Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №761/34121/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №761/34121/25

Суддя: Мальцев Д. О.

Справа № 761/34121/25

Провадження № 2/761/3624/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,

при секретарі Журавльову М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої майну майнової шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої майну майнової шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, згідно з яким просила суд: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 137 880,97 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору - 1378,81 гривень та витрати на складання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №90/73.05.25 від 06.05.2025 року - 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що, 15.04.2025 року, о 19 год. 59 хв., водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Honda» (державний номер НОМЕР_1 ) в районі вулиці Хрещатик, 52 в м. Києві, всупереч п. 2.3.б, 16.6, 11.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись по вулиці Великій Васильківській на нерегульованому перехресті з бульваром Т. Шевченка у крайні лівій смузі, рух по якій визначено знаком 33.5.16 лише прямо, повертаючи ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю «КІА» (державний номер НОМЕР_2 ), який рухався в зустрічному напрямку, що спричинило механічні пошкодження транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2025 року у справі №761/16940/25 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення. Передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» від 15.07.2024 року (Полісу №222138936), було застраховано цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу HONDA CIVIC, державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії договору з 16.07.2024 по 15.07.2025 року. Страхова сума, за завдану майнову шкоду - 160 000,00 грн., франшиза 3200,00 грн.

Для визначення розміру завданої шкоди позивач замовила у ФОП ОСОБА_3 складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 06.05.2025 року №90/73.05.25 складеного ФОП ОСОБА_3 (надалі Звіт № 90/73.05.25) встановлено:

-Ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 424 799, 42 грн.

-Вартість відновлювального ремонту КТЗ - 909 799.06 грн.

-Вартість залишків КТЗ (утилізаційна вартість) - 130 118,45 грн.

-Вартість матеріального збитку - 424 799,42 грн.

07.05.2025 року позивач звернулась до АТ «Страхова компанія «Інго» про виплату страхового відшкодування.

29.05.2025 року на банківську карту позивача надійшло страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.

Вказана сума виплати є граничною сумою страхового відшкодування, що передбачена згідно умов Договору страхування. Проте отримана сума компенсації не дозволяє компенсувати завдану позивачу майнову шкоду, отже відшкодування шкоди має здійснюватися за рахунок відповідача, як особи що її завдала.

При цьому за наявною у позивача інформацією, між відповідачем та особою, якій на праві власності належить транспортний засіб HONDA CIVIC державний номерний знак НОМЕР_1 відсутні трудові відносини.

Отже враховуючи, що автомобіль позивача не підлягає відновленню (оскільки вартість відновлення є значно вищою за вартість автомобіля до ДТП), сума яка підлягає стягненню з відповідача в якості відшкодування майнової шкоди становить 137 880,97 грн., що є ціною даного позову.

13.08.2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

19.08.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

30.10.2025 рок від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї.

Протокольною ухвалою суду від 14.11.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2025 року, о 19 год. 59 хв., водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Honda» (державний номер НОМЕР_1 ) в районі вулиці Хрещатик, 52 в м. Києві, всупереч п. 2.3.б, 16.6, 11.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись по вулиці Великій Васильківській на нерегульованому перехресті з бульваром Т. Шевченка у крайні лівій смузі, рух по якій визначено знаком 33.5.16 лише прямо, повертаючи ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю «КІА» (державний номер НОМЕР_2 ), який рухався в зустрічному напрямку, що спричинило механічні пошкодження транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

-Ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 424 799, 42 грн.

-Вартість відновлювального ремонту КТЗ - 909 799.06 грн.

-Вартість залишків КТЗ (утилізаційна вартість) - 130 118,45 грн.

-Вартість матеріального збитку - 424 799,42 грн.

07.05.2025 року позивач звернулась до АТ «Страхова компанія «Інго» про виплату страхового відшкодування.

29.05.2025 року на банківську карту позивача надійшло страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Норми ст. ст. 1166, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а тако ж факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Стороною відповідача зазначена вище презумпція не спростована, що дає підстави суду для висновку про наявність вини ОСОБА_2 як заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Суд зазначає, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 06.01.2025 року, за наслідком якої виникли спірні правовідносини, набув чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року № 3720-IX.

Однак, пунктом 6 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.05.2024 року № 3720-IX передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Отже, приймаючи, що договір страхування на умовах якого позивачка звертається до суду з цим позовом, був укладений в період дії Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, до даних правовідносин підлягають застосування положення цього Закону.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За умовами ст. 30.1 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.

Оскільки автомобіль «KIA Optima», д.н.з. НОМЕР_2 є фізично знищеним, так як витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, предметом спору є відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Щодо обставин визнання автомобіля фізично знищеним відповідач заперечень не направляв.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 362/3680/17, провадження № 61-40490св18 у подібних правовідносинах, де позивач, так само як і у цій справі, просив відповідно до 1194 ЦК України стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та його автомобіль в розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним, касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1, ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 30.1, ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 30.2 ст.30 того ж Закону України зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи із норм права вказаного Закону, автомобіль позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та матеріальна шкода завдана автомобілю перевищує його ринкову вартість.

Таким чином, позивачу як власнику транспортного засобу на підставі п. 30.2 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

- Ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 424 799, 42 грн.

- Вартість відновлювального ремонту КТЗ - 909 799.06 грн.

- Вартість залишків КТЗ (утилізаційна вартість) - 130 118,45 грн.

- Вартість матеріального збитку - 424 799,42 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц), вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У даній справі, вбачається, що немає покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, що не суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вказана сума розрахована як різниця між вартістю автомобіля до ДТП, вартістю автомобіля після ДТП (вартість залишків) та виплаченим страховим відшкодуванням ( 424 799,42-130 118,45 -156 800,00 =137 880,97 грн.), і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП з урахуванням застрахованої цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 378,81 грн., та витрати на складання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №90/73.05.25 від 06.05.2025 року у сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, статтями 979, 980, 993, 1166, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої майну майнової шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в сумі 137 880, 97 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 378,81 грн. та витрати на складання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №90/73.05.25 від 06.05.2025 року у сумі 5000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua