Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №756/14783/25 — Оболонський районний суд міста Києва

18.05.2026 Справа № 756/14783/25

Справа № 756/14783/25

Провадження № 2/756/1445/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря - Павлишина О.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 (у режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,

у с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 852 639,97 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що за період з 06.02.2024 року по 15.06.2025 року Відповідачу передано грошові кошти в сумі 387 000 грн., в готівковій та безготівковій формі. 15.06.2025 ОСОБА_2 скеровано претензію, однак він просив відстрочку, спочатку закрити ломбард (заставного майна на 60 тис грн. під 0,5 відсотка на добу), а після чого всі зароблені кошти повертатиме Позивачу до повного погашення коштів. Станом на 20.08.2025 заборгованість ОСОБА_2 перед Позивачем становила 409 618 грн. За період з 29.08.2025 по 04.09.2025 Позивач передав Відповідачу грошові кошти у розмірі 240 408,88 грн. на його прохання, він зобов`язався повернути зазначену суму через три дні, однак свого обов`язку та обіцянки не виконав. Суми які перераховані за період з 29.08.2025 по 04.09.2025: 29.08.2025 - 23500 грн. (від ОСОБА_1 ), 29.08.2025 - 31930 грн. (від ОСОБА_1 ), 30.08.2025 -13390 грн. (від ОСОБА_1 ). 30.08.2025 передано готівку в розмірі 60000 грн., з них 25000 грн. (зайнято у ОСОБА_3 ), а 35000 грн. - особисті кошти ОСОБА_1 (зняття готівки з Приватбанку 20600 та 11000 особисті кошти зняття готівки ОСОБА_1 з Райфазенбанк). 30.08.2025 - 4020 грн. (від ОСОБА_1 ), 30.08.2025 - 11439,92 грн. (від ОСОБА_4 ), 30.08.2025 - 31198,96 грн. (від ОСОБА_4 ), 31.08.2025 - 42000 грн. (від ОСОБА_5 ), 03.09.2025 - 5000 грн. (від ОСОБА_1 ), 03.09.2025 - 6000 грн. (від ОСОБА_1 ), 04.09.2025 - 11330 грн. (від ОСОБА_1 ). Загальна сума одержаних ОСОБА_2 коштів складає за період з 29.08.2025 по 04.09.2025 - 240 408,88 грн. З метою виконання заборгованості перед іншими особами (яким Відповідач повинен був Позивачу повернути кошти), Позивач був змушений оформити кредит на 176 000 грн. з відсотковою процентною ставкою 29,9 відсотків, з яких 109 638,88 грн. - прямий борг перед фізичними особами ( ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), 65 361 грн. - для перекриття кредитної картки з високою процентною ставкою. Отже, загальна сума заборгованості Відповідача станом на 17.09.2025 року складає 409 618 грн. (борг на 20.08.2025) + 240 408,88 грн. (кошти отримані за період з 29.08.2025 по 04.09.2025) + 204 013,09 (відсотки для обслуговування кредиту) - 1400 грн. повернення боргу (після 09.09.2025), що у загальному становить 852 639,97 грн. Щодо компенсації за моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Позивач зазначає, що незаконними діями з боку Відповідача він змушений був взяти кредит для оплати боргів, зіштовхнувся з оманою Відповідача та недотриманням обіцянки, отримав переживання та стрес, відповідальність перед іншими людьми, порушення сну, психологічний дискомфорт та втрату довіри і ділової репутації серед знайомих людей і колег по роботі. З наведених підстав Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею обрано Діденко Є.В.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 17.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано Позивачу строк на усунення недоліків.

02.10.2024 року Позивач надіслав клопотання із усуненням недоліків.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 28.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 11 грудня 2025 року.

11 грудня 2025 року за клопотанням Позивача і Відповідача суддею протокольно ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити до судового розгляду по суті на 26 лютого 2026 року.

23.12.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі, де він зазначає, що станом на 10.12.2025 року Відповідач не вжив жодних дій для добровільного виконання своїх зобов`язань У період з 12.09.2025 року по день подання даних пояснень, Позивачем сплачено на користь банку за графіком платежів на суму 10 566 грн. 94 коп., а саме: 12.10.2025 - 5 283,47 грн.; 12.11.2025 - 5 283,47 грн. Таким чином, станом на 10.12.2025 Відповідач ОСОБА_2 не скористався можливістю зменшити боргове зобов`язання.

25.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій останній просить суд стягнути з Відповідача: 1) основний борг у сумі 653 172,08 грн. та 21367,96 грн. (відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії); 2) стягнути 3% річних, нараховані на суму основного боргу за весь період прострочення по день фактичного виконання рішення суду; 3) стягнути інфляційні втрати за весь період прострочення по день фактичного виконання рішення суду; 4) стягнути фактично сплачені відсотки та комісії за кредитним договором, як збитки в розмірі 23510,68 грн.; 5) стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та судові витрати. Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що Відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.02.2026 року від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 перейшла право вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 21367,96 грн. Крім того, оскільки, Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, стягненню підлягають 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу за весь період прострочення по день фактичного виконання рішення суду. Станом на 24.02.2026 кредит Позивачем погашено. Збитки щодо обслуговування цього кредиту складають 23510,68 грн. - сума відсотків, які фактично сплачено Позивачем за користуванням кредитом від 12.09.2025, який він був змушений укласти внаслідок протиправних дій Відповідача. А тому, Позивач просить суд врахувати вимоги уточненої позовної заяви.

У судовому засіданні Позивач підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги уточненої позовної заяви у повному обсязі, підтвердив факти отримання грошових коштів.

Після дослідження матеріалів справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Позивачем здійснені такі перекази грошових коштів:

1) 29.08.2025 о 21.05 год. у розмірі 23500 грн. (АТ «Райффайзен Банк», призначення платежу - заем ОСОБА_6 );

2) 29.08.2025 о 22.49 у розмірі 31000 грн. (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу: «переказ власних коштів, заем ОСОБА_6 »);

3) 30.08.2025 об 11.11 год. у розмірі 13000 грн. (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу: «переказ власних коштів, заем ОСОБА_7 »);

4) 30.08.2025 о 15.48 год. в розмірі 4000 грн. (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач - не вказаний, призначення платежу: «переказ власних коштів, заем ОСОБА_6 »);

5) 03.09.2025 о 18.26 год. в розмірі 5000 грн. (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу: «переказ власних коштів, заем ОСОБА_6 »);

6) 03.09.2025 о 22.00 год. в розмірі 6000 грн. (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу: «переказ власних коштів, заем ОСОБА_6 »);

7) 04.09.2025 о 09.32 год. в розмірі 11000 грн. (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу: «переказ власних коштів, заем ОСОБА_6 »).

Всього здійснено переказів Позивачем на користь Відповідача в сумі 93500,00 грн.

Крім того, Позивачем надані квитанції про переказ грошових коштів: 30.08.2025 о 15.49 год. в сумі 11 000,00 грн. ОСОБА_4 , АТ «Універсал Банк», отримувач не вказаний, призначення платежу не вказане; 30.08.2025 о 16.56 год. в сумі 29 999,00 грн. ОСОБА_4 , АТ «Універсал Банк», отримувач не вказаний; 03.09.2025 о 18.26 год. в сумі 5000,00 грн. від ОСОБА_5 в сумі 42000,00 грн., АТ «ПУМБ», отримувач ОСОБА_8 .

Також, Позивачем надана квитанція про зняття готівки в банкоматі 30.08.2025 в сумі 20600 грн.

15.06.2025 року Позивач направив Відповідачу претензію щодо досудового врегулювання спору про повернення боргу, в якій зазначено, що Відповідачу протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії необхідно повернути всю суму заборгованості в розмірі 387 000,00 грн. або надати письмову відповідь із пропозицією погашення заборгованості із зазначенням сум і термінів. У разі ігнорування вказаної претензії Позивач змушений звернутися до суду для примусового стягнення боргу.

12.09.2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Позивач отримав кредит в розмірі 176000,00 грн., сплачені проценти за договором склали 23510,68 грн.

01.02.2026 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого останній приймає право вимоги до ОСОБА_2 , що виникли на підставі домовленостей за період з 04.10.2025 по 22.10.2025 на загальну суму 21367,96 грн.

Як вбачається із долучених переписок із месенджеру «Viber», Відповідач шляхом вмовляння просив у Позивача у позику грошові кошти для вирішення своїх проблем, Позивач направляв йому гроші, однак Відповідач кошти не повернув. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив заборгованість перед Позивач, лише сплатив 1400 грн. повернення боргу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, на які є посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що визнання Відповідачем позову не може нівелювати вимог законності і обґрунтованості судового рішення та не зобов`язує суд ухвалювати рішення на користь Позивача.

Враховуючи визнання Відповідачем позову, суд вважає доведеним отримання Відповідачем від Позивача грошових коштів у позику в загальному розмірі 93500,00 грн., відповідно до наданих платіжних документів із зазначенням призначення платежу. Проте, суд вважає необґрунтованим включення до сум позики сплачених Позивачем комісій банку за переказ коштів, оскільки такі суми у позику Відповідачу не передавались.

Суд відхиляє інші платіжні документи, вважає їх неналежними доказами укладення договору позики між сторонами, враховуючи відсутність призначення платежу, а також їх надання іншими особами.

Крім того, з огляду на обов`язкову письмову форму договору позики, не можуть бути підставою для стягнення коштів посилання позивача усну домовленість із Відповідачем про отримання позики.

Також, суд вважає, що наданий Позивачем договір відступлення права вимоги (цесії) від 01.02.2026 року не підтверджує право позивача на стягнення з Відповідача грошових коштів, переказ яких здійснювався ОСОБА_4 , оскільки предмет договору цесії не містить конкретного зобов`язання і його умов, а також суду не надано доказів на підтвердження укладення договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Крім того, з урахуванням принципу свободи договору, суд вважає недоведеними посилання позивача на понесення ним збитків за наслідками укладення кредитного договору, жодних доказів на підтвердження таких доводів, позивач не надав.

Також, суд відхиляє позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача моральної шкоди, оскільки доказів її завдання, суду також не надано.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних і втрат від інфляції, оскільки розрахунку таких сум Позивач суду не надав, а тому такі вимоги є недоведеними.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з Відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 685 грн. 90 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики в загальному розмірі 93500 грн. 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , суму судового збору в розмірі 685 грн. 90 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Діденко