Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №738/15/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/15/26

№ провадження 2/738/173/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

судді - Волошиної Н.В.

з участю секретаря судового засідання – Шугалій А.С., Минець П.Д.

прокурора – Кот-Тимошенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою прокурора Корюківської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСТАС-ЛЬОН» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та припинення права оренди

В С Т А Н О В И В :

I.Зміст позовних вимог

У січні 2026 року прокурор Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та СТОВ «ОЛСТАС-ЛЬОН» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та припинення права оренди. В обґрунтування позову посилався на те, що прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства, яке виражається у протиправному володінні та користуванні громадянкою російської федерації землею сільськогосподарського призначення.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418, площею 1,47 га, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Блистівської сільської ради Корюківського (раніше Менського) району Чернігівської області, зареєструвала у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку, яку на підставі договору оренди земельної ділянки передала в користування орендарю – СТОВ «ОЛТАС-ЛЬОН».

Таким чином, громадянка рф ОСОБА_1 у квітні 2017 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Менської ОТГ Корюківського району Чернігівської області, та протягом року не виконала покладений на неї обов`язок, а саме не відчужила земельну ділянку.

З врахуванням викладеного, позивач просить: припинити громадянці рф ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418, площею 1,47 га, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Блистівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229673274230, номер відомостей про речове право 20065969 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 34864538), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; припинити дію договору оренди земельної ділянки б/н з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418, укладеного 23 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «ОЛТАС-ЛЬОН» (дата державної реєстрації у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно: 12 березня 2018 року, номер запису 25265458); припинити СТОВ «ОЛТАС-ЛЬОН» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418 (дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 12 березня 2018 року, номер запису номер запису 25265458; здійснити розподіл судових витрат.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання на 12 лютого 2026 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 березня 2026 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2026 року за клопотанням прокурора судове засідання у справі відкладено на 15 квітня 2026 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів судовий розгляд справи відкладено на 05 травня 2026 року.

05 травня 2026 року, до початку судового засідання, від представника відповідача СТОВ «ОЛТАС-ЛЬОН» до суду надійшла заява про відвід судді Волошиної Н.В.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року в задоволенні заяви представника відповідача СТОВ «ОЛТАС-ЛЬОН» відмовлено.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача – СТОВ «СТОВ «ОЛТАС-ЛЬОН», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його участі, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, була викликана в судове засідання через оголошення, розміщене на офіційній сторінці веб-порталу Судової влади України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Блистова Менського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 .. Спадкоємцем першої черги за законом після померлої ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про укладення шлюбу, які містяться в спадковій справі №372/2002.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 червня 2002 року, виданим державним нотаріусом Менської державної нотаріальної контори Петрикей К.І., ОСОБА_1 , яка не досягла повноліття на день смерті спадкодавця, отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , яка складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСГП ім. Щорса с. Блистова Менського району Чернігівської області, розміром 5,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН №952696.

Відповідно до протоколу зборів власників сертифікатів від 12 квітня 2003 року, ОСОБА_1 входила до списку власників земельних часток (паїв) за №581, які підлягали жеребкуванню, якій на підставі розпорядження Менської районної державної адміністрації Чернігівської області №126 від 29 квітня 2005 року разом з іншими громадянами, власниками земельних сертифікатів на земельну частку (пай), було надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Блистівської сільської ради.

22 лютого 2007 року на підставі розпорядження Менської районної державної адміністрації №126 від 29 квітня 2005 року ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №259700, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки площею 1,47 га, кадастровий номер 7423081000:05:000:0418, розташованої на території Блистівської сільської ради Менського району Чернігівської області, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою іншої держави, що підтверджується матеріалами справи.

20 квітня 2017 року право власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 громадянкою російської федерації, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 415246045 від 26 лютого 2025 року.

Отже, ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,47 га, кадастровий номер 7423081000:05:000:0418, розташованої на території Блистівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З копії договору оренди землі від 23 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 передала в оренду, а СТОВ «ОЛСТАС- ЛЬОН» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418, площею 1,47 га, розташовану на території Блистівської сільської ради Менського району Чернігівської області. Строк дії договору – 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити Орендодавця про намір подовжити його дію (а.с.18-20).

Згідно з інформаційною довідкою №415246045 від 26 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі – Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, вище зазначений договір оренди землі від 27 грудня 2017 року був зареєстрований державним реєстратором, орендодавець ОСОБА_1 .. Строк дії речового права до 31 липня 2027 року. 12 березня 2018 року державним реєстратором зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі (а.с. 15-17).

ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином і набувши 19 квітня 2017 року право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, маючи достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, не дотрималася передбаченої законодавством процедури та протягом року добровільно не відчужила набуті нею земельні ділянки, тоді як кінцевий строк сплинув 20 квітня 2018 року, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

При цьому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області дотепер не звернулося до суду з позовом про конфіскацію спірної ділянки. За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області цей орган державної влади не мав можливості звернутися до суду з позовом стосовно припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, тому такий позов подав керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області.

Прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із статтями 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьою статті 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельну ділянку відповідач набула 19 квітня 2017 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак у подальшому й дотепер земельні ділянки нею самостійно не відчужені, чим безпідставно порушено річний строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону, тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. Не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений ЗК України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.

Згідно із пунктом "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Згідно з частинами першою, другою статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Подібні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24).

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Частиною п`ятою статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки.

Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю.

Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Оскільки всупереч вищенаведеним положенням чинного законодавства відповідач ОСОБА_1 не відчужила придбану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності на неї, то відповідно до наведених вище норм матеріального права вказана земельна ділянка підлягає конфіскації, що згідно з вказаною нормою ч. 4 ст. 145 ЗК України передбачає її обов`язковий продаж на земельних торгах, з виплатою ціни проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, - її колишньому власнику - відповідачці у справі. Отже, за своїм змістом така процедура є примусовою продажею земельної ділянки, що передбачено законом та є пропорційним втручанням у право на мирне володіння майном іноземного громадянина, оскільки є наслідком недотримання іноземним громадянином передбаченого законом обов`язку позбутися права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що здійснюється з наступною виплатою її вартості на результатами публічних торгів, та відповідає суспільним інтересам збереження землі сільськогосподарського призначення, яка є національним багатством, у власності народу України.

Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону).

Як встановлено судом, 23 грудня 2017 року між відповідачами у справі ОСОБА_1 та СТОВ «ОЛСТАС-ЛЬОН» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю СТОВ «ОЛСТАС-ЛЬОН» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418, площею 1,47 га, га з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Блистівської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями"; примусового відчуження земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2025 року (справа № 559/2900/23, провадження № 61-12729сво24) відступив від висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 29 квітня 2025 року у справі № 181/756/23 (провадження № 61-5391ск25) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24) щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного іноземцем та виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Оскільки право приватної власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку припинено примусово та ділянка має перейти до земель державної власності, відтак будь-які правовідносини щодо них, які виникли між ОСОБА_3 та ТОВ «Олстас-льон» на підставі договору оренди землі від 23 грудня 2017 року мають бути припинені шляхом припинення права оренди землі.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, з врахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою іншої держави, не відчужила придбану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності на неї, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

В порядку статті 141 ЦПК України, з відповідачки необхідно стягнути на користь Чернігівської обласної прокуратури 9084,00 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статями 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву прокурора Корюківської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСТАС-ЛЬОН» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та припинення права оренди – задовольнити.

Припинити іноземцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418, площею 1,47 га, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Блистівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 квітня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229673274230, номер відомостей про речове право 20065969 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 34864538), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Припинити дію договору оренди земельної ділянки б/н, укладеного 23 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛТАС-ЛЬОН» (дата державної реєстрації у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно: 12 березня 2018 року, номер запису 25265458) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418.

Припинити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛТАС-ЛЬОН» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423081000:05:000:0418 (дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 12 березня 2018 року, номер запису номер запису 25265458.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Чернігівської обласної прокуратури 9084,00 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, які перерахувати за реквізитами: одержувач – Чернігівська обласна прокуратура, розрахунковий рахунок UA248201720343140001000006008, банк Державна казначейська служба України м. Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Позивач: Корюківська окружна прокуратура, місцезнаходження місто Корюківка, вулиця Шевченка, 98 Чернігівської області, код ЄДРПОУ – 02910114.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, місцезнаходження місто Чернігів, вулиця П`ятницька, 11А, код ЄДРПОУ 39764881.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання республіка комі АДРЕСА_2 .

Відповідач: Сільскогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛСТАС-ЛЬОН», місцезнаходження місто Чернігів, вул. Тарновського Василя, 16, Чернігівської області, код ЄДРПОУ 31314574.

Суддя Н.В. Волошина