Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №591/179/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/179/26

Провадження № 2/591/37/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Волкової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу № 591/179/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Пєхтєрєв Д.В., звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та свої вимоги мотивує тим, що 13 грудня 2021 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 558,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,1687 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0140, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. за № 9688. При чому, договір вчинено за письмовою згодою другого з подружжя ОСОБА_3 .

Посилається на те, що на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2023 року у справі № 920/1171/21 вказані нежитлові приміщення витребувано з її володіння на користь ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання».

В подальшому, ухвалою Господарського суду Сумської області від 18 грудня 2025 року у справі № 920/1171/21 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2023 року у цій же справі та стягнуто з неї на користь ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» 1246300,00 грн.

Крім того, нею було сплачено виконавчий збір у виконавчому провадженні № 79202745 з примусового виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2023 року по справі № 920/1171/21 у розмірі 141314,50 грн.

Зазначає про те, що оскільки з її володіння, як добросовісного набувача, за рішенням суду було витребувано нерухоме майно, продавець такого майна зобов`язаний відшкодувати завдані збитки, у зв`язку з відсудженням такого майна.

Окрім того, позивачка зазначає, що вона понесла немайнові витрати, спричинені негативними моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни у її житті: негативні спогади, переживання, емоційні реакції. Діями відповідачів було порушено налагоджений стан життя, вона перестала довіряти людям, не може вночі спокійно спати. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого вона почала до всього нервово відноситися. Розмір душевних страждань вона оцінює у 100000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь збитки в розмірі 1387614 грн 50 коп. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Пєхтєрєв Д.В. подав клопотання про розгляд справи без їхньої участі, позов підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, в судове засідання повторно не з`явилися, відзив не подали.

Зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, головний корпус під літ. А-І, загальною площею 558,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці, площею 0,1687 га, кадастровий номер: 5910136600:03:002:0140.

Пунктом 4.2.10 вказаного договору передбачено, що даний договір вчинено за заявою про згоду чоловіка продавця – ОСОБА_3 , що підтверджується його заявою про згоду, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. від 13.12.2021 року за р. № 9686 (а.с. 31 на звороті – 34).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2023 року у справі № 920/1171/21, яке набрало законної сили, витребувано на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Сумська компанія насосного обладнання» з володіння ОСОБА_1 нежитлові приміщення, загальною площею 558,4 кв.м, що складаються з головного корпусу під літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1417373059101 (а.с. 12-19).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18 грудня 2025 року у справі № 920/1171/21, яка набрала законної сили, змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16.02.2023 по справі № 920/1171/21(920/532/22) за позовом ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фадєєва О.П. до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів боржника та витребування майна з чужого незаконного володіння в частині витребування майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» 1246300 грн 00 коп. (а.с. 20-21).

ОСОБА_1 виконала вказану ухвалу суду та сплатила ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» 1246300 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 10 на звороті, 26 на звороті – 28).

Також позивачка понесла витрати у виконавчому провадженні № 79202745 з примусового виконання рішення господарського суду у розмірі 141314,50 грн (а.с. 70).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом першим частини другої цієї статті ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України ).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що в разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до його продажу.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 звернула увагу на те, що у разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, у якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку саму вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)). Крім того Велика Палата Верховного Суду вказала, що законодавство України гарантує право заявити до власника позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна набувачеві земельної ділянки внаслідок прийняття оскаржених рішень, а також у разі повернення цієї ділянки власникові. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами (пункт 126 постанови від 15 вересня 2020 року).

Як убачається з матеріалів справи, 13 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, головний корпус під літ. А-І, загальною площею 558,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці, площею 0,1687 га, кадастровий номер: 5910136600:03:002:0140.

Таким чином, у ОСОБА_1 виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування їй збитків у вигляді вартості придбаних нею нежитлових приміщень, які в подальшому вибули з її власності не з її вини, а саме, за рішенням Господарського суду Сумської області від 16 лютого 2023 року. Отже, вказані обставини, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Враховуючи те, що спірні нежитлові приміщення вибули з власності позивачки та належали відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя, тому відповідачі, як продавці цього нерухомого майна, мають відшкодувати їй, як покупцю, завдані збитки, оскільки придбані нею нежитлові приміщення вибули з володіння не з її вини.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно із ч. 3, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, та гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору — інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18 Верховний Суд вказав, що тлумачення ч. 4 ст. 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Відповідна позиція закріплена, зокрема, і в постанові КЦС ВС від 24 травня 2022 року у справі № 333/911/20.

У постанові КЦС ВС від 5 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20 зазначено, що «внаслідок придбання подружжям квартири у кредит, боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір».

Кредитний договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї – солідарна відповідальність подружжя за кредитними зобов`язаннями.

Показовою в цьому контексті є постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, відповідно до якої «правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї».

Оскільки рішенням Господарського суду Сумської області від 16.02.2023 у справі № 920/1171/21 (920/532/22) встановлено, що ОСОБА_2 є єдиним учасником (засновником) ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання», директором якого був її чоловік ОСОБА_3 діяли спільно, вчиняли неправомірні та недобросовісні дії направлені на отримання особистої вигоди, реалізуючи нежитлове приміщення декілька разів у інтересах сім`ї. Чоловік ОСОБА_2 – ОСОБА_3 двічі надавав згоду спочатку на придбання приміщення ОСОБА_2 , а потім на відчуження нею приміщення покупцю ОСОБА_1 . Внаслідок спільних дій подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 завдано збитки ОСОБА_1 через витребування у неї придбаного нежитлового приміщення на підставі рішення суду. За таких підстав, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язані нести солідарну відповідальність щодо завданих збитків ОСОБА_1 .

Таким чином, збитки підлягають стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивачки у розмірі 1387614 грн 50 коп.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що у результаті винних дій відповідачів позивачу завдано моральної шкоди, оскільки остання понесла немайнові витрати, спричинені негативними моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни у її житті: негативні спогади, переживання та емоційні реакції. Ураховуючи, що такі дії відповідачів були спільними, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд ураховує характер і глибину душевних страждань позивача, а також керуючись вимогами розумності і справедливості, вважає, що з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню в солідарному порядку моральна шкода у сумі 10000 грн 00 коп.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 93,95 % (1 397 614,50 грн * 100 % / 1 487 614,50 грн), тому з відповідачів в дольовому порядку на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 12506 грн 62 коп. (3328 грн * 5 * 0,8 * 93,95 %), тобто по 6253 грн 31 коп. з кожного, оскільки стягнення судових витрат у солідарному порядку законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 1 387 614 грн 50 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у дольовому порядку на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12506 грн 62 коп., тобто по 6253 грн 31 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова