Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №559/708/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/708/26

Провадження № 1-кп/559/159/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно в режимі відео конференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ісаківка, Житомирської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який є інвалідом ІІІ групи, працюючого покрівельником Яворівської КЕЧ, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2025 приблизно о 07 годині 20 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі М-06 сполученням Київ-Чоп на 376 км + 340 м поблизу м. Дубно, Рівненської області зі сторони м.Рівне в напрямку м.Львів, в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, які виразились в тому, що він не був уважний за кермом, не слідкував за дорожньою обстановкою, змінив напрямок руху та допустив виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 208D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч, в результаті чого водій автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 208D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому лівої скроневої кістки, забою головного мозку легкого ступеня, які згідно з п. 2.1.3. б) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджував усі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

При цьому судом з`ясовано: чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи. Пояснив, що 31.08.2025 керував автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» по автодорозі Київ-Чоп поблизу м. Дубно Рівненської області, був неуважним за кермом та виїхавши на зустрічну смугу руху допустив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-BENZ 208D», який рухався попереду в попутному напрямку та виконував маневр повороту ліворуч. При цьому просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія йому необхідне для виконання ним трудових обов`язків, та призначити мінімальне покарання. Його позицію підтримує і захисник, який також просив не позбавляти права керування транспортними засобами та при призначенні покарання врахувати характеризуючі дані ОСОБА_5 .

У судовому засіданні потерпілий підтвердив встановлені вище обставини, просив не застосовувати до ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, однак просив застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Також зазначив, що він тривалий час лікувався у медичному закладі, завдана йому шкода обвинуваченим не відшкодована, тому розраховує на її відшкодування в подальшому, у тому числі і страховою компанією.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.286 КК України.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, прокурором у обвинувальному акті не наведено та судом не встановлено.

Водночас, активним сприянням розкриттю злочину є добровільна допомога слідству, яка виявляється у повідомленні правоохоронному органу або суду обставин і фактів по справі, наданні доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викритті інших співучасників, визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, і таке сприяння має бути активним, ініціативним та підтвердженим доказами.

Визнання засудженим своєї вини вже після реєстрації кримінального провадження під час досудового розслідування та в судовому засіданні, щире каяття тощо не містить підстав визнавати ці обставини такими, що пом`якшують покарання, оскільки не становлять собою активного сприяння розкриттю злочину.

За таких обставин суд не вбачає в цьому провадженні активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який має інвалідність ІІІ групи, є не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, неповнолітніх дітей не має, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільно завдану потерпілому шкоду не відшкодував.

За висновком органу пробації згідно досудової доповіді ризики небезпеки для суспільства та повторного кримінального правопорушення у ОСОБА_5 оцінюється як низький, виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд враховує позицію усіх учасників, зокрема, прокурор орієнтувала суд на призначенні покарання у виді позбавлення волі з випробуванням без позбавлення права керування транспортними засобами, сторона захисту та потерпілий просять не позбавляти волі ОСОБА_5 й застосувати іспитовий строк. При цьому потерпілий, враховуючи грубе порушення ПДР з боку обвинуваченого, просив позбавити його права керування транспортними засобами, оскільки така неуважна поведінка на дорозі небезпечна для інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо такі дії спричинили тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого.

Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є безпосередньо пов`язаним із реалізацією особою права керування транспортними засобами, а тому вчинений із використанням такого права.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням роз`яснень, зазначених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023, винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, суд вирішує на власний розсуд в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.

Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, суд робить висновок, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Однак суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вчинене ним кримінальне правопорушення безпосередньо пов`язане з грубим порушенням Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Внаслідок неуважності обвинуваченого, недотримання ним вимог безпеки дорожнього руху настали тяжкі наслідки (спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень), тому така поведінка вказує на нездатність особи належним чином та безпечно реалізовувати право керування транспортними засобами. При цьому суд враховує, що обвинувачений не має неповнолітніх дітей, є інвалідом 3 групи, доказів того, що його робота безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами та відповідно є єдиним засобом для існування, суду не представлено.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, зі звільненням його від відбування основного покарання з іспитовим строком мінімальним терміном, а також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з мінімальним терміном.

Саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. При цьому, на ОСОБА_5 необхідно покласти обов`язки, відповідно до ст.76 КК України, виконуючи які він буде під контролем органу пробації.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз складають 16 936, 60 грн., що відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75-76, ч.2 ст.286 КК України, ст.100, 118, 123, 124, 174, 349, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки: «MERCEDES-BENZ 208D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , - залишити у власності останнього, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025;

- автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , - залишити у власності останнього, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.09.2025;

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 16 936,60 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1