Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №754/8929/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №754/8929/26

Суддя: Банах О. Л.

Номер провадження 1-кп/754/899/26

Справа№754/8929/26

Вирок

Іменем України

18 травня 2026 року

м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні кримінальне провадження №12026105030000216 від 02.04.2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

-03.07.2024 року вироком Броварського міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду терміном на 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.04.2026 приблизно о 14 годині 05 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 18, де побачив на землі біля куща пластикову ємність синього кольору з кристалоподібною речовиною білого кольору, усвідомлюючи, що дана речовина є психотропною, в ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - РVР, для власного вживання без мети збуту.

Одразу після того, реалізуючи свій протиправний умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, ОСОБА_3 забрав пластикову ємність синього кольору з кристалоподібною речовиною білого кольору та поклав до кишені лівого рукава власної куртки, у яку останній був одягнутий на той момент та направився за місцем проживання, чим здійснив незаконне придбання та розпочав незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - РVР, для власного вживання без мети збуту.

У подальшому 02.04.2026 приблизно о 14 годині 10 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 18, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зупинили працівники поліції та у ході затримання останній добровільно надав для вилучення пластикову ємність синього кольору з кристалоподібною речовиною білого кольору, яка є особливо небачною психотропною речовиною, обіг якої заборонено- РVР, загальна маса PVP становить 0,492 г, яку ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.

РVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І» є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що до 0,15 г PVP є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г - великим розміром, 15,0 і більше - особливо великим розміром.

Отже, кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г та не перевищує 1,5 г.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно із заявою від 15 травня 2026 року обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України, не оспорював встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності за правилами спрощеного провадження.

Суд шляхом дослідження відповідної заяви встановив, що сторони, які обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

При цьому, відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, скоїв кримінальний проступок та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 309 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України, визнає - щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, отже не має постійного джерела доходу.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд бере до уваги те, що санкція ч.1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове правопорушення.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у нього майна та заощаджень.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений після постановлення попереднього вироку та під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив кримінальне правопорушення.

Вказані обставини свідчать про те, що попередньо призначене покарання не досягло мети, визначеної ст. 50 КК України, а тому суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без призначення більш суворого покарання.

З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченим діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційного заробітку не має, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

Крім того, суд враховує, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2024 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

Згідно із статтею 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з їх співвідношення, зазначеного у цій статті. Виходячи із співвідношення, зазначеного у ч.5 ст.72 КК України, одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, ОСОБА_3 вчинив після засудження за попереднім вироком та в період невідбутого покарання у виді пробаційного нагляду.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 71 КК, суд прийшов до висновку, що покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за сукупністю вироків з урахуванням положень ст. ст. 71,72 КК України.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст.71 КК за сукупністю вироків, з урахуванням вимог п. 5 ч.1 ст. 72 КК до призначеного покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2024 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3565 гривень 60 копійок.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 382 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати винним ОСОБА_3 , у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2024 до покарання за новим вироком, із застосуванням ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 1 (одного) року та 1 (місяця) обмеження волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили та фактичного приведення його до виконання.

Речові докази, а саме:

-кристалоподібну речовину білого кольору, яка знаходилась у пластиковій ємністі синього кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,492 г, яка знаходиться в камері схову речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №001838 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3565 гривень 60 копійок витрат на залучення експертів.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua