Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №759/22025/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 759/22025/25

Провадження № 2/761/7006/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Мальцева Д.О.

при секретарі Журавльову М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишневський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), третя особа - Вишневський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відповідно до якого просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у сумі 151 759, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва №761/36572/21 від 26 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі частини доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

В жовтні 2021 року позивач звернулась з заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження та стягнення в примусовому порядку аліментів з боржника ОСОБА_2 відповідно до виконавчого листа №761/36572/21 виданого 13.07.2022 року.

25.07.2022 року старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Панасюком Віталієм Володимировичем після розгляду заяви про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2022 року, зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідач належним чином аліменти на утримання дітей не сплачував, таким чином, станом на 14.08.2025 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 151 759, 72 грн., що підтверджуються Довідкою-розрахунком від 14.08.2025 року, виданої Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області.

Таким чином, відповідач свої аліментні зобов`язання належним чином не виконував, аліменти на користь позивача не сплачував, а тому враховуючи норми абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України та роз`яснення і практику Верховного Суду України, а також беручи до уваги Довідку-Розрахунок від 14.08.2025 року, виданої Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області стосовно існуючої заборгованості зі сплати аліментів в сумі 151 759 грн. 72 коп., вважає що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 151 759 грн. 72 коп.

Враховуючи вище викладене позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.10.2025 року справу передано за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.

У грудні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 року матеріали справи передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.

22.01.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

27.02.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї, посилаючись на те, що у відповідача був відсутній умисел направлений на уникнення оплати аліментів, а заборгованість яка утворилась у зв`язку із об`єктивними причинами: оскількі відповідач двічі серйозно травмувався у 2023 та у 2024 роках (розрив сухожилків правого плеча та компресійний -уламковий перелом хребта). У зв`язку з отриманими травмами, відповідач не міг працювати, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Станом на дату розгляду вказаної позовної заяви відповідач не має заборгованості по оплаті аліментів, а стягнення з відповідача пені, призведе до вкрай важких для відповідача фінансових наслідків. Крім того, позивач має надати суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт порушення його прав. Проте, розрахунки заборгованоті пені, що викладені на сторінках 3-6 позовної заяви не відповідають фактичним обставинам справи. Невідповідність сум заявлених до стягнення, підтверджуються письмовою відповіддю на заяву відповідача Вишневського відділу державної виконавчої служби Бучанського району Київської області, в якому відображені суми дійсної заборгованості, з урахуванням поданих довідок ОК-5 та врахованих періодичних платежів. Таким чином, сума яку просить стягнути позивач є недоведеною, у зв`язку з чим, відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

04.03.2026 року на адресу суду від позивача надійщла відповідь на відзив.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзив на заявлені вимоги до суду не направили.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва №761/36572/21 від 26 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі частини доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого Вишневським ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ), а також станом на 14.08.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати аліментів становить 151 759 грн. 72 коп.

Так, за змістом ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов`язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов`язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред`явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.12.2020 р. у справі №661/905/19.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з 12 жовтня 2021 року по 14.08.2025 року було здійснено всього 2 платежі, а саме 1-й платіж в сумі 19 751 грн. було сплачено в липні 2023 року, а 2-й платіж в сумі 4 000,00 грн. було сплачено в березні 2024 року. Більше жодних виплат боржник не здійснював.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 (провадження №61-18434св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив такі правові висновки:

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України). У справі, що переглядалась, колегії суддів необхідно було вирішити такі правові питання:

як враховуються часткові платежі (частковий платіж) за наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період);

як розуміти формулювання у нормі права «не більше 100 відсотків заборгованості».

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. У СК України не передбачено, як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК України. Отже при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Тому. Враховуючи дану позицію Верховного Суду, та беручи до уваги, що відповідно до розрахунку заборгованості, та з врахуванням платежів, зроблених боржником необхідно зараховувати платежі 19751 грн. та 4000 грн. як оплату за заборгованість за періоди з 12 жовтня 2021 року по 30 березня 2022 року, а пеню слід нараховувати з 01 квітня 2022 року.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем загальна сума пені за час прострочення несплати аліментів за період з 12 жовтня 2021 року по 14 серпня 2025 року складає: 378 419,88 грн., (за 2022 рік) + 329 934,56 грн. (за 2023 рік) + 174 067,60 грн. (за 2024 рік) + 36 225,50 грн. (за 2025 рік) = 918 647,54 грн.

Разом з тим, суду не надано доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів.

Також, суд звертає увагу на наступне.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Сукупний розмір заборгованості за період з 12 жовтня 2021 року по 14 серпня 2025 року, на яку нараховувалася пеня, складав 918 647,54 грн. Тому, з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів відповідачем у розмірі, заявленому в позовних вимогах - 151759,72 грн., що не перевищує 151 759,72 грн., а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відтак, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 151 759,72 грн. неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 12 жовтня 2021 року по 14 серпня 2025.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги, що відповідачем не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Згідно ст. 141 ЦПК України потрібно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1517,60 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 185, 196 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 279-280, 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишневський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 151759, 72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 1517,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя: