Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №754/20969/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1107/26

Справа №754/20969/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

секретаря судового засідання Михайленко Н.О.

представників Мозгового О.О., Ковальова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників процесу.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мозговий О.О. звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина відповідача, котрий продовжує навчання та просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячнона період навчання, починаючи з 09 грудня 2025 року, до досягнення 23 років.

Вимоги мотивовано тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , 2007 року народження. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 до його повноліття. Після досягненя повноліття, стягнення припинилось, заборгованість відсутня. З 01 квітня 2022 року позивач та її син зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1. з 14 липня 2025 року син розпочав навчання в Німеччині у професійно- технічному навчальному закладі в м. Лар, а саме у Професійно-технічній (промисловій) школі в Лар за спеціальністю "Автомобільна техніка" впродовж 2025/2026 навчального року, з орієнтовним закінченням навчання 28 липня 2026 року (фактично передбачений декількарічний термін навчання (класи) в залежності від здобуття ступеня професійної освіти), що підтверджується довідкою про навчання Професійно - технічної школи в Ларі від 15.09.2025. У зв`язку з навчанням сина, змушена самостійно прикладати зусилля для його матеріального утримання протягом навчання, адже він не має самостійного заробітку і потребує матеріальної допомоги. Оскільки добровільно відповідач аліменти не сплачує, позивач змушений звертатися до суду, щодо стягнення аліментів на момент навчання до досягнення нею 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву, однак представником ОСОБА_4 через "Електронний суд" надано письмові пояснення, у відповідності до яких не погоджується із заявленими вимогами позивача щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки позов про стягнення аліментів за період навчання повинен відповідати наступним вимогам: актуальна і дійсна потреба дитини у наданні їй матеріальної допомоги; вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцемзнаходження навчального закладу; докази, що особа планує стягувати такі грошові кошти саме на витрати пов`язані з навчанням (оскільки батьки звільнені від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що не пов`язані з його навчанням); стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів та інші обставини, що мають значення. Крім того, стороною позивача не надано розміру оплати за навчання на рік та інших витрат на навчання, що могло б обґрунтувати розмір аліментів виходячи із від доходу відповідача. Позивачем не було зазначено та не підтверджено доказами, за якою формою навчається повнолітня дитина, оскільки у випадку заочного навчання постає питання, чи працює дитина, оскільки в такому випадку син може працевлаштуватись на роботу, а необхідність надання такій дитині матеріальної допомоги є під сумнівом. Також слід врахувати, що на утриманні відповідача також перебуває дружина та дитина від іншого шлюбу, про що позивач не зазначала, а також не надала доказів доходу відповідача на обгрунтування можливості сплачувати вказані аліменти. При цьому позивачем не надано доказів розміру доходу або його відсутності, як у самої позивачки так і повнолітньої дитини, що в свою чергу мого б обґрунтувати потребу в матеріальній допомозі сину з урахуванням спільного обов`язку утримувати дитину, яка продовжує навчання до 23 років.

Від повнолітнього ОСОБА_3 надійшла заява, у якій зазначено, що підтримує позов його матері щодо стягнення аліментів, оскільки навчається у Німеччині з орієнтовним закінченням навчання 28.07.2026 та можливим продовженням навчання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мозговий О.О. вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив їх задововольнити.

Представник відповідача - адвокат Ковальов О.О. в судовому засіданні заперечував щодо викладеного в позовній заяві, просив відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі, посилаючись на викладене у письмових поясненнях.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2025 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено наступні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, а/з 3106 від 13.11.2007.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття.

Після досягнення повноліття, стягнення припинились, аліментна заборгованість відсутня.

З 01 квітня 2022 року позивач та син зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1.

З 14 липня 2025 року ОСОБА_3 розпочав навчання в Німеччині у професійно- технічному навчальному закладі в м. Лар, а саме у Професійно-технічній (промисловій) школі в Лар за спеціальністю "Автомобільна техніка" впродовж 2025/2026 навчального року, з орієнтовним закінченням навчання 28 липня 2026 року, що підтверджується довідкою про навчання Професійно - технічної школи в Ларі від 15.09.2025. (а.с.11)

Як зазначено представником позивача, фактично передбачений декількарічний термін навчання в залежності від здобуття ступеня професійної освіти, однак доказів зазначеного не надано, окрім Довідки про тривалість навчання - з 14.07.2025 по 28.07.2026 (орієнтовне закінчення навчання).

Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Розірвання шлюбу між батьками, позбавлення батьків батьківських прав, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 199 СК України встановлено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Під час розгляду справи встановлено, що повнолітній син навчається у Німеччині у професійно- технічному навчальному закладі в м. Лар, а саме у Професійно-технічній (промисловій) школі в Лар за спеціальністю "Автомобільна техніка" впродовж 2025/2026 навчального року, при цьому не працевлаштований (як зазначено в заяві ввід ОСОБА_3 ), а отже потребує матеріальної допомоги.

Позивач обґрунтовує необхідність матеріального забезпечення у зв`язку з навчанням сина та неможливістю самостійно утримувати. Проте в матеріалах позову відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують обсяг фактичних витрат позивача на: оплату навчання, придбання навчальної літератури, проїзд до місця навчання та інше.

Тобто, позивачем не доведено належним чином потребу в матеріальному забезпеченні з боку відповідача, а тому сам по собі факт навчання у закладі освіти ще не свідчить про наявність юридичних підстав для покладення обов`язку утримання на відповідача у справі.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги , у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

При цьому позивачем не надано доказів розміру доходу або його відсутності, як у самої позивачки так і повнолітньої дитини, що в свою чергу могло б обґрунтувати потребу в матеріальній допомозі сину з урахуванням спільного обов`язку утримувати дитину, яка продовжує навчання до 23 років.

Таким чином позов про стягнення аліментів за період навчання повинен відповідати наступним вимогам:

-актуальну і дійсну потребу дитину у наданні їй матеріальної допомоги;

-вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу,вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцемзнаходження навчального закладу (постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18);

-докази, що особа планує стягувати такі грошові кошти саме на витрати пов`язані з навчанням (оскільки батьки звільнені від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що не пов`язані з його навчанням);

-стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів;

-та інші обставини, що мають значення.

Не доведення таких обставин є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви. Це доводять висновки відображені у практиці Верховного Суду.

Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 635/1139/17 (провадження № 61- 350св17) щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання сформульовано наступним чином: не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Якщо при розгляді судової справи буде встановлено, що дитина навчається у ВНЗ заочно, але ніде не працює і при цьому має можливість працевлаштування, необхідність надання такій дитині матеріальної допомоги може бути під сумнівом. (постанова ВС від 20.05.2020 у справ № 635/1139/17).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 20 травня2020 року у справі № 635/1139/17 дійшов наступних висновків: «Однак, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо)».

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, наявність у останнього інших дітей.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

В свою чергу стороною позивача не було надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

Крім того, стороною позивача не надано розміру оплати за навчання на рік та інших витрат на навчання, що могло б обґрунтувати розмір аліментів виходячи із від доходу відповідача.

Позивачем не було зазначено та не підтверджено докази за якою формою навчається повнолітня дитина оскільки у випадку заочного навчання постає питання, чи працює дитина, оскільки в такому випадку син може працевлаштуватись на роботу, а необхідність надання такій дитині матеріальної допомоги є під сумнівом.

Також слід врахувати, що на утриманні відповідача також перебуває дружина та дитина від іншого шлюбу, про що позивач не зазначала, а також не надала доказів доходу відповідача на обгартування можливості сплачувати вказані аліменти.

Відповідно до норм чинного законодавства України, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання є правом повнолітньої дитини, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача аліментів в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 11, 27,104, 105,110, 111, 112, 180, 181,182, 184,191 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення складено 18.05.2026.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон