Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №569/1080/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1080/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в особi головуючої суддi Панас О.В.

при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

з участю:

представника позивачки адвоката Жуковського О.В.

представника відповідача адвоката Добродій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на місяць починаючи з дати реєстрації позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Допустити рішення суду у межах суми стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 12.11.2021 року між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У провадженні Рівненського міського суду знаходиться справа № 569/24199/25 провадження № 2/569/853/26 за позовом ОСОБА_1 де ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживанню дитини разом з матір`ю.

З моменту розірвання між ними стосунків її чоловік на утримання дитини не надає жодної матеріальної підтримки.

Їхня дитина чує лише за допомогою відповідної слухової системи «Cochlear Baha System» оскільки у нього відсутні ушні раковини, внаслідок чого він має труднощі з розпізнаванням та сприйняттям звуків, що впливає на розвиток мовлення.

Звертається за допомогою до приватних лікарів таких, як логопед, невропатолог, лор, ендокринолог, сурдолог, психолог.

Батько ж ОСОБА_4 відноситься до захворювання дитини, як до маніпуляції та використовує інвалідність ОСОБА_4 , виключно, як гарантію уникнення відправки його, як військового, на фронт, але зовсім не думає за майбутнє дитини.

Відповідач проживає окремо, участі в утриманні та забезпеченні дитини не бере, інших дітей у нього немає, при цьому, їй достеменно відомо, що відповідач офіційно працевлаштований у військовій частині , отримує гідне грошове забезпечення.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Жуковський О.В., який діє згідно ордеру серія ВС № 1409600 від 07.01.2026, заявлені позовні вимоги підтримав у межах доводів позовної заяви і просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Добродій О.М., яка діє згідно ордеру Серія ВК № 1203046 від 15.12.2025, у судовому засіданні позов визнала частково. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , аліменти в розмірі 1/4 усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.

Згідно поданого відзиву, свою правову позицію обґрунтувала наступними доводами.

Зазначила, що син сторін має інвалідність з народження, у зв`язку з вродженою вадою вух, що зумовлює порушення слуху, через що користується спеціальним пристроєм для відновлення слуху. Необхідні пристрої для відновлення слуху в дитини їм надано безкоштовно за спеціальною Державною програмою у кількості двох штук, він працює за допомогою батарейок, які замінюються по потребі, зазвичай раз на декілька місяців.

Син сторін у справі гарно розвивається відповідно до свого віку, росте розумним хлопчиком, відносно швидко адаптувався до умов перебування у закладі дошкільної освіти, який відвідує ОСОБА_4 з 01.09.2025 року.

Крім того, позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що дитина приймає на постійній основі таблетки Еутирокс. Сторона відповідача не заперечує такий факт і зазначає, що витрати на такий препарат становить приблизно 100,00 грн. на місяць, і ці витрати теж відносяться до додаткових витрат. ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом, на сьогодні у в/ч НОМЕР_1 . Відповідач отримує щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця, яке приблизно складає 33152,23 гри, за умови, що військовослужбовець не відряджається в зону проведення бойових дій та не виконує обов`язки за іншими посадами, що передбачай виплату додаткових видів грошового забезпечення.

У зв`язку з наявними у відповідача хворобами серця та зору, ОСОБА_2 визнано «обмежено придатним» до військової служби, тобто придатним до військової служби з обмеженнями щодо служби у певних родах військ та виконання завдань.

Відповідач систематично проходить лікування з приводу наявних захворювань серця, відповідач не має у власності будь якого нерухомою майна, в тому числі власного житла.

Сторони мають у власності автомобіль марки «Фольксваген Тігуан» з д.н.з. НОМЕР_2 , який с спільною сумісною власністю подружжя, яким користується одноособово позивачка, з моменту припинення спільного проживання сторін.

Зауважила, що позивачка, як мати дитини, зобов`язана на рівні з батьком нести витрати на утримання сина, оскільки є працездатною, має стабільний заробіток про що надає суду докази (довідка про доходи №495 від 15.12.2025 року). Крім того, ОСОБА_1 отримує Державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, щомісячно у розмірі 2361,00 грн., про що сама надала суду доказ (Довідка від 14.01.2026 року №1615), розмір цієї допомоги повністю покриває витрати на придбання дитині необхідних ліків та «розхідників», для апарату, яким користується син сторін, для відновлення слуху, а також для проведення періодичних лабораторних обстежень дитини.

Так, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_4 1/2 усіх доходів відповідача. Якщо виходити із мінімального розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , то позивач просить стягувати з нього майже 17000,00 грн. щомісячно, в той час не надала суду жодного доказу необхідності такої, суми грошових коштів на утримання дитини. Крім того, виходячи з принципу рівності батьківського обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину, позивачка має нести 1/2 витрат на утримання сина, тобто, для обгрунтування такої позовної вимоги ОСОБА_1 повинна довести суду витрати на утримання сина у розмірі 34000,00 грн. щомісячно. Таких доказів стороною позивача суду не надано, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Представником відповідача до відзиву також долучено копії письмових документів, на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені судом.

У поданих до суду поясненнях на відзив, позивачка ОСОБА_1 заперечила щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу відповідача та підтримала позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 21.01.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін.

Ухвалою суду на місці задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали по справі та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до вимог ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено у ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні не менше встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2)

Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4).

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6)

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років починаючи з січня 2026 – 3512 грн.

Відповідно до ч.1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.11.2021 року, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04.03.2026р. у справі № 569/24199/25. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 795, зареєстрований Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

З оглянутих судом довідок про реєстрацію місця проживання особи та витягів з Реєстру територіальної громади вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою місця реєстрації проживання матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

З досліджених судом інших письмових доказів, наданих позивачкою, встановлено наступне.

Син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю з діагнозом МВВР: Мікротія двобічна. Атрезія зовнішнього слухового проходу двобічна. Вроджений гіпотиреоз, стадія медикаментозної субкомпенсації. BOB d 3 мм.

Діагноз дитини був встановлений при народженні дитини, що підтверджується обмінною картою ОСОБА_1 від 04.05.2022 року.

Інвалідність дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано згідно ЛKK № 247, що підтверджує корінець медичного висновку на дитину - інваліда віком до 18 років.

Довідкою про доходи № 495 від 15.12.2025 року виданою КП «РОКЛ» ім. Ю.Семенюка РОР, підтверджуєьбся, що позивачка ОСОБА_1 за період з листопада 2024 р. по листопад 2025 р. отримала дохід в розмірі 234999,78 грн.

Згідно довідки про отримання (не отримання) допомоги від 14.11.2026 року № 1615, вбачається, що позивачка отримує кошти у якості соціальної допомоги на дитину – інваліда, якою призначено допомогу з 01.07.2025 року по 2040 рік, як державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Згідно консультативного заключення ЛКК № 264 від 18.05.2023 року підтверджується, що дитина отримує замісну гормональну терапію. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 18.05.2023 року підтверджується діагноз дитини, а також призначення реабілітації дитині та використання прибору для покращення слуху БАХА.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11.11.2025 року підтверджено діагноз дитини, а також надані застереження про те, що дитина потребує постійної реабілітації, постійного використання відповідного приладу для покращення слухового сприйняття, розвитку мови, інтелекту. В подальшому оперативного лікування: вживлення послеарного імплантату та пластичної реконструкції. Щоденного прийому гормонів замісної терапії гормоном щитоподібної залози по життєво.

Згідно інформаційної довідки ФОП ОСОБА_5 (лор - лікар) від 13.01.2026 року дитині - інваліду ОСОБА_3 (3,8 років) до апарату Cochlear Baha System потрібні батарейки «Rayovac extra» size 312, в кількості 9 штук на 30 днів. Ціна упаковки (в якій 6 батарейок) станом на 13.01.2026р. складає 120 грн. Для забезпечення апарату -Cochlear Baha System, потрібно 9 батарейок, ціна яких 180 грн., станом на 13.01.2026р.

Підтвердження придбання батарейок до апарату Cochlear Baha System є відповідна квитанція від 16.01.2026 року.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16.01.2026року ОСОБА_3 підтверджується, що дитина весь час знаходиться під наглядом з народження і по життєво має отримувати замісну гормональну терапію препаратом Еутирокс в дозі на день звернення 60 мм. Також у цій довідці вказано, що держава не має програми безкоштовного забезпечення цим препаратом хворих дітей.

Згідно інформації з інтернет - ресурсів Еутирокс коштує 269,80 грн. Згідно інформації з офіційного сайту аптеки «Подорожник» Еутирокс 50 мкг, коштує 375,00 грн. Упаковки вистачає на 83 прийоми, а це 2.8 місяців.

Згідно регулярного контролю з боку лабораторних аналізів для дитини - інваліда в наявності запис № 243068707/1 від 16.12.2025 року відвідування планового лікаря зафіксований задекларованим лікарем ОСОБА_6 . Оплата аналізів у розмірі 2630,00 грн., підтверджується замовним прайслистом з TOB «MJI ДІЛА» та квитанцією на суму 2630,00 грн.(замовлення 064149399) та замовленням № 064149399 і талоном на отримання результатів від 03.01.26 р. Результати досліджень по лабораторному замовленню розташовані за № 064149399.

Отже, судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає з матір`ю, дитина має інвалідність на утримання якої надається як державна допомога, так і утримання та лікування дитини відбувається за кошти матері.

В судовому засіданні були також оглянуті наступні письмові докази подані позивачкою: адвокатський запит командиру в/ч НОМЕР_1 від 21.01.2026 року за вих. №46/2026/з; відповідь на адвокатський запит з в/ч НОМЕР_1 від 03.02.26 року за вих. № 3/215,яка зареєстрована адвокатом 04.02.2026 року за вх. № 51/2026/вз.; витяг до наказу Міністерства оборони України командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2021 року № 214 про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 ; довідка про доходи ОСОБА_2 за період січень 2025 р. по грудень 2025 р. за вих.. № 3/215/2 від 03.02.2026 року; довідка про нараховані та виплачені доходи ОСОБА_2 за період з 01.01.2025 р по 31.12.2025 р. від 03.02.2026 року.

З досліджених судом доказів, наданих відповідачем, встановлено наступне.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки форми 5 від 21.01.2026 року .N»1/82 виданою в/ч НОМЕР_1 . Копією довідки про доходи від 20.01.2026 року № 3/110, виданою в/ч НОМЕР_1 , вбачається, що відповідач отримує щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця, яке приблизно складає 33152,23 грн., загальний сума доходу за період з липня 2025 по грудень 2025 становить 240658,67 грн. У зв`язку з наявними у відповідача хворобами серця та зору, ОСОБА_2 визнано «обмежено придатним» до військової служби, тобто придатним до військової служби з обмеженнями щодо служби у певних родах військ та виконання завдань. Відповідач систематично проходить лікування з приводу наявних захворювань серця, що підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого.

Встановлено, що відповідач не має у власності будь якого нерухомою майна, в тому числі власного житла, що підтверджується інформацією з ДРРПНМ від 21.01.2026 року.

Належних та допустимих доказів добровільного утримання сина відповідачем, судом не встановлено, відтак, слід рішенням суду стягнути аліменти на його утримання.

Враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, суд вважає, що відповідач зобов`язаний утримувати малолітнього сина ОСОБА_4 .

Оцінивши в сукупності достовірно встановлені судом докази та обставини, суд прийшов до висновку, що підлягають до стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини за рішенням суду.

Враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, рівності прав та обов`язків матері та батька щодо неповнолітніх дітей, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.01.2026 до повноліття дитини, визнаючи такий розмір аліментів справедливим та розумним.

Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 19.01.2026 до 19.02.2026 - допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Оскільки судом було встановлено, що син сторін потребує постійного лікування та нагляду лікарів, у зв`язку з наявними хворобами внаслідок інвалідності, то вважає за доцільне роз`яснити позивачці її право на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати - судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету в сумі 1331,20 грн., від сплати якого позивачка була звільнена при пред`явленні позову.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 84, 180, 182, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12,81,141, 264-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд ,–

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.01.2026 і до досягнення сином повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 19.01.2026 по 19.02.2026 - допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. в прибуток державного бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення виготовлене – 18.05.2025.

Суддя О.В.Панас