Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №560/14643/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14643/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови їй у проведенні належного перерахунку пенсії у разі втрати годувальника з 12.02.2024; зобов`язати відповідача здійснити належний перерахунок розміру її пенсії у разі втрати годувальника з 12.02.2024 з виплатою пенсії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», статей 46, 55, 56, 57, 59, 64, 124 Конституції України, з урахуванням раніше виплачених сум, а також з урахуванням позиції суду у справі її чоловіка - ОСОБА_2 , а саме: рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 18.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовлено.

Згідно із заявами по суті справи, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй призначено пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

На думку позивачки, відповідач неправильно визначив розмір її пенсії, оскільки при її обчисленні взяв до уваги менший розмір грошового забезпечення, ніж той, який був визначений під час перерахунку пенсії її чоловіка на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23.

Посилається на те, що пенсія її чоловіка мала обчислюватися з урахуванням довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 про розмір грошового забезпечення.

Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надсилало відповідачу документи та копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_2 для вирішення питання призначення їй пенсії у разі втрати годувальника.

З огляду на це позивачка вважає, що відповідач протиправно визначив її пенсію виходячи з грошового забезпечення у сумі 9510,00 грн, унаслідок чого основний розмір пенсії визначено як 30% грошового забезпечення - 2853,00 грн, із подальшими доплатами до загальної суми 4853,00 грн.

Відповідно до відзиву на позов, відповідач проти позову заперечує з огляду на таке.

Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні та отримує пенсію з 12.02.2024 у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Вказує, що стаття 63 Закону № 2262-ХІІ передбачає перерахунок раніше призначених пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а такий перерахунок проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Також посилається на Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, зазначивши, що перерахунок пенсій проводиться після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо перерахунку пенсій.

Крім того, відповідач зазначає, що довідка від 02.12.2021 № ХЛ58688 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19, проте, на думку відповідача, без дотримання Порядку № 45, а тому, не є підставою для проведення відповідного перерахунку пенсії.

У відзиві на позов відповідач просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Розглянувши клопотання, матеріали справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, зміст позовних вимог свідчить, що ця справа стосується саме оскарження фізичною особою дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо призначення, обчислення, перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити дії, пов`язані з реалізацією права на пенсійне забезпечення.

Отже, справа належить до категорії справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України.

Суд також враховує, що спірні обставини у цій справі встановлюються на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

При цьому, клопотання відповідача не містить посилань на необхідність допиту свідків, призначення експертизи, дослідження речових доказів або встановлення обставин, які неможливо з`ясувати на підставі письмових матеріалів справи.

Відповідач також не зазначив, які саме обставини справи не можуть бути встановлені без проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Водночас, саме по собі бажання представника відповідача взяти участь у судовому засіданні не є достатньою підставою для відступу від письмового провадження у справі, яка законом віднесена до категорії справ, що розглядаються без повідомлення учасників.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, за якою особливістю спрощеного позовного провадження є, зокрема, дослідження судом доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, а суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення такого судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи. При цьому суд має надати оцінку відповідному клопотанню та мотивувати висновок щодо наявності або відсутності підстав для його задоволення.

У постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 580/6572/22 Верховний Суд, посилаючись на зазначений правовий висновок, також виходив із того, що доводи про помилковий розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження є безпідставними, якщо сторона не зазначає, які саме обставини справи не були встановлені у зв`язку з розглядом справи без повідомлення учасників.

При цьому, розгляд справи без повідомлення сторін не позбавляє учасників справи права подавати заяви по суті справи, докази, пояснення, заперечення, клопотання та інші процесуальні документи у порядку і строки, визначені КАС України.

З огляду на викладене вище, враховуючи предмет спору, категорію справи, характер доказів, відсутність обґрунтування необхідності усного розгляду, а також приписи пункту 2 частини першої статті 263 та пунктів 1, 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 та після його смерті звернулася до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Саме з цієї дати відповідач призначив позивачці пенсію у разі втрати годувальника.

ОСОБА_1 з 12.02.2024 отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

16.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із запитом № 220-0214-9/16102 щодо надання матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 у зв`язку з вирішенням питання призначення пенсії у разі втрати годувальника його дружині.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, що надсилає документи та копії матеріалів електронної пенсійної справи пенсіонера Міністерства оборони України ОСОБА_2 , пенсійна справа № ХЛ58688, для вирішення питання призначення пенсії у разі втрати годувальника дружині ОСОБА_1 .

Також повідомлено, що у зв`язку з відсутністю доступу до паперових матеріалів пенсійних справ паперова пенсійна справа буде надіслана після відновлення доступу.

З наданих матеріалів пенсійної справи вбачається, що при призначенні пенсії позивачці відповідач використав суму грошового забезпечення для обчислення пенсії 9510,00 грн, визначив основний розмір пенсії як 30% грошового забезпечення - 2853,00 грн, а загальний розмір пенсії з урахуванням доплати на одного утриманця - 4853,00 грн.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 30.04.2023 у розмірі 272055,63 грн.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач при призначенні позивачці пенсії у разі втрати годувальника окремо визначав вплив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23 та довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 на розмір грошового забезпечення, з якого мала бути обчислена пенсія годувальника.

Отже, предметом спору у цій справі є не загальний нормативний перерахунок пенсії ОСОБА_2 як військового пенсіонера, а правомірність дій відповідача щодо визначення та відмови у належному перерахунку пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника з 12.02.2024.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 6 Закону № 2262-ХІІ, сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно зі статтею 29 Закону № 2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 36 Закону № 2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 36 Закону № 2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Відповідно до статті 37 Закону № 2262-ХІІ, пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За статтею 45 Закону № 2262-ХІІ, сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.

Згідно зі статтею 49 Закону № 2262-ХІІ, пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частина перша статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначає, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до статті 66 Закону № 2262-ХІІ, рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393»,затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Порядок № 45 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Водночас, цей Порядок регулює механізм перерахунку пенсій і не скасовує обов`язку органу Пенсійного фонду України при призначенні пенсії у разі втрати годувальника врахувати статтю 45 Закону № 2262-ХІІ щодо обчислення такої пенсії з того самого грошового забезпечення/заробітку, з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з огляду на ті обставини, документи та мотиви, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або допущення бездіяльності.

У цій справі відповідач на момент призначення позивачці пенсії у разі втрати годувальника мав інформацію про смерть годувальника, звернення позивачки, а також отримав документи та копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_2 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Тому оцінка правомірності дій відповідача має здійснюватися з урахуванням того, чи належно він використав наявні у нього на той час матеріали пенсійної справи годувальника.

Так, суд відхиляє довід відповідача про те, що спірні правовідносини зводяться виключно до питання наявності чи відсутності рішення Кабінету Міністрів України про нормативний перерахунок пенсій відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 45 з огляду на таке.

Позивачка оскаржує не загальний перерахунок пенсій військовослужбовців у зв`язку зі зміною грошового забезпечення, а правильність визначення саме її пенсії у разі втрати годувальника з 12.02.2024.

Отже, ключовим для вирішення спору є питання, чи врахував відповідач під час обчислення пенсії позивачки те саме грошове забезпечення, з якого була або мала бути обчислена пенсія її померлого чоловіка.

При цьому, саме стаття 45 Закону № 2262-ХІІ є визначальною для вирішення цього спору, оскільки вона прямо передбачає, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців пенсії у разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення/заробітку, з якого було обчислено пенсію годувальникові.

У постанові від 20.03.2025 у справі № 420/18361/23 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність дій пенсійного органу, який при призначенні пенсії у разі втрати годувальника використав інше грошове забезпечення, ніж те, яке відповідало грошовому забезпеченню померлого годувальника.

У цій же справі Верховний Суд виходив із застосування пункту «б» частини першої статті 36 Закону № 2262-ХІІ, тобто з розміру 30% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї за відповідних обставин.

Водночас, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, який фактично передбачав би обчислення пенсії позивачки як 70% від фактично отримуваного розміру пенсії годувальника.

По-перше, стаття 36 Закону № 2262-ХІІ визначає розмір пенсії у разі втрати годувальника як відсоток від грошового забезпечення/заробітку годувальника, а не як відсоток від фактично отримуваного розміру пенсії годувальника.

По-друге, застосування пункту «а» частини першої статті 36 Закону № 2262-ХІІ, який передбачає 70% грошового забезпечення, можливе лише за наявності обставин, прямо визначених цією нормою.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, виконанні обов`язків військової служби, або внаслідок інших обставин, передбачених пунктом «а» частини першої статті 36 Закону № 2262-ХІІ.

По-третє, позивачка пов`язує свої вимоги насамперед із необхідністю врахування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23, довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 та статей 43, 63 Закону № 2262-ХІІ, однак матеріали справи не підтверджують наявності правових підстав для переходу від 30% до 70% саме у зв`язку з підставою смерті годувальника.

Разом з тим, відсутність підстав для застосування 70% не означає правомірності дій відповідача.

Так, суд встановив, що відповідач обчислив пенсію позивачки з грошового забезпечення у сумі 9510,00 грн, визначивши основний розмір пенсії як 30% - 2853,00 грн.

Водночас, у матеріалах справи наявні відомості про те, що пенсія ОСОБА_2 була перерахована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23 на підставі довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688, а за відповідний період йому була нарахована доплата у розмірі 272055,63 грн.

За таких обставин, відповідач повинен був перевірити, чи сума 9510,00 грн є тим самим грошовим забезпеченням, з якого була або мала бути обчислена пенсія годувальникові станом на дату його смерті з урахуванням виконання рішення суду у справі № 120/486/23.

Натомість відповідач у відзиві фактично обмежився посиланням на загальні положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Порядку № 45 та необхідність прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій.

Такі доводи відповідача не спростовують позиції позивачки, оскільки спір стосується не нового загального нормативного перерахунку пенсій, а правильності обчислення пенсії позивачки у разі втрати годувальника з тієї бази грошового забезпечення, яка має визначатися відповідно до статей 43 і 45 Закону № 2262-ХІІ.

Суд також оцінює довід відповідача про те, що довідка від 02.12.2021 № ХЛ58688 нібито не є підставою для перерахунку пенсії, оскільки видана без дотримання Порядку № 45.

Такий довід не може бути прийнятий як достатній для відмови у позові, оскільки матеріали справи містять відомості про те, що на підставі цієї довідки вже був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення суду у справі № 120/486/23.

У той же час, відповідач не надав належного обґрунтування, чому при визначенні пенсії позивачки у разі втрати годувальника з 12.02.2024 застосовано саме грошове забезпечення у сумі 9510,00 грн, а не те грошове забезпечення, з якого була або мала бути обчислена пенсія ОСОБА_2 з урахуванням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23 та довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688.

Відповідач не довів, що під час призначення пенсії позивачці він належним чином врахував наслідки виконання зазначеного судового рішення та не пояснив, чому ці обставини не впливають на визначення грошового забезпечення годувальника для цілей статті 45 Закону № 2262-ХІІ.

Як також вже зазначено вище, за правилами частини другої статті 77 КАС України, саме відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій та подати всі наявні документи і матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У цій справі відповідач не довів, що при призначенні пенсії позивачці у разі втрати годувальника він врахував усі релевантні матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 , зокрема документи, пов`язані з виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23, та довідку від 02.12.2021 № ХЛ58688.

Суд окремо зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23 саме по собі не створює автоматичного права позивачки на обчислення її пенсії у розмірі 70% від фактичної пенсії її чоловіка.

Однак це рішення суду є юридично значущим для встановлення того, з якого грошового забезпечення була або мала бути обчислена пенсія годувальника, а відтак - і пенсія позивачки у разі втрати годувальника.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у проведенні належного перерахунку пенсії позивачки у разі втрати годувальника з 12.02.2024 є протиправними в частині неврахування грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23 та довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688.

Щодо способу захисту, то суд зазначає таке.

Позивачка просить зобов`язати відповідача здійснити належний перерахунок пенсії з 12.02.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказана вимога загалом відповідає характеру порушеного права, оскільки спір стосується правильності обчислення пенсії, а не лише необхідності повторного формального розгляду заяви.

Водночас, суд не може задовольнити позов у повному обсязі в редакції, запропонованій позивачкою, оскільки зі змісту її доводів убачається, що вона пов`язує належний розмір своєї пенсії із фактичним розміром пенсії годувальника, тоді як Закон № 2262-ХІІ передбачає обчислення пенсії у разі втрати годувальника з грошового забезпечення/заробітку годувальника, а не з розміру фактично отримуваної ним пенсії.

Отже, ураховуючи частину другу статті 9 КАС України та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне застосувати спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права та забезпечує ефективне його поновлення.

Тому ефективним способом захисту у цій справі є:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 12.02.2024 перерахунку пенсії у разі втрати годувальника без урахування грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного на підставі довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 12.02.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника відповідно до статей 36, 43, 45, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного на підставі довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд виходить із такого.

Як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом, позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, суд враховує, що позов у цій справі задоволено частково не у зв`язку з відмовою у захисті основного порушеного права позивачки, а у зв`язку з обранням судом належного та ефективного способу захисту цього права.

Суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні належного перерахунку пенсії позивачки у разі втрати годувальника з 12.02.2024 та зобов`язав відповідача здійснити такий перерахунок і виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмова у задоволенні решти позовних вимог стосується лише тієї частини заявленого позивачкою способу захисту, яка передбачала обчислення пенсії у разі втрати годувальника з фактичного розміру пенсії годувальника або із застосуванням підходу, що не відповідає статтям 36, 43, 45 Закону № 2262-ХІІ.

Така відмова не змінює висновку суду про те, що спір виник унаслідок протиправних дій відповідача, а основний матеріально-правовий інтерес позивачки за результатами розгляду справи захищено.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги характер спору та результат його вирішення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всю суму сплаченого нею судового збору - 1211,20 грн.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У контексті наведеного, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачкою заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000, 00 грн позивачкою надано: квитанцію до прибуткового касового ордера № 57- (адмін.) від 20.08.2025, розрахунок вартості наданих правничих послуг адвокатом від 20.08.2025 р., акт прийому виконаних адвокатом робіт від 20.08.2025 р.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 3 000, 00 грн. що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 12.02.2024 перерахунку пенсії у разі втрати годувальника без урахування грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного на підставі довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 12.02.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника відповідно до статей 36, 43, 45, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного на підставі довідки від 02.12.2021 № ХЛ58688 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/486/23, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений