Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №756/15377/25 — Оболонський районний суд міста Києва

18.05.2026 Справа № 756/15377/25

Справа № 756/15377/25

Провадження № 2/756/1577/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря - Павлишина О.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

26 вересня 2025 року до суду надійшов позов, в якому позивачі просять: визнати за ними право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що з січня 2018 року позивачі ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Її сім?я складається з чоловіка ОСОБА_3 , та дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Житлове приміщення за вказаною адресою належить чоловіку позивача ОСОБА_3 на підставі договору дарування. За вказаною адресою ні ОСОБА_3 , ні позивач з дітьми, не зареєстровані. В грудні 2023 року ОСОБА_3 був мобілізований до ЗСУ, а у квітні 2024 року позивач отримала з Оболонського РТЦК сповіщення про зникнення без вісти ОСОБА_3 . З моменту зникнення чоловіка позивач самостійно опікується квартирою, сплачує комунальна платежі, несе інші витрати по утриманню квартири. Однак, відсутність реєстрації у квартирі створює додаткові незручності, позивач бажає зареєструвати у квартирі право проживання, але 18.08.2025 позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання, оскільки не було надано згоди власника житла та що у військово-обліковому документі відсутня позначка про взяття на військовий облік. Оскільки позивач тривалий час постійно проживала у вказаній квартирі, та є членом сім`ї власника житла, то просить суд визнати за нею право користування.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 27.11.2025 року.

10.11.2025 року від Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов відзив, у якому вказує, що позивачем не надано жодного доказу, що його права чи інтереси порушуються, не визнаються чи оспорюються відповідачем. Відповідач правомірно відмовив позивачу у реєстрації місця проживання і відповідач не несе відповідальності за відсутність у позивача належним чином оформлених документів для реєстрації місця проживання у вказаному житлі. Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги саме до Оболонської РДА, і позов заявлено до неналежного відповідача.

14.11.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачі вказують, що неможливість зареєструвати право проживання у квартирі, в якій вони з дітьми проживають, порушує їх права і законні інтереси. Вважають необґрунтованими посилання відповідача на відсутність відмітки у військово-обліковому документі, та вважають саме відповідача особою, яка не визнає право користування позивача на житло через відмову у реєстрації місця проживання. Тому, позивачі звернулись до суду за захистом свого цивільного права.

27.11.2025 року суд ухвалив закрити підготовче провадження, справа призначена до розгляду на 27.01.2026 року.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкладено судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .

19.03.2026 року судове засідання не відбулось через відсутність в суді електроенергії, справа призначена на 30.04.2026 р.

В судове засідання позивачі не прибули, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримують.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про розгляд справи повідомлявся належним чином через електронний кабінет учасника справи.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, судова повістка направлялась йому за зареєстрованим місцем проживання, і була повернена без вручення через відсутність адресата. Відповідно до наявних матеріалів, ОСОБА_3 є зниклим безвісти під час виконання бойового завдання з 17.04.2024.

Після дослідження доказів суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_1 з 1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , позивач ОСОБА_2 з 2007 року зареєстрована також за вказаною адресою.

ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 07.07.2017 року, право власності зареєстроване у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 1991 року.

Відповідно до Сповіщення сім?ї від 27.04.2024 року, Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Акту службового розслідування, ОСОБА_3 17.04.2024 зник безвісти під час виконання завдань, пов`язаних із захистом батьківщини.

05.03.2025 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача Оболонської РДА з листом, у якому зазначила, що звернувшись за консультацією до ЦНАПу із консультацією щодо можливості реєстрації місця проживання у квартирі, яка належить її чоловіку, зниклому безвісти, їй відмовили, оскільки вона не може підтвердити згоду чоловіка на реєстрацію місця проживання. Тому, просила роз`яснити, чи потрібно їй в судовому порядку визнавати право на проживання у квартирі, враховуючи, що таке право передбачене законом.

Листом Відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської РДА від 04.04.2025 р. повідомлено про порядок реєстрації місця проживання та перелік необхідних для цього документів.

Згідно з Актом про підтвердження фактичного місця проживання, сусіди позивачів зазначили про проживання позивачів у квартирі АДРЕСА_1 .

Листом Оболонської РДА від 02.09.2025 р. на заяву позивача ОСОБА_1 надано відповідь, що відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласника) житла. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», органи реєстрації місця проживання чи перебування особи зобов`язані здійснювати реєстрацію за місцем проживання військовозобов`язаних лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. 18.08.2025 року позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання у зв`язку із відсутністю у військово-обліковому документі відповідної позначки щодо взяття на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також відсутня згода власника житла ОСОБА_3 .

Відповідно до наданих суду квитанцій за вересень 2025 року, ОСОБА_1 були сплачені комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з відомостями військово-облікового документу ОСОБА_1 з «Резерв+», вона перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

У листі Оболонської РДА від 10.10.2025 р. на виконання ухвали суду надано інформацію, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані особи відсутні.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, статей 316, 317 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У частинах 1, 2, 6 ст. 29 ЦК України вказано, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до п. 11 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. № 265, у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування.

Згідно з п. 12 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд звертає увагу, що право користування особою певним житловим приміщенням, за наявності для того законних підстав, не залежить від наявності або відсутності зареєстрованого місця проживання особи у цьому житлі.

Судом встановлено, що позивачі користуються квартирою, і як члени сім`ї власника житла мають право користування в силу статті 405 ЦК України.

Водночас, з викладених у позові обставин не слідує, що відповідач оспорює право користування позивачів відповідним житловим приміщенням. Позивачі мають зареєстроване місце проживання, і доказів того, що відсутність реєстрації місця проживання саме у вказаній квартирі перешкоджає їм у реалізації права користування, суду не надано.

Процедура реєстрації місця проживання особи регулюється Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. № 265, та іншими нормативними актами, та передбачає надання визначених законодавством документів.

Зокрема, у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, реєстрація (декларування) місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла.

Таке положення має на меті дотримання публічного порядку у цій сфері, а також прав власника житла, який має надати згоду на реєстрацію інших осіб, які не є власниками, у відповідному житловому приміщенні.

Як встановлено, позивачі не є власниками житла, а тому для реєстрації місця проживання є необхідною згода власника, про що відповідач повідомив позивача.

Суд розуміє, що позивачі не мають можливості надати відповідні документи у зв`язку із тим, що власник квартири зник безвісти за особливих обставин, однак це не переконує суд у наявності між позивачами та відповідачем спору з приводу права користування житловим приміщенням, а також не може вважатись підставою для здійснення реєстрації місця проживання без згоди власника в обхід існуючого порядку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові, понесені позивачами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Діденко