Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №440/791/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/791/26

Полтавський окружний адміністративний суду складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстру Оберіг на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025 в частині відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстрі Оберіг інформації стосовно його виключення з військового обліку у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстру Оберіг;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, який був виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби, про що зроблено запис у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 05.12.2014 на підставі графи ІІ ст.46а наказу МО України №402 від 14.08.2008 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначені дані відображено в Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 . Також, у вказаному військово-обліковому документі містяться печатки з відміткою про те, що ОСОБА_1 не військовозобов`язаний, датовані 12.06.2018 що є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

16.02.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на позов. У відзиві відповідач зазначив, що до цього часу не було надано ОСОБА_1 у розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 для внесення відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів лікарське свідоцтво про хворобу або постанову 12 Регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як слідує з тимчасового посвідчення (замість військового квитка) № НОМЕР_1 , 05.12.2014 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд за результатом якого ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі графи II статті 46а наказу МО України №402 від 2008 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що засвідчено підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .Сушка та мокрою печаткою.

12.06.2018 позивача було виключено з військового обліку про що у тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_1 міститься відмітка Кременчуцького МВК

Однак зазначені дані не відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що не заперечується відповідачем.

Позивач звернувся із заявою від 24.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення військово-облікових даних, які вказані в його військово-обліковому документі - тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 12.06.2018, в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо усунення невідповідності у реєстрі із відомостями про виключення із військового обліку позивача, які наявні у тимчасовому посвідчені.

Відповідач не надав відповідь на дану заяву позивача у строк визначений чинним законодавством.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви про надання про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей реєстру, які не відповідають відомостям тимчасового посвідчення, а також зобов`язати виключити позивача із військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі №440/6243/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 12.06.2018, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 12.06.2018, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/129971899).

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі №440/6243/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 05.01.2026 №1159/1 повідомив ОСОБА_1 , що для виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_4 не вистачає повного пакету документів, а саме рішення ВЛК та свідоцтва про хворобу.

Вважаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не вносячи до Єдиного державного реєстра призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 порушує його права, звернувся до суду із вимогами зобов`язати відповідача внести такі зміни.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Указом Президента України “Про загальну мобілізацію” №65/2022 від 24.02.2022 року (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За приписами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі -призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень статті 2 Закону № 1951-VIII випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8 статті 5 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Згідно з положеннями частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 94), пункт 9 розділу ІІІ якого передбачав, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Однак Наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024.

Водночас необхідно врахувати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Ведення військового обліку, який передбачає персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, закон покладає на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

З метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Згідно з вимогами Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 , що полягає у незавершенні процедури виключення позивача з військового обліку.

Як встановлено судом, 12.06.2018 позивача було виключено з військового обліку, оскільки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі графи II статті 46а наказу МО України №402 від 2008 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що засвідчено підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .Сушка та мокрою печаткою.

Водночас у державному реєстрі військовозобов`язаних " ІНФОРМАЦІЯ_6 " позивач значиться як військовозобов`язаний. Відповідачем протилежне не доведено.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 не завершено процедуру виключення позивача з військового обліку.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 зобов`язаний був внести відомості про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку у зв`язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби медичною комісією та знятий з військового обліку з відміткою "виключено" в Реєстр, що зроблено не було. Цією бездіяльністю порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які позивач має обґрунтоване право розраховувати, але які не настали.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що видане позивачу тимчасове посвідчення (замість військового квитка) містить ознаки підробки або видані позивачу з порушенням норм діючого законодавства, про що було повідомлено компетентні органи та прийнято відповідні рішення.

В силу імперативних вимог пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню із військового обліку підлягають військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби.

Суд зауважує, що виключення особи з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" така особа вже не може вважатися військовозобов`язаною, оскільки згідно частини шостої статті 37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстру Оберіг на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025 в частині відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстрі Оберіг інформації стосовно його виключення з військового обліку у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстру Оберіг.

При цьому, вимоги визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, який був виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби, про що зроблено запис у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 задоволенню не підлягають, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що відповідач взагалі не вносив до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку позивача.

Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до позовних вимог позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: копію договору № 2/26 про надання правової допомоги від 16.01.2026, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги №2/26 від 26.01.2026, ордер серії АІ №2099733.

Як слідує з акту приймання-передачі наданих юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги №2/26 від 26.01.2026 сторони погодили, що виконавець виконав свої зобов`язання, а саме: підготовка проекту позовної заяви до суду першої інстанції - 5000 грн; підготовка проекту з подальшим поданням заяви про забезпечення позову - 3000 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін;

- позов задоволено частково,

- відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Мікеш С.А., який здійснював підготовку та складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у заявленому розмірі 8000 грн не є співмірним із складністю справи.

Враховуючи вищезазначене, та те, що позовні вимоги задоволено частково суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2500 грн.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстру Оберіг на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025 в частині відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстрі Оберіг інформації стосовно його виключення з військового обліку у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у відповідності до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.06.2018 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстру Оберіг.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко