Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №440/14482/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. Справа № 440/14482/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, по справі № 440/14482/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до 3-х років та період роботи з 15.10.1996 року по 31.12.2002 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.09.2025 № 056350010022 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 . період по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10.07.2000 та період роботи з 15.10.1996 по 31.12.2002 на підставі трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 15.10.1996.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.

Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачці відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки факт догляду за дитиною до 3-річного віку не підтверджено, а надана довідка не містить інформації щодо підтвердження вищезазначеного періоду роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, з 01.12.2021 року перебуває на обліку в Пенсійному Фонді України, отримує пенсію по інвалідності.

19 вересня 2025 року позивач звернулася до пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії допризначення з урахуванням додаткових документів, просила зарахувати до загального стажу період догляду за дитиною до 3-х років та період роботи з 15.10.1996 року по 31.12.2002 року.

Позивач надала трудову книжку серії НОМЕР_2 від 15.10.1996 року, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку № 1824 від 06.08.2025 КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» про реорганізацію терапевтичного відділення Вузлової лікарні ст. Артемівськ Донецької залізниці та неможливість підтвердити записи у трудовій книжці через знищення архівів внаслідок тимчасової окупації м. Бахмут російским агресором.

Відповідна заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області та рішенням № 056350010022 від 26.09.2025 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки факт догляду за дитиною до 3-річного віку не підтверджено, а надана позивачем довідка не містить інформацію щодо підтвердження вищезазначеного періоду роботи.

Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку позивачу пенсії та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши спірні періоди роботи да стажу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.

Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, висновки пенсійного органу щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ґрунтуються на твердженні про те, що довідка № 1824 від 06.08.2025 КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» не містить інформації щодо підтвердження спірного періоду роботи позивача, а саме з 15.10.1996 по 31.12.2002.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи наявна довідка № 1824 від 06.08.2025 КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» про реорганізацію терапевтичного відділення Вузлової лікарні ст. Артемівськ Донецької залізниці та неможливість підтвердити записи у трудовій книжці через знищення архівів внаслідок тимчасової окупації м. Бахмут російським агресором.

При цьому, в матеріалах справи наявна трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 15.10.1996, в якій відображено відомості, що підтверджують стаж роботи та поміж іншого містять запис про прийняття на роботу та звільнення, а саме:

- запис №1 від 15.10.1996 "прийнята медсестрою палатною терапевтичного відділення";

- запис №8 від 03.07.2023 "звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України".

Крім того, в трудовій книжці наявні записи про перейменування установи в якій працювала позивачка.

Так, колегія суддів зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.

Так, колегія суддів зазначає, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 15.10.1996 містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірному періоді.

Такі записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Крім того, ОСОБА_1 до Пенсійного органу додавались уточонюючі документи та документи на підтвердження неможливості отримання архівних підтверджуючих документів, що стосуються спірного періоду, оскільки територія, на якій знаходилась установа, а саме, м. Бахмут Донецької області Російською Федерацією, в якій працювала позивачка, тимчасово окупована.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно витребовувати у підприємств, установ/ організацій) усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не скористався правом на збір додаткових документів, на перевірку чи уточнення необхідних обставин

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.10.1996 по 31.12.2002 на підставі трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 15.10.1996.

Стосовно позовної вимоги позивача про зарахування до страхового стажу позивача періоду по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини. Чинне законодавство не містить обов`язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем при зверненні до пенсійного органу надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.07.2000, відповідно до якого позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки донька позивача досягла 3-х річного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то надання свідоцтва про народження є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду нею дитини до досягнення останньою 3-х річного віку.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.09.2025 № 056350010022 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 . період по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку на підставі свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10.07.2000 та період роботи з 15.10.1996 по 31.12.2002 на підставі трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 15.10.1996 та зобов`язанння Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі № 440/14482/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов