатково на судове засідання, яке призначено на 04 березня 2026 року, відповідача ОСОБА_3 викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.60). За положеннями ст.128 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 із опублікуванням оголошення про виклик також вважається про дату, час і місце розгляду справи повідомленою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі з посиланням на положення п.2 частини першої ст.186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що набрало законної сили рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року в справі №935/1316/24 зі спору про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в справі №935/2508/25, а зазначення позивачем у останній справі ще одного відповідача Коростишівську територіальну громаду в особі Коростишівської міської ради, якого позивач не вказував у справі №935/1316/24, не є тією обставиною, що може слугувати для повторного розгляду справи про той самий предмет і з тих самих підстав, який вирішений судом по суті, адже вимоги нового позову (предмет) і підстави позову залишилися незмінними, а діяння іншого відповідача Коростишівської міської ради не спричинило нового порушення права позивача щодо розпорядження, користування чи володіння спірним майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Позов – це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є його предмет і підстава.

Відповідно до п.2 частини першої ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Тобто, для відмови у відкритті провадження у справі з вказаної підстави має бути рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У відповідності до вимог частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №761/7978/15-ц зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша ст.48 ЦПК України).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами – суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Фактична підстава позову – це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову – це посилання у позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що у провадженні суду перебувала цивільна справа №935/1316/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки, що перебуває у спільній частковій власності.

У справі №935/1316/24 рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності та виділ у натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, а саме, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 27 червня 2025 року. Окрім того, у мотивувальній частині свого рішення суд послався не лише на те, що без проведення експертизи неможливо встановити збільшилися чи зменшилася частка сторін, і який у такому випадку буде розмір компенсацій співвласникам, частка яких зменшилася, а й на те, що згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на майно ще одним співвласником вказаний ОСОБА_5 , частка якого відповідно до рішення Коростишівського районного суду від 02 жовтня 1990 року становить 13/200, і спадкоємці якого у разі їх наявності повинні бути залучені до участі у справі, оскільки її вирішення впливатиме на їх інтереси.

Із змісту рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року прослідковується, що у справі №935/1316/24 сторони: позивач – ОСОБА_1 , відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У цій справі №935/2508/25 сторони: позивач – ОСОБА_1 , відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Коростишівська територіальна громада в особі Коростишівської міської ради.

Отже, сторони у справі №935/1316/24 та у справі №935/2508/25 не є тотожними, а тому висновок суду першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі про наявність судового рішення про той же предмет і з тих самих підстав, а зазначення ще одного відповідача Коростишівську територіальну громаду в особі Коростишівської міської ради не є тією обставиною, що може слугувати для повторного розгляду справи, є передчасним, враховуючи мотиви суду в справі №935/1316/24, у тому числі, стосовно відсутності відомостей про спадкоємців ОСОБА_5 , частка якого 13/200, та між учасниками справи, як співвласниками будинку, наявний відповідний порядок користування даним будинком та його частинами, а вирішення спору може впливати на інтереси спадкоємців ОСОБА_5 , які до участі у справі №935/1316/24 залученими не були.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство є гнучким та передбачає можливість закриття провадження у справі на підставі п.3 частини першої ст.255 ЦПК України, у разі якщо дійсно набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним.

Отже, суду першої інстанції належало перевірити (з`ясувати) обставину належності залучення до участі у справі у якості відповідача Коростишівської територіальної громади в особі Коростишівської міської ради та лише після відкриття провадження у справі і у разі встановлення штучності позову щодо кола відповідачів та недобросовісності з боку позивача, закрити провадження у справі, а за таких обставин відмова у відкритті провадження у справі є передчасною.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, яка у відповідності до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до правосуддя, а справа підлягає направленню для продовження її розгляду до Коростишівського районного суду Житомирської області.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: