Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №295/14831/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/14831/24 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 63 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Талько О.Б.,

з участю секретаря

судового засідання Лугини О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/14831/24 за позовом представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – адвоката Длугаша Олександра Станіславовича на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 15 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зосименка О.М. у місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» (далі ТОВ «ФОРІНТ», Товариство, позивач) звернувся з даним позовом та після його уточнення (том 1 а.с.138-153) остаточно просив, визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти її з зареєстрованого місця проживання.

Позовні вимоги, представник мотивував тим, що 21 квітня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 укладено Генеральну кредитну угоду № 2012/08-2/802 за умовами якої банк погодився надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах.

Вказував, що між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитні договори: № Z012/08-2/802/2 від 06 травня 2006 року, № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року, № Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року, № Z012/110/148 від 14 березня 2007 року, на загальну суму 110 000 доларів США.

Представник зазначав, що в забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами, між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 укладено договори іпотеки за умовами яких в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами іпотеко давці передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

Передаючи в іпотеку зазначену квартиру іпотекодавцями було надано документи про реконструкцію зазначеної квартири з житлової в нежитлову нерухомість. 02 серпня 2006 року комісією міськвиконкому міста Житомира складено акт державної приймальної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації та зазначено, що реконструкція даної квартири під тимчасовий магазин непродовольчих товарів замовника ОСОБА_2 прийнятий в експлуатацію.

10 серпня 2006 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 597 затверджено акт державної комісії по прийняттю в експлуатацію тимчасового магазину непродовольчих товарів замовника ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 .

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 15 жовтня 2015 року у справі № 295/2933/15-ц задоволено позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль», звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: – квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м, яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2

17 січня 2019 року ухвалою Богунського районного суду міста Житомира у справі № 295/2933/15-ц задоволено заяву ТОВ «ФК «ФОРІНТ» про здійснення процесуального правонаступництва та замінено сторону (стягувача) у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів № 295/2933/15-ц від 26 серпня 2016 року: про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ».

20 квітня 2021 року приватним виконавцем Волковою Є.О. направлено стягувачу повідомлення про неможливість реалізації описаного та арештованого майна, що є предметом іпотеки, оскільки в предметі іпотеки зареєстровані неповнолітні діти ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (станом на 2021 рік була неповнолітньою) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а органом опіки та піклування не надано дозвіл на реалізацію такої нерухомості, оскільки діти в подальшому, будуть мати право користування житловою площею.

Представник вважав, що оскільки квартира використовується як нежитлове приміщення, була реконструйована в нежитлове приміщення, не використовувалася для проживання людей, ОСОБА_3 ніколи в цій квартирі не проживала та не користувалася нею, тому наявність зареєстрованої неповнолітньої особи в квартирі перешкоджає виконанню рішення суду про звернення стягнення на квартиру, просить позов задовольнити.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 15 вересня 2025 року позов задоволено частково та визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 . В решті вимог – відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_5 – адвокат Длугаш О.С. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки, долученої інформаційної довідки з державних реєстрів нерухомого майна № 418527881 від 19 березня 2025 року. Дана довідка підтверджує, що передана в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м, яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі іпотечна квартира) була оформлена у власність у 2003 році, отже до укладання кредитних та іпотечних договорів у 2006-2007 роках, не придбана за кредитні кошти, що отримані в АППБ «АВАЛЬ» правонаступником якого є позивач.

Представник вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, що Іпотечна квартира придбана іпотекодавцями за кредитні кошти, суперечить матеріалам справи та фактичним обставинам справи, а відтак посилання суду на усталену практику Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22.06.2016 у справі № 6- 197цс16, від 21.12.2016 у справі № 6-1731цс16, є безпідставним.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у справі № 310/2950/18, а саме про те, що в аналогічному випадку вважати спірну квартиру придбаною за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, а відтак, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідачі не підлягають. З огляду на зазначене ОСОБА_5 вважає, що позовна вимога про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування Іпотечною квартирою без надання іншого жилого приміщення – задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення ухвалено Судом з порушенням процесуального права.

Звертає увагу, що виходячи з обґрунтування позовних вимог, позивач фактично оскаржує Рішення виконкому про відмову у наданні згоди на знятті з реєстрації неповнолітньої ОСОБА_3 . Однак, позови про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, прийняті такими в межах владної компетенції, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, судом першої інстанції не надано жодної оцінки чи спростувань про порушення прав неповнолітньої ОСОБА_3 , наведених третьою стороною у справі Службою (Управлінням) у справах дітей Житомирської міської ради, як в письмових так і в усних поясненнях.

Суд першої інстанції, виснуючи про те, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має житло і тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_4 за місцем реєстрації матері, не перевірив чи належить квартира, за якої проживає ОСОБА_3 , матері неповнолітньої чи самій ОСОБА_3 .

Відтак, такий висновок Суду є необґрунтованим належними доказами. Враховуючи все вищевикладене в сукупності відповідач ОСОБА_5 вважає, що суд першої інстанції зробив передчасний та помилковий висновок про те, що втрата права користування спірною Іпотечною квартирою не буде становити надмірний тягар для ОСОБА_3 , а тому рішення місцевого суду є незаконне.

У поданому відзиві, представник позивача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права - залишити без змін.

Представник вказує, що апелянт намагається змістити фокус розгляду з реальних причин виникнення спору — недобросовісних дій власників іпотечного майна, спрямованих на створення перешкод для виконання рішення суду та продовження комерційного використання приміщення, — на зовнішньо соціально значиму, але фактично необґрунтовану тезу про «захист прав дитини», яка ніколи не проживала і не користувалася спірною квартирою.

У судовому засіданні, ОСОБА_5 та його представник адвокат Саух Ю.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, надали пояснення, які відповідають доводам скарги.

Представник позивача – ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, підтримав раніше поданий відзив та надав пояснення, які відповідають йому.

Представник третьої особи – Трохимчук О.М. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити та скасувати рішення місцевого суду, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як порушує права дитини, яка зареєстрована за вищезазначеною адресою.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дитину було зареєстровано в іпотечній квартирі вже після укладення договору іпотеки та в порушення умов договору іпотеки без письмового дозволу іпотекодержателя, що унеможливлює виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки чим порушує право стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Також встановлено, що дитина має житло і тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_4 за місцем реєстрації матері, про що повідомлено законним представником неповнолітньої, що свідчить про те, що втрата права користування спірною квартирою не буде становити надмірний тягар та не порушує права дитини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Судом установлено, що 06 травня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № Z012/08-2/802/2 із змінами та доповненнями від 15 березня 2007 року, 26 грудня 2008 року, 05 лютого 2009 року, 26 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надано кредитні кошти в розмірі 15 000.00 доларів США, строком до 19 квітня 2013 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами.

20 червня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № Z012/08-2/802/3 із змінами та доповненнями від 15 березня 2007 року, 26 грудня 2008 року, 05 лютого 2009 року, 26 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 15 000.00 доларів США, строком до 19 квітня 2013 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами.

27 жовтня 2006 року з ОСОБА_4 укладено договір кредиту № Z012/08-2/802/4 із змінами та доповненнями від 15 березня 2007 року, 26 грудня 2008 року, 05 лютого 2009 року, 26 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 60 000.00 доларів США, строком до 19 квітня 2013 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами.

14 березня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № Z012/110/148 із змінами та доповненнями від 26 грудня 2008 року, 05 лютого 2009 року, 26 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 60 000.00 доларів США, строком до 19 квітня 2013 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами.

12 жовтня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № Z012/110/684 із змінами та доповненнями від 26 грудня 2008 року, 05 лютого 2009 року, 26 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 390 000,00 грн, строком до 11 жовтня 2017 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.

27 червня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № Z012/110/301 із змінами та доповненнями від 05 лютого 2009 року, 26 червня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 35 000.00 доларів США, строком до 26 червня 2015 року зі сплатою 14,75 % річних за користування кредитними коштами.

12 жовтня 2007 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № Z012/08-2/802, Z012/110/684; Z012/110/148 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавці передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцям, квартиру АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_4 .

В забезпечення належного виконання умов договору кредиту № Z012/110/301 08 липня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавці передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцям, квартиру АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_4

08 липня 2009 року в забезпечення належного виконання умов договору кредиту № Z012/110/148, Z012/110/684, № Z012/08-2/802 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець передав в іпотеку майно: квартиру АДРЕСА_6 .

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 23 квітня 2013 року у справі № 2-270/12 стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором кредиту № Z012/110/148 від 14 березня 2007 року, що виникла станом на 02 листопада 2010 року, в сумі 428 992,86 грн, з них: заборгованість по кредиту – 383 427,77 грн, заборгованість по відсотках – 37 691,42 грн, штрафні санкції по кредиту – 5 365,98 грн, штрафні санкції по відсотках – 2 507,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором кредиту № Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року, що виникла станом на 02 листопада 2010 року, в сумі 423 770,24 грн, з них: заборгованість по кредиту – 382 882,98 грн, заборгованість по відсотках – 37 626,52 грн, штрафні санкції по кредиту – 737,35 грн, штрафні санкції по відсотках – 2523,39 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором кредиту № Z012/08-2/802/2 від 06 травня 2006 року, що виникла станом на 02 листопада 2010 року, в сумі 89 250,86 грн, з них: заборгованість по кредиту – 80 979,70 грн, заборгованість по відсотках – 6891,65 грн, штрафні санкції по кредиту – 961,30 грн, штрафні санкції по відсотках – 418,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за договором кредиту № Z012/08-2/802/3 від 20 червня 2006 року, що виникла станом на 02 листопада 2010 року, в сумі 97 210,43 грн, з них: заборгованість по кредиту – 87 553,13 грн, заборгованість по відсотках – 7984,45 грн, штрафні санкції по кредиту – 1181,40 грн, штрафні санкції по відсотках – 491,45 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором кредиту № Z012/08-2/802/4 від 27 жовтня 2006 року, що виникла станом на 02 листопада 2010 року, в сумі 414 894,69 грн, з них: заборгованість по кредиту – 373 647,43 грн, заборгованість по відсотках – 33 913,41 грн, штрафні санкції по кредиту – 5204,15 грн, штрафні санкції по відсотках – 2129,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором кредиту № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року, що виникла станом на 02 листопада 2010 року, в сумі 298 911,38 грн, з них: заборгованість по кредиту – 2659 48,26 грн, заборгованість по відсотках – 29 339,99 грн, штрафні санкції по кредиту – 1814.18 грн, штрафні санкції по відсотках – 1808,95 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. винесено постанову ВП № 63794664 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-270/12, виданого Богунським районним судом міста Житомира 29 серпня 2013 року щодо стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кредитної заборгованості.

Також установлено, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 15 жовтня 2015 року у справі № 295/2933/15-ц позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості у сумі 637 521,11 грн за кредитним договором № Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року у сумі 60 062 долари США 38 центів за Кредитним договором № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: – квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м., яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на житло, видане, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду 07 березня 2003 року за №43671, яке зареєстровано в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 26 травня 2004 року за №1223138, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В рахунок погашення заборгованості у сумі 637 521,11 грн за Кредитним договором № Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року у сумі 60 062 долари США 38 центів за Кредитним договором № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: – квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 50,5 кв.м., яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 27 жовтня 2006 року за №16546, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 27 жовтня 2006 року за №1674773 та в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 26 лютого 2007 року за №8792, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 березня 2016 року рішення Богунського районного суду міста Житомира від 15 жовтня 2015 року змінено, шляхом викладення перших речень другого та третього абзаців у наступній редакції: «У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року №Z012/110/684 у сумі 637 521,11 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 382 882,98 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 241 525,18 грн; заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту, у сумі 6768,51 грн; заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користуванням кредиту, у сумі 6344,44 грн та погашення заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2008 року № Z012/110/301 у сумі 58401,78 доларів США і 26831,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33589,08 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 24812,70 доларів США; заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту, у сумі 16220,01 грн; заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користування кредитом, у сумі 10611,63 грн звернути стягнення на предмет іпотеки».

Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. 02 грудня 2020 року винесено ряд постанов, зокрема: ВП № 63796232, ВП № 63796679, ВП № 63793573, ВП № 63795600 про відкриття виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа № 295/2933/15-ц виданого Богунським районним судом міста Житомира 26 серпня 2016 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м., яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 11 квітня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір, відповідно до умов якого права вимоги вказані в реєстрі кредитних операцій перейшли у власність ТОВ «ФК «Форінт», який в свою чергу на виконання умов договору здійснив розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 11 квітня 2018 року. Новим кредитором за кредитними договорами № Z012/110/301 від 27 червня 2008 року та № Z012/110/684 від 12 жовтня 2007 року є ТОВ «ФК «Форінт».

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 17 січня 2019 року у справі № 295/2933/15-ц задоволено заяву представника ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 295/2933/15-ц від 26 серпня 2016 року виданих Богунським районним судом міста Житомира, а саме з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника – ТОВ «ФК «Форінт».

Як убачається з пунктів 4.1.4 договору іпотеки від 12 жовтня 2007 року та в п. 4.1.4 договору іпотеки від 08 липня 2009р., за якими рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 15 жовтня 2015 року із змінами згідно рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 березня 2016 року, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що іпотекодавці зобов`язані не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб без попередньої отриманої письмової згоди іпотекодержателя.

Як встановлено судом і не заперечувалось сторонами у справі у квартирі АДРЕСА_7 , що знаходиться за даною адресою зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не є власником або співвласником квартири.

Матеріалами справи також стверджується, що дитину було зареєстровано у даній квартирі після укладення договорів іпотеки, ОСОБА_9 у цій квартирі не проживала, а проживає за адресою: АДРЕСА_4 за місцем реєстрації її матері орієнтовно вже 8 років. Доказів отримання письмової згоди іпотекодержателя на реєстрацію дитини у іпотечній квартирі суду не надано та матеріалами справи не встановлено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, відповідно до якого іпотекодержатель у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя у разі порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а у разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частин 1, 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке звернення стягнення може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки є передбаченим законом способом захисту прав кредитора та реалізації забезпечувальної функції іпотеки.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції враховує, що втрата житла є найбільш крайнім заходом втручання у право особи на повагу до житла у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях у справах McCann v. the United Kingdom та Кривіцька та Кривіцький проти України.

У рішенні ЄСПЛ у справі Sporrong and Lonnroth v. Sweden сформульовано критерії правомірності втручання держави у права особи, відповідно до яких таке втручання повинно бути: здійснене згідно із законом, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві, тобто відповідати принципу пропорційності та забезпечувати справедливий баланс між конкуруючими інтересами.

Законність виселення як форми втручання у право на житло підлягає оцінці саме крізь призму дотримання принципу пропорційності, відповідно до якого особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Згідно частини 2 статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення. Водночас із цього правила законодавець передбачив виняток — виселення без надання іншого житла у разі звернення стягнення на житлове приміщення, яке було придбане за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою цього ж приміщення.

Правильність такого тлумачення норм матеріального права неодноразово підтверджувалась у практиці Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 22.06.2016 у справі № 6-197цс16, від 21.12.2016 у справі № 6-1731цс16, від 31.10.2018 у справі № 753/12729/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц та від 22.03.2023 у справі № 361/4481/19.

З аналізу наведених правових висновків убачається, що визначальним для вирішення питання щодо можливості виселення без надання іншого житла є встановлення обставини, чи було іпотечне майно придбане саме за рахунок кредитних коштів, забезпечених іпотекою цього майна.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірна квартира була придбана іпотекодавцем саме за рахунок кредитних коштів, повернення яких забезпечене іпотекою цього житла.

Крім того, судом установлено, що неповнолітню ОСОБА_3 було зареєстровано у спірній квартирі вже після укладення договору іпотеки та без письмової згоди іпотекодержателя, всупереч умовам іпотечного договору.

За своєю суттю така реєстрація створювала додаткові перешкоди для виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та фактично впливала на можливість реалізації прав іпотекодержателя як стягувача за судовим рішенням, що набрало законної сили.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що неповнолітня фактично забезпечена іншим житлом, тривалий час проживає разом із матір`ю за адресою її зареєстрованого місця проживання у місті Житомирі, що підтверджено поясненнями законного представника дитини та не спростовано належними доказами.

Отже, визнання неповнолітньої такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, за встановлених обставин не покладає на неї надмірного чи непропорційного тягаря та відповідає критерію справедливого балансу між правом особи на житло та правом іпотекодержателя на ефективне виконання судового рішення.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування зупиняється дія статті 40 Закону України «Про іпотеку» у частині виселення мешканців із житлових приміщень, переданих в іпотеку.

Разом із тим предметом розгляду у даній справі є не безпосереднє примусове виселення відповідача, а вимога про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що є самостійним способом захисту цивільного права та не суперечить наведеним законодавчим обмеженням.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що квартира АДРЕСА_2 із 2006 року не використовується, як житлове приміщення.

Зокрема, згідно рішення Житомирської міської ради від 10 серпня 2006 року № 597, вказане приміщення було прийнято в експлуатацію, як магазин непродовольчих товарів ( том 1 а.с.48).

Фактично відповідачі там не проживають тривалий час. Сам ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив, що це приміщення здається в оренду та використовується, як салон краси та масажний кабінет.

Вказані обставини підтверджені даними Акту огляду заставного майна від 12 вересня 2024 року та долученими фотосвітлинами до нього ( том 1 а.с.91-97).

Як убачається із пояснень батька неповнолітньої ОСОБА_10 , його донька протягом останніх 8 років проживає з матір`ю ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є одними із засад цивільного законодавства.

За приписами статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 виснувала, що не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та наявні докази, колегія суддів вважає, що реєстрація неповнолітньої дитини фактично у комерційному приміщенні за відсутності згоди іпотекодержателя, проживання дитини в іншому місці є свідченням недобросовісної поведінки іпотекодавців, з метою уникнення виконання судового рішення від 15 жовтня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо позовних вимог про зняття відповідача з реєстрації місця проживання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» остаточне рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням є самостійною та достатньою правовою підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідним органом реєстрації.

Отже, окреме судове рішення про зняття особи з реєстрації не вимагається, а тому в цій частині позовні вимоги правомірно залишено без задоволення.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з установленими судом обставинами справи, тоді як суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду – без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – адвоката Длугаша Олександра Станіславовича залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 15 вересня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 18 травня 2026 року.