Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №440/10960/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10960/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/10960/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04.08.2025 адвокат Шамардін Володимир Миколайович, здійснюючи на підставі ордеру (серія АН №1095351 від 04.08.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просить суд скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ) від 20.05.2025 №262540019207 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язавши ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", врахувавши до страхового стажу періоди її роботи з 01.08.1984 по 15.03.1990 та з 02.04.1990 по 01.02.1993.

Мотивуючи позов, заявниця вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, що полягає у неналежній оцінці фактичних обставин трудової діяльності позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

28.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що за наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 13.05.2025 щодо призначення пенсії за віком, а також доданих до заяви документів 20.05.2025 ГУПФ прийнято рішення №262540019207, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 30 р. 01 м. 15 д. за необхідного - 32 роки. Не враховано до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 15.03.1990 (відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі) та період роботи з 02.04.1990 по 01.02.1993 (запис назви підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства при звільненні). Жодних інших документів, що підтверджують факт роботи у вищезазначені періоди, передбачені Порядком №637, позивачем при зверненні за призначенням пенсії надано не було (а.с. 39-33).

08.09.2025 судом зареєстровано відповідь на відзив, в якій представник позивача Шамардін В.М. зазначив, що до позовної заяви було додано документи, яким не надана оцінка відповідачем у відзиві, а саме: довідку Державного архіву Запорізької області від 18.07.2025 №05-07/В-1791 про прийняття ОСОБА_1 до членів колгоспу на посаду вихователя, призначення її на посаду завідуючою дитячим садком, надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, виключення з членів колгоспу: довідку ліквідатора Годз О.П. про те, що на підставі наказу "Укрбудматеріалів" №1057 від 21.12.1988 - з 01.01.1989 Костянтинівський завод "Автоскло" перейменовано у Виробниче об`єднання "Автоскло"; лист Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради №05-01-31105 від 22.07.2025 про те, що Костянтинівський завод "Автоскло" з 01.01.1989 перейменовано у Виробниче об`єднання "Автоскло" на підставі наказу корпорації "Укрбудматеріалів" №1057 від 21.12.1988 (а.с. 42-44).

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у м. Костянтинівка Донецької області, 13.05.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. На підтвердження стажу роботи додала, окрім документів, що посвідчують особу, диплом про навчання, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про шлюбу, трудову книжку.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 від 01.08.1984) (а.с. 8-12), позивачка:

- 01.08.1984 прийнята в члени колгоспу ім. Ватутіна;

- 15.03.1990 виведена із членів колгоспу за власним бажанням;

- 02.04.1990 прийнята в дитсад №1 вихователем Костянтинівського виробничого об`єднання "Автостекло";

- 01.02.1993 звільнена по догляду за дитиною до 14 років за ст. 38 КЗпП України із заводу "Автостекло" м. Костянтинівка.

Розгляд заяви за принципом екстериторіальності було здійснено відповідачем, рішенням якого від 20.05.2025 №262540019207 (а.с. 38) відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки. Аналіз наданих документів показав, що загальний страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 30 років 01 місяць 15 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 01.08.1984 по 15.03.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі; період роботи з 02.04.1990 по 01.02.1993, оскільки назва підприємства при звільненні не відповідає назві при прийнятті на роботу.

Позивачка, вважаючи протиправними мотиви відмови, через представника звернулася з цим позовом, в якому просить суд скасувати рішення відповідача від 20.05.2025 №262540019207 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язати ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1984 по 15.03.1990 та з 02.04.1990 по 01.02.1993.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положення статті 26 Закону №1058-IV передбачають, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Абзацами першим, другим та четвертим частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку про те, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі - Порядок №637).

Так, відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до набрання чинності Законом №1058-IV, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У рішенні від 20.05.2025 №262540019207 фактичною підставою для відмови позивачу взято обставини відсутності необхідного страхового стажу тривалістю 32 роки за наявного 30 років 01 місяць 15 днів. За твердженням пенсійного органу, період роботи в колгоспі з 01.08.1984 по 15.03.1990 не зараховано до загального стажу, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, а щодо періоду роботи з 02.04.1990 по 01.02.1993 - назва підприємства при звільненні не відповідає назві при прийнятті на роботу.

Оцінюючи на предмет обґрунтованості такі мотиви відмови у призначенні пенсії, суд дослідив наявну в матеріалах справи копію трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.08.1984, відповідно до якої позивач: 01.08.1984 прийнята в члени колгоспу ім. Ватутіна; 15.03.1990 виведена із членів колгоспу за власним бажанням; 02.04.1990 прийнята в дитсад №1 вихователем Костянтинівського виробничого об`єднання "Автостекло"; 01.02.1993 звільнена по догляду за дитиною до 14 років за ст. 38 КЗпП України із заводу "Автостекло" м. Костянтинівка.

Тож дійсно, як обґрунтовано зазначив відповідач, у відомостях трудової книжки позивача відсутня будь-яка інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату в колгоспі ім. Ватутіна, як і відсутня інформація про реорганізацію Костянтинівського виробничого об`єднання "Автостекло".

Однак суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, як і за неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Згідно з нормами п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Всупереч наведеному відповідачем не надано суду належних доказів вжиття будь-яких заходів щодо отримання додаткових документів чи у сприянні позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, суд з`ясував, що після отримання рішення відповідача від 20.05.2025 №262540019207 представником позивача вчинялися заходи з отримання інформації про трудову діяльність позивача, отримано документи (які не були предметом оцінки відповідачем):

- архівну довідку Державного архіву Запорізької області від 18.07.2025 №05-07/В-1791, відповідно до якої у протоколах засідань правління та зборів уповноважених членів колгоспу імені Ватутіна Василівського району Запорізької області за 1984-1990 рр. інші відомості про роботу ОСОБА_1 та відомості про затвердження встановленого мінімуму вихододнів відсутні (а.с. 13);

- довідка ліквідатора Годз О.П. про те, що на підставі наказу "Укрбудматеріалів" №1057 від 21.12.1988 - з 01.01.1989 Костянтинівський завод "Автоскло" перейменовано у Виробниче об`єднання "Автоскло" (а.с. 17);

- лист Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради №05-01-31105 від 22.07.2025 про те, що Костянтинівський завод "Автоскло" з 01.01.1989 перейменовано у Виробниче об`єднання "Автоскло" на підставі наказу корпорації "Укрбудматеріалів" №1057 від 21.12.1988 (а.с. 18).

Тож, як на переконання суду, наявна у трудовій книжці інформація є достатньою для зарахування спірних періодів роботи позивача з 01.08.1984 по 15.03.1990 та з 02.04.1990 по 01.02.1993 до трудового (страхового) стажу.

За таких обставин суд визнає необґрунтованим рішення ГУПФ від 20.05.2025 №262540019207 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв`язку з чим скасовує таке рішення як протиправне.

Надавши правову оцінку мотивам спірного рішення, суд обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача погоджується з обраним заявником, у зв`язку з чим зобов`язує ГУПФ здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 13.05.2025 про призначення їй пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до її страхового стажу періодів роботи з 01.08.1984 по 15.03.1990 та з 02.04.1990 по 01.02.1993.

За таких обставин позов слід задовольнити у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем.

Приймаючи до уваги те, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ за правилом ч. 1 ст. 139 КАС України складає 100% сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/10960/25 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.05.2025 №262540019207.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 13.05.2025 про призначення їй пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1984 по 15.03.1990 та з 02.04.1990 по 01.02.1993.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун