Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №580/2103/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року справа № 580/2103/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І. розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0218800707 від 02.12.2025 та № 0218810707 від 02.12.2025.

13.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), проте запропонував Позивачеві протягом двох днів з дати отримання ухвали надати до суду обґрунтування на виконання п.4,5,9 ч.5 ст.160 КАС України про зміст і характер якого саме порушеного права допущено Відповідачем на час звернення до суду.

В обгрунтуванні позовних вимог Позивач вказує, що ні під час перевірки ні поштовим відправленням з повідомленням про вручення Позивач не отримував від посадових осіб Відповідача письмового запиту для отримання копій документів. Усі документи які вимагали посадові особи ГУ ДПС у Черкаській області під час перевірки були надані для огляду в оригіналах, а саме: ліцензії, реєстраційні посвідчення, накази на прийняття на роботу, трудові договори, договір оренди нежитлового приміщення, договір електронного платіжного засобу (Приватбанк) та інші). Даний факт підтверджується тим, що в Акті посадові особи Відповідача встановили дотримання Позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що Відповідачем не надавався письмовий запит на отримання копій документів, а Позивачем надано для огляду усі наявні у нього первиннні документи під час проведення фактичної перевірки, вважає що податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 02.12.2025 року № 0218810707про притягнення позивача до відповідальності на підставі положень пункту 121.1 статті 121 ПК України є неправомірним.

Відповідач, адміністративний позов не визнав, подав досуду відзив на позовну заяву, де зазначає про необгрунтованість позовних вимог. На підставі п.п. 16.1.9 п.16.1 ст. 16, п.п. 20.1.2 п.20.1 ст. 20 та п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України перевіряючими складено/вручено письмове звернення про отримання наступних документів (їх належним чином завірених копій): реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об`єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками, копії розрахункових документів (фіскальних чеків) з ПРРО/РРО ФН 3000994497 за період з 11.11.2022 по дату закінчення перевірки, в яких відображено реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню марками акцизного податку встановленого зразка, виписка з банківського рахунку (еквайрінг) за перевіряємий період. У відзиві представник Відповідача зазначає, що запитувані документи платником не надано про що складено акт не надання документів, в якому зазначено які саме документи не були надані, а саме: реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об`єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками, копії розрахункових документів (фіскальних чеків) з ПРРО/РРО ФН 3000994497 за період з 11.11.2022 по дату закінчення перевірки, в яких відображено реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню марками акцизного податку встановленого зразка, виписка з банківського рахунку (еквайрінг) за перевіряємий період. ГУ ДПС у Черкаській області на підставі встановлених порушень складено акт про результати проведеної фактичної перевірки від 11.11.2025 №17685/Ж5/23-00-07-07-01/3586807728, який 11.11.2025 згідно квитанції направлено в Електронний кабінет позивача. Платник не скористався своїм правом, відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України не подав заперечення до вищезазначеного Акту перевірки, тому 02.12.2025 на підставі встановлених та викладених в акті перевірки порушень ГУ ДПС у Черкаській області винесено податкові повідомлення - рішення № 0218800707 на загальну суму 446235.00 грн.; № 0218810707 на суму 1020.00 грн. Зазначені ППР було надіслано відповідачем в Електронний кабінет позивача .

Щодо направлень акту про результати проведеної фактичної перевірки та ППР представник Відповідача зауважив, що 23.01.2025 позивачем подано заяву на ГУ ДПС у Черкаській області щодо отримування документів через Електронний кабінет.

Позивач, надав до суду відповідь на відзив, де адміністративний позов просить задовольнити.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Суд встановив, що відповідно до наказу (а.с.10) від 05.11.2025 №2864-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8, 20.1.11 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (Кодекс №2755) проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 11.11.2022 до 10.11.2025 за місцем здійснення діяльності АДРЕСА_1 щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД та марок акцизного податку в розрахункових документах.

У ППР від 02.12.2025 №0218810707 (а.с.19-20) згідно з актом фактичної перевірки від 11.11.2025 №17685/Ж5/23-00-07-07-01/3586807728, яким зафіксовані порушення: п.1, п.2, п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами (далі - Закон №265), на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Кодексу №2755, п.1, п.7 Закону №265/95-ВР застосована санкція за кодом платежу 21080900 у сумі 446235 грн (за розрахунком: 440985 грн за порушення п.1, п.2 ст.3 відповідно до п.1 ст.17 Закону №265, 5100 грн за порушення п.11 ст.3 відповідно до п.7 ст.17 Закону №265).

У ППР від 02.12.2025 №0218810707 (а.с.21) згідно з актом фактичної перевірки від 11.11.2025 №17685/Ж5/23-00-07-07-01/3586807728, яким зафіксовані порушення: п.85.2 ст.85 Кодексу №2755, застосована санкція за кодом платежу 21080900 у сумі 1020 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов належить відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України. У статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки. Згідно з пп.20.1.8 пункту 20.1 статті 20 Кодексу №2755 під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Кодексу №2755 податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу №2755 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу №2755 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до пункту 80.1 статті 81 Кодексу №2755 фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу №2755 альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 Кодексу №2755 посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Кодексу №2755 у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 560/4883/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16.

Відображення підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі (висновок у постанові ВС у справі №280/1431/23). Відповідно до позиції Верховного Суду, вкладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №814/733/17, Кодексом №2755 не встановлено меж для проведення фактичної перевірки залежно від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 Кодексу №2755, що у свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Відповідно до ст.72 (контроль за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним) Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817- ІХ (№3817- ІХ) контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. За порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом (ст.73). Торговельна площа місця роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім пива та/або сидру і перрі (без додавання спирту), та/або збродженими напоями, одержаними виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об. (без додавання спирту) має становити не менше 20 метрів квадратних (п.51 ч.1 ст.1).

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовується в е-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, що підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на тариторії України цих виробів.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Згідно із статті 2 3акону №265 реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобіті 81 Кодексу №2755 фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу №2755 альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

р, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції. Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий че???? Roman CYR Italic?Roman Greek Italic?Roman TUR ItalicНаказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджена Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене (Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека. Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Відповідно до пункту 2 розділу II Положення №13 встановлені обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9). Встановлені вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п.3 р.І Положення №13). Наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2020 за № 624/34907 (далі - наказ № 306), внесені зміни до Положення № 13, зокрема, розділів II, III Положення № 13 та викладено у новій редакції, що передбачає нові обов`язкові реквізити фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскальних касових чеків видачі коштів. Згідно із пунктом 3 наказу № 306 вимоги до форми і змісту розрахункових документів у частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб`єкта господарювання; цифрового знті 81 Кодексу №2755 фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу №2755 альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

р, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції. Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чеВідповідальність за порушення вимог Закону № 265 суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17. Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265 за порушення вимог Закону №265 до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (пункт 1 статті 17 Закону № 265); у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (пункт 7 статті 17 Закону № 265). 01.01.2022 набрали чинності зміни до п.11 ст.3 Закону №295.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 зазначив про наявні підстави для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР у разі виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання, який зареєстрований платником акцизного податку, факту роздрукування ним розрахункового документа з таким недоліком як відсутність у ньому літерного позначення акцизного податку, розміру його ставки та загальної суми акцизного податку у ціні товару.

Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 580/2147/24 ЄДРСР 121802721 висновує: контролюючим органом правильно кваліфіковано обставини, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 1, 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним та не належать скасуванню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.02.2021 у справі №826/13307/17 вказано: згідно з частиною першою п.85.2 ст.85 Кодексу №2855 платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу під час проведення перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 Кодексу №2755.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №140/388/19, акт перевірки є службовим документом податкового органу, в якому фіксуються виявлені порушення платником податкового законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюється податковим органом, водночас акт містить доказову інформацію про факти і зміст самого порушення платника податків.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

У постанові від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16 Верховний Суд вказав на те, що у разі визнання незаконним (протиправним), індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 108752254 змінив в частині обґрунтування висновків суду, позаяк під час касаційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи позивача про протиправність притягнення її до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, проте оскільки штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішення застосовані також і за порушення позивачем вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а їх загальний розмір розраховувався відповідно до вимог пункту 11 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР, суд касаційної інстанції вважає, що безпідставність посилання на пункт 1 статті 3 Закону №265/95-ВР в рішенні не тягне за собою його протиправність. Доводи позивача про те, що за допущене ним порушення передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення не впливають на вищенаведені висновки суду, оскільки притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності не звільняє безпосередньо суб`єкта господарювання від відповідальності фінансової.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18 висновує: саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки під час прийняття певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Встановлене перевіркою інформації системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій: обов`язкової звітності про використання РРО/ПРРО, поданої Платником, у тому числі почекової інформації, встановлено факти продажу/реалізації підакцизних товарів та проведення вказаних розрахункових операцій РРО/ПРРО, з порушенням використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегоріі згідно з УКТ ЗЕД, а саме відсутності коду УКТ ЗЕД, шо підтверджено даними обов`язкової звітності про використання РРО/ПРРО поданої Платником, у тому числі почекової інформації (чек продажу від 31.12.2022 23:12:10, №3790009; чек продажу від 18.06.2023 18:00:36, №5510003).

Оскільки платник податків здійснював господарську діяльність з реалізації підакцизних товарів, що підтверджене на торгівельному об`єкті з використанням РРО без зазначення в розрахункових документах (фіскальних чеках) обов`язкових реквізитів (у додатку 1 до акта перевірки реєстру фіскальних чеків, а саме: назва товару (послугу)/спрощена назва товару (послуги) (рядок 11); на загальну суму таких чеків - 294140,00 грн) за відомостями про здійснені розрахункові операції, передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, то суд не встановив протиправності ППР №0218800707 від 02.12.2025 та № 0218810707 від 02.12.2025 форми «С» за платежем 21080900: у сумі 446235 грн за порушення п.1,2, п.11 ст.3 Закону №265 із застосуванням санцій на підставі п.1, п.7 ст.17 Закону №265, у сумі 1020 грн за порушення п.85.2 ст.85 Кодексу №2755 із застосуванням санцій на підставі п.54.3.3, пункту 54.3 статті 54 та п. 121.1 ст. 121 Кодексу 2755, позаяк чек продажу №3790009, №5510003 не містить коду УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини 1 першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Суд, оцінюючи доводи та надані докази, на підставі аналізу законодавства та зафіксованого актом фактичної перевірки порушення у сфері господарювання, яке не спростоване Позивачем, не встановив порушеного права ФОП ОСОБА_1 як платника податку на повагу мирно володіти майном та права бути почутою, дійшов висновку, враховуючи позицію ВС у справі №500/6845/21 108752254 щодо п.2 ст.3 Закону №265, про правомірність логічного і структурованих податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області №0218800707 від 02.12.2025 та № 0218810707 від 02.12.2025 форми «С» за платежем 21080900: у сумі 446235 грн за порушення п.1,2, п.11 ст.3 Закону №265 із застосуванням санцій на підставі п.1, п.7 ст.17 Закону №265, у сумі 1020 грн за порушення п.85.2 ст.85 Кодексу №2755 із застосуванням санцій на підставі п.54.3.3, пункту 54.3 статті 54 та п. 121.1 ст. 121 Кодексу 2755, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.2, 5-16, 19, 90, 139, 242-246, 255, 258, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не належать розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення суду складене 18.05.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО