Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №711/2494/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2494/26

Номер провадження2/711/1858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року ТОВ «Споживчий центр», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 35400 грн та судові витрати (вхідний №11031, а.с.1-9).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.07.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 26.07.2025-100000757, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 184 дні.

Також, відповідно до умов кредитного договору: 1) дата надання/видачі кредиту - 26/07/2025; 2) сума кредиту: 10000 грн 00 коп; 3) строк, на який надається кредит, - 184 дні з дати його надання; 4) дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2026; 5) продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на веб-сайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача; 6) процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 7) комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту), – 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту; 8) договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором; 9) протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг; 10) денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.89% (денна процентна ставка) = (16294.68 / 10000)/ 184 х 100%; 11) проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді; 15) сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - “проценти річних”). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 100 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 100 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Крім того, позивач у мотивувальній частині позову зазначає, що відповідно до умов кредитного договору від 26.07.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем ОСОБА_1 26.07.2025 отримано кредитні кошти в розмірі 10000 грн.

Отже, позивач підсумовує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. У свою чергу відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 35400 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн, по процентам в розмірі 18400 грн, по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 2000 грн та по відсотках, нарахованих згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, в розмірі 5000 грн, що призводить до порушення прав та інтересів позивача.

Щодо механізму укладення кредитного договору, то позивач у позові зазначає, що відповідачем як позичальником 26.07.2025 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10000 грн, а отже, позивач констатує, що відповідачем як позичальником акцептовано умови кредитного договору. У цьому контексті позивач звертає увагу суду, що позичальником ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору №26.07.2025-100000757, пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України.

З огляду на викладене ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №26.07.2025-100000757 від 26.07.2025 у розмірі 35400 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 20 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.42-43).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.04.2026 судове засідання, що було призначено о 08 год 30 хв 20 квітня 2026 року, відкладене до 12 год 00 хв 15 травня 2026 року (а.с.53-54).

05 травня 2026 року представником відповідача адвокатом Скіцем С.М., через підсистему «Електронний суд», поданий відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого відповідач просить позов залишити без задоволення та стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи (вхідний №19477, а.с.62-72).

Відзив на позовну заяву обгрунтований тим, що позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема просить суд стягнути з відповідача комісію в сумі 2000 грн, зазначаючи, що вказана комісія є платою за послугу з перерахування коштів через сторонній сервіс інтернет-еквайрингу. Разом з тим, такі доводи позивача, на переконання представника відповідача, є необґрунтованими, суперечливими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, з огляду, зокрема на суперечність між доводами позивача та змістом наданих ним же документів.

Так, у наданому позивачем «Паспорті споживчого кредиту» (пункт 4), прямо зазначено, що «додаткові та/або супутні послуги не надаються». Вказане твердження також дублюється у кінці Графіка платежів, що міститься у Паспорті споживчого кредиту. У зв`язку з цим, представник відповідача робить висновок, що сам позивач документально підтверджує відсутність будь-яких додаткових або супутніх послуг, що надаються відповідачу у межах спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що нарахування комісії за нібито надану «послугу перерахування коштів» є безпідставним, суперечить змісту договору та супровідних документів, а також вводить споживача в оману щодо реальної вартості кредиту.

Крім того, представник відповідача у відзиві зазначає, що витрати, пов`язані з переказом коштів, є обов`язком саме кредитодавця як суб`єкта господарювання, який організовує процес надання фінансової послуги. Так, згідно з п. 4.4 договором між позивачем та ТОВ «УПР» (платіжний сервіс iPay.ua), винагороду платіжній установі за здійснення переказу коштів сплачує саме «торговець», тобто позивач, а не споживач.

У зв`язку з цим, представник відповідача констатує, що позивач фактично намагається перекласти власні операційні витрати, пов`язані з господарською діяльністю, на відповідача під виглядом «комісії», що суперечить економічній суті кредитних правовідносин, принципам добросовісності та справедливості, а також вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що в кредитному договорі, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункт 7 заявки споживача ОСОБА_1 від 26.07.2025, не містять зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту, а тому, на переконання представника відповідача, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо відсотків за ст. 625 ЦК України, то представник відповідача у відзиві зазначає проте, що їх нарахування позивачем суперечить положенням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, а тому задоволенню означена позовна вимога не підлягає.

Щодо надмірних та несправедливих процентів, то представник відповідача звертає увагу суду на те, що нарахування відсотків з призми 365% річних фактично перетворює плату за користування кредитом на приховану форму санкції, що суперечить правовій природі процентів як плати за користування грошовими коштами та виходить за межі допустимого регулювання договірних відносин.

Ураховуючи викладене, заявлений позивачем розмір процентів, на переконання представника відповідача, підлягає критичній оцінці судом з точки зору його співмірності, обґрунтованості та відповідності принципам цивільного законодавства, а відтак є підстави для відмови у задоволенні таких вимог у повному обсязі або істотному їх зменшенню.

Щодо недоведеності факту перерахування грошових коштів відповідачу та відсутності належного підтвердження його волевиявлення, то представник відповідача у відзиві зазначає про те, що відповідно до пункту 4.3 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), днем надання кредиту прямо визначено день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем виконання зобов`язання щодо повернення коштів - день їх зарахування на рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку.

Отже, сам позивач у змісті договору визначив виписку з рахунку як належний та достатній доказ факту надання кредитних коштів. За таких обставин ненадання відповідної виписки, на переконання представника відповідача, свідчить про невиконання позивачем обов`язку щодо належного доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що прямо суперечить вимогам статті 81 ЦПК України.

У цьому контексті представник відповідача акцентує увагу суду на тому, що відсутність банківської виписки унеможливлює встановлення факту реального руху грошових коштів, а саме списання відповідної суми з рахунку позивача. Ураховуючи правову природу кредитного договору, визначену статтею 1054 Цивільного кодексу України, обов`язок кредитодавця полягає у фактичному наданні грошових коштів позичальнику. Без належного документального підтвердження такого надання, зокрема у вигляді банківської виписки, неможливо встановити, чи відбулося реальне зменшення активів позивача та чи мав місце фактичний перехід грошових коштів до відповідача.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що заявлені позивачем вимоги не ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах, а також не відповідають змісту та правовій природі спірних правовідносин. Позов фактично побудований на формальному посиланні на існування кредитного договору та здійснених нарахуваннях, однак при цьому позивачем не доведено ключову обставину - реальне надання грошових коштів відповідачу, що є обов`язковою передумовою виникнення будь-якого кредитного зобов`язання. Надані докази не підтверджують фактичного руху коштів, не дозволяють ідентифікувати отримувача та не відповідають вимогам до первинних фінансових документів, що у своїй сукупності свідчить про недоведеність самого факту виникнення зобов`язання.

11 травня 2026 року позивач ТОВ «Споживчий центр» направило до суду відповідь на відзив, у прохальній частині якої просить суд позовні вимоги задовольнити.

Заперечення проти відзиву на позов позивач обгрунтовує тим, що TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 26.07.2025-100000757 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору, позивач зазначає, що при проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку, що підтверджується доданою до позову відомістю щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором, то позивач у відповіді на відзив констатує, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

У цьому контексті також звертає увагу суду на те, що обумовлений між сторонами кредитного договору розмір відсотків у повній мірі відповідає положенням Закону України “Про споживче кредитування”.

Щодо заперечень представника відповідача щодо не підтвердження належними і допустимими доказами заборгованості, розмір якої є предметом позову, то позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Щодо заперечень представника відповідача щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, то позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

У цьому контексті позивач звертає увагу суду на те, що своїм підписом у договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Крім того, за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача (а.с.73-83).

Представник позивача Омельяненко Р.Р. в судове засідання, що призначене о 12 год 00 хв 15 травня 2026 року, не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 20.04.2026 (а.с.59 зворот, 60 зворот). Водночас представник позивача Омельяненко Р.Р., у п.3 прохальної частини позовної заяви, зазначив, що розгляд слід справи проводити без участі представника позивача (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник адвокат Скіць С.М. у судове засідання не з`явилися, однак про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: відповідач ОСОБА_1 - шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу місця реєстрації проживання, що повернулася до суду із зазначенням підстав для її повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.61); представник відповідача адвокат Скіць С.М. – шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 20.04.2026 о 20 год 20 хв 34 сек (а.с.58 зворот).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що оператором поштового зв`язку у поштовому повідомленні проставлено відмітку про відсутність відповідача ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (15 травня 2026 року), час (15 год 00 хв) і місце (м.Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Оскільки судова повістка про виклик до суду, що направлялася представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Скіцю С.М. до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», була отримана цим учасником справи 20.04.2026 о 20 год 20 хв 34 сек, тому суд дійшов висновку, що і представник відповідача адвокат Скіць С.М. був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як представника позивача, так і представника відповідача, що висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26 липня 2026 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е522 підписав Пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) №26.07.2025-100000757 (далі – Пропозиція, а.с.23 зворот -26).

Відповідно до п.2.1 Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п.2.2 Пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1 дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; 2.2.2 заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 2.2.3 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.3.1 Пропозиції, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ї) встановлена (і) договором).

Згідно п.3.3 Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту кредитна лінія; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Згідно п.4.4 Пропозиції, сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія(ї) (у випадку її встановлення договором) нараховується у порядку, встановленому договором. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю кроценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового повернення кредиту комісія за надання (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована, але не сплачена козичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту. У разі дострокового повернення кредиту комісія за обслуговування (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована (включаючи нараховану комісію за всі чергові періоди, передуючі дню дострокового повернення, та за поточний черговий період, у якому відбувається дострокове повернення), але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту. За домовленістю сторін при сплаті у рівному та/або більшому та/або меншому розмірі чергового платежу раніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів (дострокова сплата), позичальник звільняється від обов`язку сплатити відповідний черговий платіж (або його сплачену частину) у дату, зазначену в графіку платежів. При цьому достроково сплачений платіж з суми кредиту у складі цього раніше сплаченого чергового платежу (якщо він наявний у складі цього чергового платежу) зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені проценти та комісію(ії) (якщо комісія(ії) встановлена(і) договором) (або їх частину) у складі цього раніше сплаченого чергового платежу позичальник доручає кредитодавцю зарахувати в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів та комісії(ій) (або їх частини) в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів – в дострокове повернення кредиту.

Відповідно до п.7.6 Пропозиції, у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором, кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

Згідно п.9.1 Пропозиції, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором.

Відповідно до п.10.1 Пропозиції, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодацем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовом ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

Також, 26 липня 2025 року о 11 год 24 хв ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е522 підписав Заявку кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) (а.с.26 зворот-27).

У вказаній Заявці зазначено, що кредитодавцем є ТОВ «Споживчий центр», позичальником – ОСОБА_1 ; реквізити належного позивальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_1 . Відповідно до умов кредитного договору №26.07.2025-100000757 від 26 липня 2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1) дата надання/видачі кредиту - 26/07/2025; 2) сума кредиту: 10000 грн 00 коп; 3) строк, на який надається кредит, - 184 дні з дати його надання; 4) дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2026; 5) продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на веб-сайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача; 6) процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 7) комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту), – 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту; 8) договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором; 9) протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг; 10) денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.89% (денна процентна ставка) = (16294.68 / 10000)/ 184 х 100%; 11) проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді; 15) сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - “проценти річних”). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 100 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 100 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Крім того, під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 26 липня 2025 року о 11 год 24 хв підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е522 Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , яке є додатком до кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26 липня 2025 року, а також Паспорт споживчого кредиту (підписаний позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А522) (а.с.21-23, 28-30).

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №81-0903 від 09.03.2026 суд встановив, що 26.07.2025 о 11 год 24 хв 35 сек на картку № НОМЕР_2 було перераховано 10000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua: 814461592, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.07.2025-100000757 (а.с.38).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №26.07.2025-100000757 від 26.07.2025, що підготовлений станом на 27.02.2026, суд встановив, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем щодо виконання означеного кредитного договору складає 35400 грн, з яких: 10000 грн – основний борг; 18400 грн – проценти; 2000 грн – комісія, та 5000 грн – залишок відсотків за ст. 625 ЦК України.

Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що відсотки за користування сумою кредиту кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» нараховувалися позичальнику ОСОБА_1 щоденно, починаючи з 26.07.2025 до 25.01.2026, в розмірі 100 грн. Також суд встановив, що кредитодавцем 26.07.2025 нараховано позичальнику комісію в сумі 2000 грн, а також, у період з 26.08.2025 до 14.10.2025, здійснено нарахування відсотків згідно положень ст.625 ЦК України. Водночас, з означеного засобу доказування суд також встановив, що позичальник ОСОБА_1 взагалі не здійснював погашення ані розміру заборгованості за основною сумою боргу, ані за відсотками, ані за комісією (а.с.16-18).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із досліджених безпосередньо в судовому засіданні Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) №26.07.2025-100000757 від 26.07.2025, Паспорту споживчого кредиту від 26.07.2025, Заявки кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025, що в сукупності складають кредитний договір №26.07.2025-100000757 від 26.07.2025 (далі – Кредитний договір), суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Е522 (Паспорт споживчого кредиту підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором А522).

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надав суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Споживчий центр» грошових коштів у сумі 10000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов означеного Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором кредитодавцю ТОВ «Споживчий центр», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 10000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Суд відхиляє заперечення представник відповідача адвоката Скіця С.М. щодо не надання позивачем доказів перерахування грошових коштів згідно умов Кредитного договору відповідачу як позичальнику, а надана довідка платіжного сервісу не є первинним банківським документом, не належить до документів бухгалтерського обліку та не може підтверджувати факт виконання банківської операції з огляду на таке.

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Як встановлено судом зі змісту Кредитного договору позичальник ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором E522. Також судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Заявка кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 та Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування йому грошових коштів з метою виконання умов Кредитного договору, а саме: 5168-75XX-XXXX-0450.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №81-0903 від 09.03.2026 суд встановив, що 26.07.2025 о 11 год 24 хв 35 сек на картку № НОМЕР_2 було перераховано 10000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua: 814461592, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.07.2025-100000757 (а.с.38).

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення Кредитного договору від його імені ані відповідачем, ані його представником суду не надані. Доказів звернення відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник матеріали справи не містять і такі не були долучені представником відповідача до відзиву на позовну заяву.

Також відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами, що банківська платіжна картка № НОМЕР_2 йому не належить, тобто не була емітована на його ім`я відповідною банківською установою.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про доведеність виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» як кредитодавцем зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів у сумі 10000 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 , зазначений відповідачем у Кредитному договорі.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 18400 грн, то суд зазначає наступне.

Зі змісту п.1-4, 6 Заявки кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 та п.1-4, 6 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 суд встановив, що: 1) дата надання/видачі кредиту - 26/07/2025; 2) сума кредиту: 10000 грн 00 коп; 3) строк, на який надається кредит, - 184 дні з дати його надання; 4) дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2026; 6) процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Так, за період строку кредиту (з 26.07.2025 до 25.01.2026) розмір відсотків, згідно умов Кредитного договору, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, становить 18 400 грн (10000 грн х 0,01 = 100 грн; 100 грн х 184 днів = 18 400 грн).

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 18400 грн в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період кредитування є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.

Водночас, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема за відсотками.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача адвоката Скіця С.М., що викладені у відзиві на позовну заяву, з призми того, що розмір відсотків є надмірним та несправедливим та таким, що суперечить положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» здійснювало нарахування позичальнику відсотків за користування кредитними коштами з призми максимальної відсоткової ставки 1%/день, тому позивач у повній мірі дотримався положень Закону України «Про споживче кредитування».

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування», означений Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит. Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальними нормами права щодо положень Закону України «Про захист прав споживачів», що регулюють спірні правовідносини.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 7 Заявки кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 та п.7 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 сторони Кредитного договору обумовили, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту), – 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Водночас, п.3.1 Пропозиції передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ї) встановлена (і) договором).

Отже, підписанням Кредитного договору без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Кредитного договору дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін цього правочину зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією за надання кредиту, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії за надання кредиту; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісії пов`язаної з наданням кредиту складає 2000 грн.

Крім того, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати ним позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2000 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії пов`язаної з наданням кредиту, підлягає задоволенню.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача адвоката Скіця С.М. про безпідставне нарахування позивачем комісії за надання кредиту з призми положень Закону України «Про споживче кредитування» та правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, з огляду на наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі такі види комісії як: комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування і повернення кредиту тощо.

Таким чином, комісія за надання кредиту, з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит, а тому нарахування означеного виду комісії кредитодавцем є правомірним.

Водночас, як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, так і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 зроблено правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» в контексті нарахування кредитодавцями комісії не пов`язаної з наданням кредиту, а комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Проте комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є тотожними поняттями в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». У цьому контексті, суд звертає увагу учасників справи, що позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості позивачем не пред`явлено, а відповідно суд і не здійснює її розгляд з метою дотримання положень ч.1 ст.13 ЦПК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків, нарахованих згідно положень ст.625 ЦК України, в розмірі 5000 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 15 Заявки кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 та п.15 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.07.2025-100000757 (кредитної лінії) від 26.07.2025 сторони Кредитного договору обумовили, що позичальник, який прострочив виконання будь якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - “проценти річних”). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 100 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 100 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки – звільнення від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 5000 грн, що нараховані на підставі положень ст.625 ЦК України за період часу з 26.08.2025 до 14.10.2025 (а.с.16-17), є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Скіця С.М. щодо відсутності правових підстав для стягнення відсотків у розмірі 5000 грн, що нараховані на підставі положень ст.625 ЦК України, оскільки їх стягнення суперечить положенням пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, є обгрунтованими і вмотивованими, а відповідно такими, що підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Водночас суд дійшов висновку про помилковість твердження позивача, що викладене у мотивувальній частині позову (розділ «Щодо нарахування відсотків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України» стр.8-10 позову, а.с.4 зворот - 5), в частині правових підстав для стягнення із відповідача розміру неустойки, а саме: з призми положень п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Станом на день укладення між сторонами Кредитного договору п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» був викладений у такій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

У п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зроблено правовий висновок, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п.6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків у розмірі 5000 грн, що нараховані на підставі положень ст.625 ЦК України, слід відмовити.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви від 16.03.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00086379 від 10.03.2026 (а.с.36).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №26.07.2025-100000757 від 26.07.2025 частково обгрунтованими і задовольнив їх на суму 30 400 грн (10000 грн – заборгованості за тілом кредиту, 18400 грн – заборгованість за відсотками, та 2000 грн – за комісією пов`язаною з наданням кредиту), що складає 85,88% від ціни позову (30400 грн / 35400 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 286,47 грн, тобто 85,88% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,8588).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 30 400 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 18 400 грн – сума заборгованості за відсотками, та 2000 грн – заборгованості зі сплати комісії пов`язаної з наданням кредиту. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2286,47 грн - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Водночас, питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги суд не здійснює, оскільки крім попередньо (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, де міститься інформація про розмір означених витрат, матеріали справи не містить доказів, перелік яких викладений у ст.137 ЦПК України. Крім того у відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Скіць С.М. вказав, що докази надання правничої допомоги будуть надані в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 527, 530, 549, 550, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.07.2025-100000757 від 26 липня 2025 року в розмірі 30 400 (тридцять тисяч чотириста) гривень, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень – сума заборгованості за процентами, та 2000 (дві тисячі) гривень – заборгованість за комісією, пов`язаної з наданням кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 47 (сорок сім) копійок.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків, що нараховані згідно положень ст.625 ЦК України, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 15 травня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПУО: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко