Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №591/11150/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11150/25

Провадження № 2/591/2734/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Митник Ю.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/11150/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що є виробником та виконавцем послуг у м. Суми з постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії не сплачує, у зв?язку з чим за період з 01.01.2018 по 30.06.2025 сума боргу становить 134 912,01 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь борг за надані послуги з централізованого опалення в сумі 134 912,01 грн. Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив стягнути 3% річних в сумі 3 381,35грн. та інфляційне збільшення в сумі 9 502,35 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач із позовом не погодився. Зазначив, що придбав квартиру 03.11.2021, у ній ніхто не проживає, опалювальні прилади та батареї демонтовані. З 2022 року відповідач проживає за кордоном. Після придбання квартири звертався до позивача з питання укладення договору, однак йому було відмовлено. Оплачує послуги з теплопостачання. Зазначає, що не є належним боржником по боргу, який утворився за попередніми власниками. Позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених вимог. Розрахунки позивача є завищеними, адже площа квартири становить 89,8 кв.м., в той час як позивачем здійснювалось нарахування на площу 90,2 кв.м. Позивачем пропущено строк позовної давності.

Не укладав договору з позивачем, а тому не є споживачем. Стягнення інфляційних втрат та 3% річних можливо лише за наявності вини боржника. Його вини у даному випадку немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що неукладення договору не є підставою для ненарахування плати за послуги, що надаються. Демонтаж батарей не є доказом припинення послуги. Відключення приміщення від опалення у порядку, встановленому законом, не було здійснено. Строки позовної давності продовжуються на період карантину та воєнного стану Відповідач несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

03.12.2025 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що нарахування за період, коли позивач не був власником квартири не можуть бути покладені на нього.

Просив стягнути з відповідача за період з 03.11.2021 по 30.06.2025 заборгованість за надані послуги з централізованого постачання теплової енергії в сумі 67 805,02 грн., 3% річних в сумі 22,09 грн., інфляційне збільшення в сумі 156,78 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого було відмовлено.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти позову з підстав, що позивачем неправильно обчислювалась плата за надані послуги, виходячи із завищеної площі житлового приміщення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради , які прийняті у спірному періоді, ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води. Рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради також встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (а.с.11-16).

03.11.2021 відповідач придбав за договором купівлі - продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33).

Відповідно до копії технічного паспорту, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа квартири становить 89,8 кв.м. (а.с. 37-39).

Відповідно до обігової відомості за період з 03.11.2021 по 30.06.2025 сума боргу за надані за вказаною адресою послуги з централізованого постачання теплової енергії в сумі 67 805,02 грн. Нарахування здійснювались виходячи із загальної площі приміщення 90,2 кв.м., опалювальна площа у обіговій відомості вказана 90,2 кв.м. (а.с 54-56).

Як вбачається з наданої позивачем довідки опалювальна площа з 2002 року становить 90,2 кв.м., станом на 01.02.2026 звернень споживачів стосовно зміни опалювальної площі не було. З 01.02.2026 внесено зміни до програмного комплексу в частині власника помешкання та опалювальної площі.

Відповідно до наданої позивачем довідки від 08.01.2026 відповідач не звертався з письмовими зверненнями, заявами чи скаргами (а.с. 80).

Частинами 1,3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо заперечень відповідача про його фактичне непроживання у квартирі та неспоживання послуг, суд зазначає, що згідно наведеною вище нормою обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг покладається на споживача, а також на дієздатних осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача. Оскільки відповідач є власником квартири, він зобов`язаний сплачувати за надавані послуги незалежно від наявності чи відсутності укладеного договору.

Суд відхиляє аргументи відповідача стосовно демонтажу батарей як підстави для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 14 розділу “Порядок надання послуги” Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.08.201 №830 відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначається система подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішення співвласників багатоквартирного будинку приймається відповідно до вимог Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

У багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності Законом України “Про житлово-комунальні послуги” не менш як половина квартир та нежитлових приміщень була відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов`язані, але мають право в установленому Мінрегіоном порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Не допускається примусове відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від зазначених мереж (систем) інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

Суду не надано доказів відключення відповідача від централізованого опалення у порядку, встановленому Мінрегіоном та такого відключення взагалі. Відтак, вказані доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Як передбачено частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30.06.2023.

Відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 24.02.2024 в Україні було введено воєнний стан, який триває і на час розгляду справи.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість за період з листопада 2021 року по червень 2025 року. Враховуючи положення наведених вище норм, у періоді, який заявлено до стягнення, строк позовної давності був продовжений (з листопада 2021 року по червень 2023 року) та такий строк був зупинений з 24.02.2025 по 04.09.2025 (дату набрання чинності законом України, яким виключено п. 19 з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України). Таким чином, звернення до суду відбулось у межа строків позовної давності, які були визначені законом. Підстав для його застосування та у зв`язку з цим для відмови у задоволенні позову немає.

Відносно суми заборгованості за надані послуги у даній справі суд зазначає таке.

Судом встановлено, що загальна площа належного відповідачу житлового приміщення становить 89,6 кв.м., ця площа не змінювалась із дати набуття відповідачем права власності на квартиру. Натомість позивачем нараховувалась плата за спожиті послуги виходячи із більшої площі приміщення - 90,2 кв.м.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем здійснювалося нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії на підставі недостовірних даних щодо опалювальної площі квартири, які не відповідають відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічного паспорта.

Оскільки нарахування проводилися на завищену площу, представлена позивачем обігова відомість на суму 67 805,02 грн є арифметично неправильною. Суд самостійно провів перерахунок заборгованості відповідача пропорційно до реальної загальної (опалювальної) площі квартири за формулою: Заявлена сума заборгованості*(Заявлена площа/Фактична площа). Таким чином, сума стягнення має становити 300,69 грн. (67805,02 грн.* 89,4 кв.м./90,2 кв.м. =67805 грн.*0,9955).

Таким чином, належний до стягнення розмір заборгованості за наданні послуги з постачання теплової енергії за період з 03.11.2021 по 30.06.2025 становить 67 504,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог у цій частині (в розмірі 300,69 грн) слід відмовити.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення на підставі частини другої статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Зазначена норма передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд відхиляє аргументи відповідача про відсутність його вини, оскільки наведені ним доводи не звільняють його від обов`язку вчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, оскільки базовий розмір заборгованості за послуги теплопостачання був скоригований судом у бік зменшення через неправильно враховану площу, нарахування інфляційних втрат та 3% річних також потребує пропорційного перерахунку.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог просив стягнути 3% річних у сумі 22,09 грн та інфляційні втрати в сумі 156,78 грн, нараховані на суму основного боргу. Провівши пропорційний перерахунок від зменшеної суми заборгованості (яка становить 99,55% від суми, заявленої в уточненій позовній заяві), суд приходить до висновку про часткове задоволення цих вимог: 3% річних підлягають стягненню в сумі 22,00 грн (22,09 * 0,9955); інфляційне збільшення підлягає стягненню в сумі 156,07 грн (156,78 * 0,9955).

В іншій частині цих вимог позову слід відмовити .

На підставі до статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове, на 99,55% задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 3014,37 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованість з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 03.11.2021 по 30.06.2025 в сумі 67 504,33 грн., 3 % річних в сумі 22,00 грн., інфляційне збільшення боргу в сумі 156,07 грн., а також судовий збір в розмірі 3014,37 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», місцезнаходження : вул. Друга Залізнична,10 м.Суми, код ЄДРПОУ 33698892.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко