Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №949/217/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/217/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Козар Михайло Володимирович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 червня 1990 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Мирогощанською сільською радою Дубенського району Рівненської області, про що складено актовий запис №23. Від шлюбу сторони мають спільних дітей, які на даний час є повнолітніми. Починаючи із січня 2022 року, між сторонами припинилися характерні для сім`ї подружні стосунки, оскільки між ними втрачено почуття любові, взаємоповаги та взаєморозуміння. Позивач зазначає, що фактично кожен із подружжя живе своїм життям, спільного господарства сторони не ведуть, спільного бюджету не мають, між ними відсутні взаємодопомога, спільні інтереси та бажання зберігати сімейні відносини. На думку позивача, подальше збереження шлюбу є неможливим, примирення з відповідачкою неможливе, а тому він просить суд розірвати шлюб у судовому порядку. Спір щодо майна між сторонами відсутній.

У позовній заяві представник позивача адвокат Козар Михайло Володимирович просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, проти надання сторонам строку для примирення категорично заперечує.

До початку розгляду справи від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вона просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 червня 1990 року. Вказаний шлюб зареєстровано Мирогощанською сільською радою Дубнівського району Рівненської області, про що складено актовий запис №23. Зазначені обставини підтверджуються оригіналом свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23 червня 1990 року (а.с. 9).

Із позовної заяви вбачається, що спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей сторони не мають, оскільки спільні діти сторін є повнолітніми. Спір щодо поділу майна між сторонами у межах цієї справи не заявлено.

Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18, якій кореспондує п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

Як вбачається із позовної заяви, позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачкою та категорично заперечує проти примирення. Відповідачка, у свою чергу, позовні вимоги визнала та не заперечує проти розірвання шлюбу. За таких обставин суд приходить до висновку, що надання сторонам строку для примирення не сприятиме фактичному відновленню сімейних відносин та не відповідатиме дійсному волевиявленню сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п. 10 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Оцінивши встановлені у справі обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами втрачено любов, взаємоповагу та взаєморозуміння, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться, шлюб існує формально, примирення між сторонами є неможливим, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. За таких обставин позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 114, 115 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 142, 206, 211, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 червня 1990 року Мирогощанською сільською радою Дубнівського району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №23, – розірвати.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта громадянина України невідомі, РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.