Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №274/1226/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1226/26

провадження № 2/0274/1694/26

Рішення

Іменем України

18.05.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Паладич А.О. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ "Свеа фінанс" заборгованість за кредитним договором №1927289 від 30.11.2024 в розмірі 52461,58 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 30.11.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір) №1927289.

Всупереч умовам вищезазначеного договору, відповідач свої зобов`язання, передбачені умовами договору не виконав належним чином.

Право вимоги щодо заборгованості відповідача було передане ТОВ «Свеа фінанс», відповідно до договору факторингу №01.02-25/25 від 28.07.2025.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1927289 від 30.11.2024 в розмірі 52461,58 грн., яка складається з: 14789,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 30171,60 грн. - заборгованість по відсотках; 7500,00 грн. заборгованість по пені. Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.02.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.71).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

07.04.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2026 року відзив на позовну заяву від 07.04.2026 року залишено без розгляду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.11.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1927289 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.8-14).

Відповідно до Розділу 1 договору, ТОВ «Селфі кредит» надає позичальнику (споживачу) кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту - 15000,00 грн. Кредит надається строком на 360 дні (-в). періодичність платежів - кожні 15 днів. Денна процентна ставка (за стандартною ставкою) складає 1% (54000 грн/15000 грн)/360 дн.х 100%. Загальні витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою - 54000,00 грн. Орієнтовна річна процентна ставка - 2899,03% річних.

Відповідно до п.2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е746 30.11.2024 10:42:29.

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №1927289 від 30.11.2024 є Графік платежів (а.с.15).

Графік платежів має наступні значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе - 69000 грн. Усього сума процентів за користування кредитом складе - 54000 грн. Реальна річна процентна ставка складе - 2899.03 % річних. Загальна вартість кредиту складає - 69000 грн.

Додатком №2 до договору про надання споживчого кредиту №1927289 від 30.11.2024 є інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (а.с.16).

До укладення договору відповідач був ознайомлений із Паспортом споживчого кредиту, про що свідчить підпис одноразовим ідентифікатором Т802 від 30.11.2024 (а.с.17 -18).

ТОВ «Селфі кредит» на виконання умов кредитного договору №1927289 від 30.11.2024 надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується повідомленням №20250730-1498 від 30.07.2025 від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 53d6b642-a01e-4d5b-9df8-6c9575c4a917, номер транзакції в системі ТОВ «Селфі кредит» – 4455887e363c99c4c5ecbdf3d5c016f4; Session ID - 028352494107; код авторизації - 872724 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»; Дата і час створення - 2024-11-30 10:44:07; Дата і час прийняття в роботу - 2024-11-30 10:44:09; Дата і час виконання - 2024-11-30 10:44:10; Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5355280217570595 (а.с.33).

28.07.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» (було укладено договір факторингу № 01.02-25/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) Права вимоги, а фактор набуває Права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення Прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с.34-44).

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді від 28.07.2025 до договору факторингу від 28.07.2025 №01.02-25/25, згідно з вимогами пункту 3.1.3 договору факторингу від 28.07.2025 № 01.02-25/25 (далі – договір), клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в електронному вигляді клієнта від 28 липня 2025 року, складений за формою згідно із додатком 1 до договору. Кількість боржників: 1526 Загальна сума заборгованості: 38 436 520 грн. 08 коп.(а.с. 44 зворот- 45).

Згідно платіжної інструкції №10132 від 30.07.2025 ТОВ«Свеа фінанс» здійснено оплату фінансування згідно договору факторингу №01.02-25/25 від 28.07.2025 (а.с.46).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-25/25 від 28.07.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1927289 від 30.11.2024 складає: 52461,58 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 14789,98 грн., заборгованість по відсотках - 30171,60 грн., штрафні санкції - 7500,00 грн (а.с.49).

Станом на 28.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1927289 від 30.11.20245 становить 52461,58 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 14789,98 грн., заборгованість по відсотках - 30171,60 грн., штрафні санкції - 7500,00 грн., (враховуючи сплачені відповідачем 05.01.2025 09:03:02 коштів в сумі 2010 грн в рахунок погашення заборгованості) (а.с.29-32).

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір №1927289 про надання споживчого кредиту від 31.11.2024, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що договір №1927289 про надання споживчого кредиту від 30.11.2024 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора Е746 з дотриманням ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір №1927289 про надання споживчого кредиту від 30.11.2024 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за договором №1927289 від 30.11.2024 у розмірі 52461,58 грн з яких: 14789,98 грн – заборгованість за тілом кредиту; 30171,60 грн – заборгованість за процентами; 7500,00 грн - пеня.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний ним при укладенні договору, а також для обґрунтування розміру заборгованості за договорами.

Доказів повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за договором №1927289 про надання споживчого кредиту від 30.11.2024 не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою, не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Відповідач жодним чином не оспорював укладання кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного.

З огляду на викладене, з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню заборгованість частково у загальному розмірі 44961,58 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1927289 від 30.11.2024 розмір пені за обслуговування кредитної заборгованості складає 7500,00 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

У стягненні заборгованості за пенею та комісією в розмірі 7500,00 грн - слід відмовити за безпідставністю вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 541 від 30.01.2026 року про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн ( а.с. 6).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 44961,58 грн, з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 2282,00 грн.

Керуючись ст.12-13,76-81,89,141,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (місце знаходження: м. Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221 ) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1927289 від 30.11.2024 у розмірі 44961,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (місце знаходження: м. Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) судовий збір у розмірі 2282,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко