Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №695/921/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:

Дата: 14 травня 2026 р.

Справа: №695/921/26

Суддя: Ватажок-Сташинська А. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/921/26

номер провадження 2-о/695/100/26

15 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 (далі - заявник), із заявою у порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт того, що трудова книжка серія НОМЕР_1 , видана 17.05.1985 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із записами про трудовий стаж належить заявниці.

В обґрунтування заяви зазначено, що при заповненні трудової книжки серія НОМЕР_1 , виданої 17.05.1985 працівник відповідальний за ведення трудової книжки не належно її оформив а саме при заповненні помилково зазначено « ОСОБА_1 », замість вірного « ОСОБА_1 ». У зв?язку із вказаною розбіжністю із написанням по батькові заявниці у трудовій книжці рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено заявниці у призначенні пенсії. Посилаючись на неможливість підтвердити факт належності заявниці трудової книжки, окрім як на підставі рішення суду, заявниця звернулась з даною заявою до суду.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито окреме провадження за вказаною заявою.

Заперечуючи проти задоволення заяви, 29.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало до суду заперечення, у якому вказує на відсутність у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення будь-яких відомостей про неможливість одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, як того вимагають приписи ст.318 ЦПК України. Також у запереченнях, посилаючись на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Крім того, у запереченнях Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказує, що у даному випадку, встановлення зазначеного у заяві ОСОБА_1 факту тягне за собою не тільки вирішення питання щодо встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а й поширюються на інші правовідносини, пов`язані із призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що свідчить про наявність спору про право у зазначеному питанні, у зв`язку з чим вирішення цього питання підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Відтак, як зазначено у запереченнях, оскільки заявником не наведено жодних причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, та не підтверджено жодними належними доказами, факт не підлягає встановленню у суді порядку окремого провадження. З огляду на наведене Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить відмовити у задоволенні заяви.

ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні заяви наполягала.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області явку свого представника у судове засідання не забезпечило.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для вирішення справи, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 03.09.1976.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 від 17.11.1979 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, про що 17.11.1979 складено актовий запис за №9, прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серія НОМЕР_4 , виданим 04.11.2006 Золотоніським МРВ УМВС України у Черкаській області.

Також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована 30.11.1996 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків з присвоєнням РНОКПП, що стверджується карткою платника податків від 25.10.2004.

Відповідно до трудової книжки Серія НОМЕР_1 , виданої 17.05.1985 її видано на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з записами у трудовій книжці Серія НОМЕР_1 , виданої 17.05.1985, останнім місцем роботи є ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО «ШАНС» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИНЬООКІВСЬКЕ».

Відповідно до довідки ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАНС» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИНЬООКІВСЬКЕ колгосп «Червоний шлях» є правонаступником колгоспу ім. Крупської Черкаської області, Золотоніського району; КСП «Обрій» є правонаступником колгоспу «Червоний шлях»; СТОВ «Синьооківське» є правонаступником КСП «Обрій»; ДП «Шанс» СТОВ «Синьооківське» є правонаступником СТОВ «Синьооківське».

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО «ШАНС» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИНЬООКІВСЬКЕ станом на 30.03.2026 припинене.

Відповідно до довідки слідчого СВ Золотоніського МРВ УМВС України в Черкаській області, виданої по факту умисного знищення шляхом підпалу у ніч на 17.05.2006 адміністративних приміщень у с. Синьооківка Золотоніського району Черкаської області порушено кримінальну справу.

Згідно з довідкою начальника Золотоніського РВ ГУ МНС України в Черкаській області №338 від 03.07.2006, 17.05.2006 у приміщенні ДП «Шанс» за адресою: вул. Котовського, 12, с. Синьооківка виникла пожежа. Причина пожежі - підпал.

Відповідно до акта про знищення документів бухгалтерського обліку та товароматеріальних цінностей ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАНС» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИНЬООКІВСЬКЕ», внаслідок пожежі у приміщенні контори господарства, що виникла в ночі 16.05.2006 було знищено, зокрема розрахунково платіжні відомості нарахування оплати праці з 1950 року по включно 1 квартал 2006 року, трудові книжки працівників господарства, звіти 8 ДФ облік отриманого доходу працівниками підприємства.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №231150002613 від 30.01.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , так як по батькові особи не відповідає паспортним даним.

Згідно з ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК, зокрема щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як визначено ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи у тому числі про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч.1 ст. 315 ЦПК України і не є вичерпним: суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхування; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвесті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз?ясненнями, що викладені в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що при розгляді справ про встановлення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи у паспорті, у тому числі факт належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документи належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, в порядку встановленому ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному конкретному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою у порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що трудова книжка серія НОМЕР_1 , видана 17.05.1985 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із записами про трудовий стаж належить заявниці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, на підставі викладеного вище, відповідно до закону встановлення вказаних фактів породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документа дає змогу заявниці звернутися щодо призначення пенсії.

За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Особа, якій видано трудову книжку не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку ОСОБА_1 вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника.

Враховуючи викладене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа, який просить встановити заявниця є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявниці, та неможливість внесення виправлень у трудову книжку за останнім місцем її роботи, з огляду на знищення у пожежі первинних бухгалтерських документів та припинення юридичної особи - роботодавця за останнім місцем роботи, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.13,263,265,267,268,293,315,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт того, що трудова книжка серія НОМЕР_1 , видана 17.05.1985 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із записами про трудовий стаж належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua