Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №370/1353/26 — Макарівський районний суд Київської області

"06" травня 2026 р. Справа № 370/1353/26

Провадження № 1-кп/370/47/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного судового провадження, відповідно до ст. 382 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження №1202616210000040 від 22.04.2026 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забуяння, Макарівського району, Київської області, громадянин України, маючого середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 03.02.2025 засуджений Макарівським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин;

2) 02.09.2025 засуджений Макарівським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Макарівського районного суду від 03.02.2025, зараховано у строк покарання, відбуте повністю покарання. На підставі ст.75 КК України звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2025 року ОСОБА_3 засуджений Макарівським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Разом з тим, ОСОБА_3 , на шлях виправлення не став та в період випробувального терміну скоїв інше кримінальне правопорушення за наступних обставин. Відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий облік усіх призовників і військовозобов`язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Згідно статті 34 цього закону, персонально-якісний облік військовозобов`язаних передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (п. 16 Порядку). Відповідно до пункту 16 вказаного Порядку персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. У відповідності до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

08.04.2026 року, близько 12 години 23 хвилин, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, знаходячись по АДРЕСА_1 , отримав під особистий підпис попередження про виконання вимог військового обліку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та повістку про необхідність прибуття о 09 год. 00 хв. 10.04.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для оформлення військово-облікових документів та проходження медичного огляду. У свою чергу, військовозобов`язаний ОСОБА_3 після попередження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 10 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, діючи з прямим умислом, з метою ухилення від військового обліку, з мотивів байдужості до виконання військового обов`язку в період дії воєнного стану, на особливий період, без поважних причин, не прибув у визначений час 10.04.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення військово-облікових документів та проходження медичного огляду тобто ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, а саме в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В обвинувальному акті, який надійшов до Макарівського районного суду Київської області, прокурором Макарівського відділу Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_4 заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до заяви від 30 квітня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, не оспорював встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у його відсутності за правилами спрощеного провадження.

Суд приходить до висновку, що сторони обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст викладених обставин і у суду відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності їхньої позиції.

Враховуючи викладене, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи особою, яка згідно з абз. 11 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язана стати на військовий облік, 08.04.2026 отримав під особистий підпис попередження від тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та повістку про необхідність прибуття о 09 год. 00 хв. 10.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_2 для оформлення військово-облікових документів та проходження медичного огляду.

В подальшому, ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 337 КК України, всупереч вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від постановки на військовий облік, не маючи поважних причин для неявки 10.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік не з`явився, чим ухилився від військового обліку.

Своїми умисними діями, які виразились в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, зловживає алкогольними напоями. На обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Офіційно не працевлаштований.

При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до кримінальних проступків.

Згідно зі ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.337 КК України, а саме в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування.

Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 за вироком Макарівського районного суду Київської області від 02.09.2025 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Макарівського районного суду від 03.02.2025, зараховано у строк покарання, відбуте повністю покарання, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Нове кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив після постановлення вказаного вироку, але до повного відбуття призначеного вироком покарання.

За цих обставин остаточне покарання ОСОБА_3 має бути обрано за правилами ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків.

При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, відповідно до вимог ст. 71 КК України, суд вважає за необхідне повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 02.09.2025 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Саме це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн, - слід виконувати самостійно.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речового доказу слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 302, 368, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком покарання, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 02 вересня 2025 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн, - виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі необхідно рахувати з моменту затримання під час приведення вироку до виконання.

Речовий доказ у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме диск із відеозаписом під назвою «08.04.2026 – ОСОБА_6 – ОСОБА_7 » зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, а для учасників цього кримінального провадження строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381, 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1