Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №340/745/20 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/745/20 (суддя Брегей Р.І., м. Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Перетятько К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року у справі №340/745/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-СТІЛ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-СТІЛ» 04 березня 2020 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 00000050506, № 00000060506.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо фактичного здійснення позивачем безпідставного оформлення нереальних господарських операцій з ПП «СІТІ-ФОРУМ», ТОВ «ЛВН Альянс», ТОВ «ЛВН ПРОМЗАХИСТ», ПП «ВТ 10» (попередня назва ПП «КЕПІТАЛ СОЛЮШИНЗ»), ТОВ «ТЕРАНОВА», ТОВ «ТРІАДАПРОМ ГРУП», ПП «ПСГ УЮТ», ПП «ПСГ Ін» та наявності інших порушень податкового законодавства в його діяльності, викладені в акті №7/11-28-05-06/40805831 від 28.01.2020 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 13 лютого 2020 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «АРТ-СТІЛ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1271396 грн та накладено штрафну санкцію у сумі 317849 грн, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 13 лютого 2020 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «АРТ-СТІЛ» зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 194183 грн за червень 2019 року.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наявність обставин реальності спірних господарських операцій позивача та відсутності інших порушень податкового законодавства в діях позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального, порушення норм процесуального права, неправильного та неповного дослідження доказів.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі викладає свою позицію по справі, відтворює зміст акта перевірки та відзиву на позов, зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи «не враховано правові висновки Верховного Суду, постановлених у подібних правовідносинах».

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Посилається на безпідставність висновків відповідача щодо наявності в діях позивача порушень вимог податкового законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач займається виробництвом меблів для офісів і підприємств торгівлі та інших меблів, для здійснення якої ним були укладені відповідні договори з оренди приміщень, торгівельного та виробничого обладнання, а також транспортного засобу «ГАЗЕЛЬ» днз ВАЗ3459ВС. Товариство перебуває на податковому обліку як платник податків в Управлінні та подає фінансову звітність мікропідприємства.

Контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП «Вуфер Транс» (попередня назва ПП «Сіті Форум») за лютий – квітень 2019 року, ТОВ «ЛВН Альянс» за березень – квітень 2019 року, ТОВ «ЛВН Промзахист» за березень – квітень 2019 року, ПП «ВТ 10» (попередня назва ПП «Кепітал Солюшинз») за лютий – квітень 2019 року, ТОВ «Теранова» за травень 2019 року, ТОВ «Тріадапром Груп» за травень 2019 року, ПП «ПСГ Уют» за червень 2019 року, ПП «ПСГ Ін» за червень 2019 року – показників декларацій з податку на додану вартість за лютий – червень 2019 року, результати якої оформлені актом №7/11-28-05-06/40803831 від 28.01.2020, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1271396,00 грн. (у тому числі: за березень 2019 року – 196278,000 грн., за травень 2019 року – 697252,00 грн., за червень 2019 року – 377866,00 грн.) та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (рядок 21 декларації) за червень 2019 року на 194183,00 грн.

За наслідками перевірки складено акт №7/11-28-05-06/40805831 від 28.01.2020 року.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2020:

№00000050506, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 1271396,00 грн. – за податковими зобов`язаннями та на 317849,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами;

№00000060506, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2019 року на суму 194183,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про те, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з купівлі товарів у контрагентів та складено первинні документи всупереч приписам частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки за даними загальної інформації згідно баз даних ДПС, декларації з податку на додану вартість та додатків до них за лютий-червень 2019 року, Єдиний реєстр податкових накладних, інформації ІС «Податковий блок» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів було встановлено, що у ПП «Вуфер Транс» (попередня назва ПП «Сіті Форум», ТОВ «ЛВН Альянс», ТОВ «ЛВН Промзахист», ПП «ВТ 10» (попередня назва ПП «Кепітал Солюшинз»), ТОВ «Теранова», ТОВ «Тріадапром Груп» ПП «ПСГ Уют», ПП ПСГ Ін» відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси, встановити фактичне місцезнаходження зазначених суб`єктів господарювання з метою проведення зустрічних звірок не видалося за можливе, оскільки запити повернулися на адресу Управління без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання; контролюючим органом взято до уваги інформацію, яка отримана в результаті досудового розслідування кримінального провадження від 22.05.2017 №42017000000001595 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною другою статті 209 Кримінального кодексу України, у якому фігурують деякі контрагенти Товариства; надані Товариством товарно-транспортні накладні складені з недоліками, оскільки в них наявна неповна інформація щодо ПІБ відповідальної особи постачальника, а лише підпис, в деяких з них відсутній підпис водія/експедитора ОСОБА_1 , який є матеріально-відповідальною особою, деякі з товарно-транспортних накладних містять неправильну (перекручену) адресу місця навантаження товарів, у товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо час прибуття автомобіля для навантаження та розвантаження; на запит Управління від 17.01.2020 про надання детальних даних бухгалтерського обліку або письмових пояснень по відображених оборотах Товариство надало відповідь від 20.01.2020 № 20/01/20, згідно якої всі необхідні документи до перевірки надано в достатньому обсязі. Будь-яких додаткових документів або письмових пояснень з даного питання Товариством не надано.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Встановлені судом обставини справи свідчать про реальність спірних господарських операцій позивача.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі – ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач є юридичною особою, що займається виробництвом меблів для офісів і підприємств торгівлі та інших меблів (Том 1 а.с.1-4, Том 2 а.с.160-161).

Під час здійснення господарської діяльності позивач у письмовій формі уклав з:

ТОВ «Євростенд» (орендодавець) договір оренди від 01 квітня 2017 року, частини будівлі, що знаходиться по вул.Добровольського, 2 у м. Кіровоград (Том 4 а.с.133-136);

ТОВ «Гумма-Плюс» (покупець) договір поставки торгівельного обладнання від 11 вересня 2017 року (Том 3 а.с.207-211, 215-222);

ТОВ «Імпекс-Груп» (покупець) договір поставки торгівельного обладнання від 12 вересня 2017 року (Том 3 а.с.184-195);

ТОВ «Епіцентр К» (покупець) договір поставки від 28 вересня 2017 року (Том 3 а.с.172-174);

ТОВ «Євростенд» (орендодавець) договір оренди обладнання від 01 жовтня 2017 року (Том 4 а.с.137-140);

ТОВ «Сабріз» (покупець) договір поставки торгівельного обладнання від 06 жовтня 2017 року (Том 3 а.с.180-183);

ТОВ «Євростенд» (орендодавець) договір оренди транспортного засобу марки «ГАЗель NEXT» від 02 січня 2018 року (Том 4 а.с.130-132);

ТОВ «Торговий дім «Карпатські мінеральні води»» (замовник) договір виготовлення торгівельного обладнання від 18 квітня 2018 року (Том 3 а.с.155-171);

ТОВ «Клуб Чіпсів» (покупець) договір поставки торгівельного обладнання від 09 січня 2019 року (Том 3 а.с.126-154, 212-214);

ТОВ «Селена Україна» (замовник) договір поставки торгівельного обладнання від 21 лютого 2019 року (Том 3 а.с.175-179);

ТОВ «АВ 2016» (покупець) договір поставки торгівельного обладнання від 04 квітня 2019 року (Том 3 а.с.196-198).

За результатами виконання умов вказаних договорів складені первинні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, видаткові касові ордери та виписано податкові накладні, що наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наявність первинних документів на підтвердження виконання зазначених договорів, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність спірних господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, виконання робіт, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

При цьому, щодо доводів відповідача про неможливість транспортування придбаного чи поставляємого товару суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що доставка товару здійснювалась перевізником «Нова Пошта», що підтверджується актом надання послуг від 20.03.2019 р. (т.1 а.с.109 -110), та/або позивачем з використанням орендованого ним автомобіля «Газель», що підтверджується договором оренди від 02 січня 2018 року (т.4 а.с.130-132) та поясненнями водія, який здійснював ці перевезення (т.4 а.с.176, т.5 а.с.21).

Враховуючи викладене аргументи контролюючого органу про відсутність факту перевезень товарів є безпідставними. Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Щодо доводів відповідача про недостатність первинних документів на підтвердження реальності спірних господарських операції позивача, слід зазначити, що контролюючий орган, не зазначає яких саме документів із наданих платником податків не вистачало контролюючому органу для перевірки правильності формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення.

Крім того, платник податків має право підтверджувати свою позицію не лише під час перевірки, а й у судовому процесі, зокрема надаючи документи, які не було подано раніше, якщо це не суперечить Податковому кодексу України та принципам змагальності й офіційного з`ясування обставин справи.

Водночас, матеріали справи містять пояснення позивача із доданими до них договорами та первинними бухгалтерськими документами, у яких зазначено, що придбані у зазначених вище контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані ним для виготовлення замовлень та виконання своїх господарських зобов`язань як виконавця перед замовниками: ТОВ «Кліб Чіпсів», ТОВ «Селена Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Сабріз», ТОВ «Імпекс-Груп Україна», ТОВ «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» та інших, що підтверджує фактичний рух товарів.

Щодо доводів відповідача про наявність недоліків в первинних документах позивача, та як наслідок їх недостовірності слід зазначити, що належне оформлення первинних документів є необхідною, але не єдиною умовою підтвердження реальності господарських операцій. Наявні в справі документи надають можливість встановити обставини здійснення спірних господарських операцій позивача.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що контролюючим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер зазначених господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, позивачем доведено рух активів по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операції між позивачем та зазначеними контрагентами за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про придбання товару, використання його у власній господарській діяльності, здійснення оплати його вартості.

Щодо доводів відповідача про відсутність реальності спірних господарських операцій позивача у зв`язку з обставинами діяльності контрагентів позивача, оскільки на думку податкового органу вони неналежним чином здійснюють свою діяльність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно з статтею 61 Конституції України закріплюється принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржених рішень на наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2019 у справі № 757/4331/19-к, в якій йдеться про наявність кримінального провадження №42017000000001595 від 22.05.2017 року, в якому є посилання на контрагентів позивача, є безпідставним, оскільки, як вбачається з листа Територіального управління БЕБ у Київській області цією установою прийнято до архіву матеріали закритих кримінальних проваджень в тому числі і №42017000000001595 від 22.05.2017 року, що свідчить про те, що у межах вказаного кримінального провадження судом не був постановлений вирок або ухвала за нереабілітуючими обставинами.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.

Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року у справі №340/745/20 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 14 травня 2026 року.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва