Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №756/6198/26 — Оболонський районний суд міста Києва

01.05.2026 Справа № 756/6198/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/6198/26

1-кп/756/1405/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2026 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026101110000005 від 05.01.2026, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Миколаївка Ширяївського району Одеської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості немає,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

Так, наприкінці 2025 року ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою свого фактичного місця проживання у АДРЕСА_2 , за допомогою власного мобільного телефону марки «TECNO SPARK GO1» модель «TECNO KL4» з сім-картою мобільного оператора KYIVSTAR з номером телефону НОМЕР_1 , в якому встановлено застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «TELEGRAM» із зареєстрованим у ньому акаунтом за вказаним номером мобільного телефону на ім`я користувача « ОСОБА_8 », займався пошуком підробітку в соціальних мережах та «TELEGRAM»-каналах.

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 04.01.2026, ОСОБА_3 у мобільному застосунку «TELEGRAM» надійшло смс-повідомлення від невстановленої в ході досудового розслідування особи під іменем « ОСОБА_9 » з пропозицією заробітку, а саме за грошову винагороду вчинити пошкодження транспортного засобу Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та інших військових формувань шляхом підпалу. В цей момент у ОСОБА_3 , котрий був обізнаним про те, що в Україні оголошений воєнний стан, діє особливий період, з корисливих мотивів виник умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, вчиненого шляхом підпалу транспортного засобу представників ЗСУ та інших військових формувань, та його пошкодження в указаний спосіб.

Після чого, обговоривши деталі пропозиції в приватному чаті в застосунку «TELEGRAM», ОСОБА_3 погодився за грошову винагороду в розмірі 1 500 дол. США здійснити підпал транспортного засобу, що має відношення до ЗСУ та інших військових формувань.

Відповідно до домовленостей між ними, ОСОБА_3 повинен був підшукати транспортний засіб, який за візуальними ознаками можна було ідентифікувати, як автомобіль, який перебуває у користуванні представників ЗСУ або інших військових формувань, зробити його фотознімок та/або відеозапис і направити такі медіафайли в застосунку «TELEGRAM» невстановленій в ході досудового розслідування особі під іменем « ОСОБА_9 » для погодження, а потім вчинити підпал автомобіля в разі його погодження.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день і час, але не пізніше 04.01.2026, на виконання вищевказаної домовленості, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільну небезпечність, будучи достовірно обізнаним, що його дії завдадуть шкоду обороноздатності України у вигляді перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_3 відшукав автомобіль темного матового кольору марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) з характерними номерними знаками на чорному фоні, який був припаркований біля будинку за адресою: АДРЕСА_4, та перебував у фактичному володінні головного старшини ОСОБА_10 .

ОСОБА_3 , зрозумівши, що за візуальними ознаками вказаний автомобіль відповідає критеріям, запитуваним невстановленою в ході досудового розслідування особою під іменем « ОСОБА_9 » у застосунку «TELEGRAM», та використовується військовослужбовцями в ході бойових завдань для захисту України, здійснив фото та відеозапис вказаного автомобіля та надіслав відповідні медіафайли невстановленій в ході досудового розслідування особі під іменем « ОСОБА_9 » у застосунку «TELEGRAM» для погодження. Після отримання фото та відеозапису невстановлена в ході досудового розслідування особа під іменем « ОСОБА_9 » у застосунку «TELEGRAM» повідомила, що вказаний автомобіль відповідає всім необхідним критеріям та може бути предметом підпалу за вищеобіцяну грошову винагороду в розмірі 1 500 дол. США, на що ОСОБА_3 погодився підпалити автомобіль марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) у ніч 04.01.2026, коли буде менше очевидців такої події. На виконання домовленостей, 04.01.2026 приблизно о 22:00 ОСОБА_3 з метою використання під час підпалу вищевказаного автомобіля викрав із магазину «СІЛЬПО» (місто Київ, просп. Оболонський, буд. 1Б) чотири пляшки горючої рідини для розпалу мангалів.

04.01.2026 у період часу з 23:00 до 23:50 ОСОБА_3 , маючи при собі горючу рідину для розпалу мангалів, прийшов на місце раніше виявленого ним військового автомобіля марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4. Прибувши до вказаного місця, ОСОБА_3 , діючи з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та іншим військовим формуванням в особливий період з корисливих мотивів, підійшов до транспортного засобу марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) та вилив горючу рідину для розпалу мангалів на капот автомобіля, після цього підпалив його за допомогою запальнички та паперу, чим спричинив володільцю вказаного транспортного засобу ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 63 111, 04 грн.

Надалі, ОСОБА_3 , зафіксувавши факт підпалу вказаного автомобіля за допомогою власного мобільного телефону марки «TECNO SPARK GO1» модель «TECNO KL4» з встановленою сім-картою мобільного оператора KYIVSTAR з номером телефону НОМЕР_1 , переслав даний відеозапис невстановленій в ході досудового розслідування особі під іменем « ОСОБА_9 » у застосунку «TELEGRAM», після чого видалив такий відеозапис із листування та пам`яті свого мобільного телефону. Отримавши відеозапис, надісланий ОСОБА_3 , невстановлена в ході досудового розслідування особа під іменем « ОСОБА_9 » у застосунку «TELEGRAM» запевнила ОСОБА_3 , що він отримає грошову винагороду за вчинення підпалу вищевказаного транспортного засобу. Після чого, ОСОБА_3 з місця злочину зник.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням день і час, але не пізніше 04.01.2026, ОСОБА_3 , реалізуючи свій вищевказаний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, вчиненого шляхом підпалу транспортного засобу представника ЗСУ та інших військових формувань та його пошкодження в указаний спосіб, з корисливих мотивів відшукав автомобіль темного матового кольору марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) з характерними номерними знаками на чорному фоні, який був припаркований біля будинку за адресою: АДРЕСА_4, та який перебував у фактичному володінні головного старшини ОСОБА_10 . Після чого, 04.01.2026 у період часу з 23:00 до 23:50 ОСОБА_3 , діючи умисно з корисливих мотивів, маючи при собі горючу рідину для розпалу мангалів, прийшов на місце раніше виявленого ним військового автомобіля марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4, де, підійшовши до транспортного засобу марки «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ), вилив горючу рідину для розпалу мангалів на капот автомобіля, після цього за допомогою запальнички та паперу підпалив його, чим спричинив володільцю вказаного транспортного засобу ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 63 111, 04 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб, мотив, мету вчинених ним злочинів, а також не оспорював розмір процесуальних витрат і розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому, відповідно до висунутого обвинувачення.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що він проживав в орендованій квартирі в АДРЕСА_2 , постійно шукав роботу, грошей взагалі не було і треба було сплатити гроші за орендоване житло. У січні 2026 року невідома особа в месенджері «TELEGRAM» під іменем « ОСОБА_9 » запропонувала заробити. Під час спілкування з останньою, ОСОБА_3 з`ясував, що за гроші в сумі 1 500 дол. США треба підпалити військовий автомобіль, на що він погодився. Обговоривши ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, ОСОБА_3 на території Оболонського району в місті Києві віднайшов припаркований транспортний засіб типу пікап зеленого кольору, номерний знак якого було нанесно на чорному фоні, здійснив його фотографування та відеозйомку, після чого надіслав медіафайли невідомій особі в месенджері «TELEGRAM» для погодження. Після погодження війського автомобіля, в нічний період доби ОСОБА_3 , взявши з собою горючу рідину, прибув на місце, де був припаркований військовий автомобіль і, виливши на його передню частину горючу рідину, яку він приніс з собою, підпалив його, знявши на відео наслідки свого вчинку та переслав указаній невідомій особі в месенджері «TELEGRAM» для звіту відповідно до їх домовленостей, після чого пішов до місця свого проживання. Висловивши самозасудження своїх дій та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, та приведеним до присяги, надав суду показання про те, що вперше він був призваний на військову службу в 2014 році в батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », пізніше в НОМЕР_3 окремий мотопіхотний батальйон (взвод розвідки), в 2016 році після поранення був демобілізований, проходив лікування за кордоном. 24.02.2022 був мобілізований, оскільки знаходився в першому оперативному резерві, спецпідрозділ розвідки та виконання особливих бойових завдань. 17.02.2023 отримав важке поранення під Херсоном і протягом 2,5 років знаходився на реабілітації та лікуванні. В жовтні 2025 року підписав контракт з попереднім місцем служби і поновився в своєму загоні на посаді заступника командира загону, проходив службу на Запорізькому напрямку. На даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді офіцер управління штабу загону - заступник командира загону з питань безпеки та зв`язку. Транспортний засіб «MITSUBISHI L200» (д.н.з. НОМЕР_2 ) був пригнаний з Чехії в 2022 році та був переданий йому, як військовослужбовцю, по акту прийому-передачі, використовувався ним виключно в цілях захисту держави. Про те, що вказаний автомобіль був військовий свідчило наявність установлених на ньому додатково приладів, такі як: камера нічного бачення, люстра підвішеного типу на даху, шноркель для виводу повітря (повітрязабірник) і номерні знаки були перебиті з чеської реєстрації на такі самі тільки на чорному фоні. Вказаний автомобіль ним використовувався виключно для військової служби, оскільки в повсякденному житті він користується іншим, цивільним автомобілем. Вказаний автомобіль належить йому, але в період часу, коли він лікувався після поранення, цим автомобілем користувались інші військовослужбовці, трохи поламали. Після чого він ( ОСОБА_10 ) забрав цей транспортний засіб у місто Київ та полагодив, потім він мобілізувався і автомобіль фактично мобілізувався разом з ним повторно. Зазначив, що цей автомобіль пройшов війну з 2022 року, він один з перших зайшов до Херсону. Напередодні події потерпілий, перебуваючи в м. Запоріжжі, витягуючи хлопців з рову, вивів з ладу зчеплення і цю автівку притягли на ремонт до міста Києва, вона чекала дня запланованого ремонту та була запаркована на АДРЕСА_4, однак не дочекалася ремонту, оскільки обвинувачений її спалив. Такі автомобілі «вихаркуються кров`ю», оскільки сьогодні - це купа металобрухту, а завтра - це може бути автомобіль, який врятує життя військовослужбовцям, тому обвинувачений не просто підпалив автомобіль, а підпалив частину історії і він повинен розуміти таке. Водночас, при призначенні покарання просив суд призначити максимально м`яке покарання.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що учасники кримінального провадження не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, судом було роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього та потерпілого, дослідивши долучені відомості, що характеризують особу обвинуваченого, інші письмові документи, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, суд приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 194 КК України, доведено повністю та кваліфікує дії останнього:

- за ч. 1 ст. 1141 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період;

- за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до сталої судової практики при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжкими, характер, мотиви та обставини їх вчинення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставинами, що пом`якшують покарання винної особи відповідно до ст. 66 КК України, про які зазначено в обвинувальному акті, суд визнає «щире каяття» та «активне сприяння розкриттю злочину» з огляду на таке.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона, щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та інші, які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , наполягаючи на тому, що він активно сприяв розкриттю злочину, показав, що під час досудового розслідування він добровільно пішов на співпрацю з органом досудового розслідування, добровільно сприяв органу досудового розслідування в установленні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що в подальшому було підтверджено стороною обвинувачення.

Вищевказані обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «активне сприяння розкриттю злочину».

Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 07.04.2021 справа №263/15605/17 та інші, які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону №1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його винуватості у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв`язки, спосіб життя, стан здоров`я та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.

Таким чином, зважив суд і на дані про особу винного, котрий має середньо-спеціальну освіту зі слів, в силу ст. 89 КК України судимості немає, офіційно непрацевлаштований, за даними наявної документації на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, а також мотиви, характер і спосіб вчинення злочинів, кожен з яких відноситься до категорії тяжких, та те, що один з них є злочином проти основ національної безпеки, в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, зваживши на особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норм закону, що передбачає відповідальність за вчинене, з його реальним відбуванням, оскільки вважає, що саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, суд не вбачає правових підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням статей 69, 691 КК України, як і не вбачає таких для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу, оскільки осуд обвинуваченим своїх протиправних діянь жодним чином не знижує суспільної небезпеки вчинених злочинів, коли в Україні діє особливий період, оголошений воєнний стан, ЗСУ та інші військові формування здійснюють відсіч збройної агресії РФ, тому транспортні засоби є стратегічним ресурсом, який забезпечує мобільність та маневреність, логістику, евакуацію поранених та виконання бойових завдань (перекидання груп, роботи ППО, доставки боєприпасів та їжі тощо), а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе виключно під час реального відбування покарання.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України.

Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, враховуючи те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, з огляду на положення статей 177, 178 КПК України, дані про його особу, суд вважає правильним до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Інші заходи забезпечення у кримінальному провадженні підлягають вирішенню в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 174 КПК України.

Залік досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 1141 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення в період з 05.01.2026 (момент фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України) по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- взуття коричневого кольору (військове) 41-го розміру; куртка чорного кольору марки «Outhorn»; джинси синього кольору марки «Sinsay man»; шапка сірого кольору, вилучені в ході проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 (постанова від 05.01.2026), - після набрання вироком законної сили повернути обвинуваченому ОСОБА_3 за належністю;

- порваний аркуш паперу з рукописним написом на ньому наступного тексту «MNK 4.1.2025» (постанова від 05.01.2026), - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Techo Spark Go 1» з абонентським номером мобільного телефону: НОМЕР_1 (постанова від 05.01.2026), - конфіскувати, шляхом застосування спеціальної конфіскації відповідно до статей 961, 962 КК України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- 15 403 (п`ятнадцять тисяч чотириста три) грн 52 коп. (висновок від 15.01.2026 №СЕ26-65/8);

- 11 552 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 64 коп. (висновок від 12.03.2026 №СЕ26-7/10);

- 15 403 (п`ятнадцять тисяч чотириста три) грн 52 коп. (висновок від 17.03.2026 №СЕ26-72/6).

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт:

- накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.01.2026 №760/306/26 на майно, тимчасово вилучене під час обшуку, проведеного у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України у квартирі АДРЕСА_3 , а саме: мобільний телефон марки «Techo Spark Go 1», з абонентським номером мобільного телефону: НОМЕР_1 ; взуття коричневого кольору (військове) 41-го розміру; куртка чорного кольору марки «Outhorn»; джинси синього кольору марки «Sinsay man»; шапка сірого кольору; порваний аркуш паперу з рукописним написом на ньому наступного тексту «MNK 4.1.2025».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1