Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №534/2301/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/2301/25

Провадження №2/534/924/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Костюченко О.А.,

представника позивача Буцика Р.А.,

представника відповідача Олійник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

КВП «Теплоенерго м. Горішні Плавні» звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 на користь КВП «Теплоенерго м. Горішні Плавні» заборгованість за послуги з надання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії в сумі 64 932 грн. 50 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовна заява КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні» прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного в судовому засіданні без повідомлення (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.10.2025 клопотання відповідача про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та надання строку для подачі відзиву на позов задоволено.

Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

12.05.2026 у судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенені позову.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води згідно ч.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 р. зі змінами та доповненнями, Відповідач є індивідуальним споживачем житлово-комунальної послуги.

Так, 01.05.2021 р. набрав чинності Закон України від 03.12.2020 р. №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі – Закон № 1060). Законом № 1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово - комунальні послуги», зокрема до ст.13, якими передбачене запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг с 01 листопада 2021 року.

Таким чином на виконання норм законодавства Позивач - Виконавець послуг опублікував проєкти індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води на офіційному веб - сайті Позивача 01.10.2021 р.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 240.3 кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 17 на звороті).

Таким чином нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 , а об`єктом теплопостачання є житловий будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень.

Суд дослідивши розрахунок заборгованості долучений до позовної заяви (а.с. 44-46), розрахунок споживання тепла (а.с. 63-65) ставить під сумнів вказані розрахунки так як вони піддається арифметичній (математичній) перевірці та є незрозумілими.

А тому суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного та вмотивованого розрахунку обсягів теплової енергії, спожитої саме приміщенням відповідача.

Щодо Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у кожному розрахунковому періоді розподіляється на: обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (визначається спрощено та складає 25% від загальногообсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку, (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/

опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень, згідно п. 12, розділу IV Методики.

Обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (прим) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб, розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО, пропорційно до площі кожного приміщення.

Тобто обсяг теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, визначається як різниця загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.

Відповідно до статті 13 Закону з 01.12.2021 споживачам послуги щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування. Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ).

Також позивачем надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії за відсутності письмового заперечення споживача.

Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за послугу з постачання теплової енергії, а також нарахування абонентської плати за період з жовтня 2022 по червень 2025 року.

Разом з тим, із сукупності складових, необхідних для визначення обсягу теплової

енергії, спожитої конкретно визначеним споживачем, убачається, що позивачем не доведено одну з базових вихідних величин розрахунку.

Позивачем не долучено належних і допустимих доказів, які б підтверджували походження та обґрунтованість розміру максимального теплового навантаження приміщення Гкал/год., а також не надано технічної документації, проектних матеріалів, актів приєднання, розрахунків або погоджених зі споживачем документів, з яких можливо

встановити, яким чином визначено зазначений показник.

Враховуючи викладене суд позбавлений можливості перевірити правильність застосування умовно-постійної складової двоставкового тарифу, оскільки саме від величини максимального теплового навантаження залежить її розмір. Відсутність доказів, що підтверджують цю вихідну величину, свідчить про недоведеність розміру заявленої до стягнення заборгованості в цій частині. Подібного висновку дійшов Східний апеляційний господарський суд у постанові № 917/1255/25 від 07 січня 2025 року.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Положеннями ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не збирає докази самостійно.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені як судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування позивача: Комунальне виробниче підприємство «Теплоенерго» м. Горішні Плавні», ЄДРПОУ 13940851, юридична адреса: 39801, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8.

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2026.