Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №654/3426/21 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 654/3426/21

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 14.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – ГУПФ) та просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУПФ у довготривалому невиконанні судових рішень, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №2-а-1958/11;

- стягнути з ГУПФ моральну шкоду за практикою Європейського Суду у розмірі 3000 євро (90360 грн).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. з урахуванням ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №2-а-1958/11 залишились невиконаними в частині призначення державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст.49, 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та не здійснюється виплата пенсії надалі. Пенсійний фонд весь цей час не визнає своєї вини і не нараховує йому призначену судом пенсію, тож всі ці доказування правомірності своїх вимог виражаються в його душевних стражданнях, які не вбачаються пенсійним органом. Внаслідок невиконання судового рішення позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в тяжкості вимушених змін у його життєвих обставинах, позбавленні його та членів родини значної частини матеріального забезпечення, витраті часу та зусиль для відновлення попереднього стану, у відчутті неспроможності добитися у держави відновлення своїх порушених цивільних прав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ у довготривалому невиконанні судових рішень, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №2-а-1958/11.

Стягнуто з ГУПФ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 45000 грн (сорок п`ять тисяч гривень).

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ з 16.05.2005.

За заявою позивача, йому було призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону №1058.

З 03.07.2007 року позивача за заявою переведено на пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї відповідно до статей 20, 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі- Закон №2262).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року по справі №2а-1958/11 скасовано постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 01.07.2011.

Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову, якою визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті державної та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними; та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області призначити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст.ст.49, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та здійснити відповідний перерахунок та виплати ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 27.10.2010 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі №2а-1958/11 роз`яснено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року щодо кінцевого строку перерахунку.

Згідно даної ухвали зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 27.10.2010 року по 27.04.2011 року відповідно до ст.49, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснювати надалі виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства.

На виконання рішення суду, Управлінням Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області від 05.04.2013 було проведено перерахунок основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 27.10.2010. Доплата пенсійних коштів за період з 27.10.2010 по 27.04.2011 склала 14413,32 грн. та включена у додаткову відомість.

17.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ із заявою про перехід на інший вид пенсії згідно ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796).

Враховуючи подану заяву, з 01.10.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби, при випробовуванні ядерної зброї, обчислену відповідно до Постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

26.03.2018 року Голопристанським районним судом Херсонської області постановлено окрему ухвалу, якою заяву позивача задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ по виконанню постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. (справа №2-а-1958/11/2108). Зобов`язано ГУПФ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законодавства по виконанню постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р., а саме: в частині призначення пенсії, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю згідно ст.ст.49, 54 Закону №796 та здійснення виплати пенсії надалі.

Постановляючи окрему ухвалу у справі №2-а-1958/11/2108 суд виходив з того, що відповідачем рішення суду фактично не виконується, а тому судом визнано бездіяльність відповідача щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013р. (справа №2-а-1958/11/2108) протиправною.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року окрему ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області залишено без змін.

Вважаючи невиконаним рішення суду по справі №2-а-1958/11/2108, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржене рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з того, що матеріали пенсійної справи не містять доказів того, що відповідач на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі №2а-1958/11 продовжує і надалі, після 27.04.2011 року виплачувати позивачу пенсію відповідно до вимог ст.ст.49, 54 Закону №796.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не в повній мірі відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, за нормами ст.49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.4 ст.54 Закону №796 (в редакції Закону, що діяла до внесення змін згідно Закону №107-VI від 28.12.2007) розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Так, згідно резолютивної частини судового рішення по справі №2-а-1958/11/2108, з урахуванням ухвали про роз`яснення судового рішення, судом було вирішено:

зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснити перерахунок пенсії за період з 27.10.2010 по 27.04.2011 відповідно до ст.49, 54 Закону №796;

зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснювати надалі виплати пенсії відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних рішень суду 11.07.2013 року пенсійним органом відповідно до ст.49, 54 Закону №796 призначено та проведено перерахунок пенсії позивача, відповідно до якого основний розмір пенсії склав 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 27.10.2010 по 27.04.2011, та нараховано доплату коштів за вказаний період, яка склала 14413,32 грн.

З наведеного апеляційний суд констатує, що рішення суду в частині призначення відповідно до ст.49, 54 Закону №796 та перерахунку пенсії за період з 27.10.2010 по 27.04.2011 пенсійним органом було виконано у відповідності до його резолютивної частини.

Вказане не заперечується і позивачем по справі.

Що стосується частини рішення здійснення надалі (тобто з 28.04.2011 року) виплати пенсії відповідно до чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, станом на 28.04.2011 положення статей 49, 50, 51, 52, 54 Закону №796 застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Постановою КМУ від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Законом України від 14.06.2011 №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», що набрав чинності 19.06.2011, передбачено, що у 2011 році положення статей 49, 50, 51, 52, 54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Аналогічні положення містяться у законах України про Державний бюджет України на 2012, 2013, 2014, 2015 роки.

На виконання вимог вищезазначених законів, КМУ прийнято Постанову від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (втратила чинність 01.01.2012) та Постанову від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 28.04.2011 року виплата здійснювалась відповідно до чинного законодавства по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї відповідно до статей 20, 22 Закону №2262 за заявою ОСОБА_1 від 03.07.2007.

Отже, виплата пенсії фактично здійснювалась відповідно до норм чинного на той час законодавства, як і було зазначено судом у резолютивній частині рішення.

Разом з тим, на переконання судової колегії, подальші (тобто після виконання рішення у справі №2-а-1958/11/2108 за період з 27.10.2010 по 27.04.2011) дії або бездіяльність пенсійного органу щодо нарахування та виплаті пенсії фактично є новими правовідносинами між позивачем та органом ПФУ, поза межами спірних правовідносин у справі №2-а-1958/11/2108.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що фактично позивач не згодний з розрахунком його пенсії за період після 27.04.2011, який не стосується спірного періоду у справі №2-а-1958/11/2108 з 27.10.2010 по 27.04.2011. Водночас, його позов не містить доводів щодо норм права, які були порушені відповідачем при такому розрахунку, і лише обґрунтовується невиконанням рішення суду у справі №2-а-1958/11/2108 у періоді (після 27.04.2011), який не був предметом розгляду у вказаній справі.

Як вбачається зі змісту позову, на думку позивача, бездіяльність щодо не виконання пенсійним органом судового рішення полягає в тому, що нарахування та виплата пенсії після 28.04.2011 року здійснюється не в такий самий спосіб та порядок, як було визначено судом у період з 27.10.2010 по 27.04.2011.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що рішенням суду у справі №2-а-1958/11/2108 було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.49, 54 Закону №796 саме за період з 27.10.2010 року по 27.04.2011 року, що і було зроблено органом ПФУ.

Подальші перерахунки, як вже зазначалось судом, фактично є новими правовідносинами, які можуть бути оскаржені позивачем у встановлений законом спосіб.

Разом з тим, в межах даної позовної заяви, позивачем не наводяться жодні доводи окрім тих, що на його думку рішення суду у справі №2-а-1958/11/2108 є наразі невиконаним. Будь-які інші доводи щодо протиправності дій відповідача після 28.04.2011 року позивач не наводить.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки позивачем в межах даного позову не оскаржуються дії, бездіяльність або рішення відповідача щодо подальших перерахунків та виплат пенсій позивача (окрім доводів щодо невиконання рішення суду у справі №2-а-1958/11/2108), суд позбавлений процесуального права давати їм оцінку в межах даної позовної заяви.

При цьому, колегія суддів наголошує, що звернення до суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльності ГУПФ у довготривалому невиконанні судових рішень суперечить засадам адміністративного судочинства, оскільки згідно усталеної судової практики не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.

Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини в межах виконання судового рішення у справі №2-а-1958/11/2108 мають здійснюватися в порядку та спосіб передбачений законом, а правовідносини щодо подальших дій або бездіяльності органів ПФУ поза межами вказаного рішення є новими правовідносинами та підлягають розгляду в окремих судових провадженнях щодо оскарження відповідних дій, рішень або бездіяльності, які на думку позивача можуть порушувати його права, свободи чи інтереси.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук