Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №380/24068/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/24068/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2018 року по день фактичної виплати 26.09.2025;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2018 року по день фактичної виплати 26.09.2025.

Посилається на те, що при нарахуванні та виплаті позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по липень 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25 відповідачем не було застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ, у зв`язку з чим позивач отримав вказану індексацію грошового забезпечення без компенсації, встановленої Законом. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), а тому підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відсутні. Крім того, період після дати звільнення позивача (03.07.2019) по день виплати належних сум на виконання рішення суду не є тим часом, за який у розумінні Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, підлягає виплата компенсації втрати частини доходів, оскільки за несвоєчасну виплату сум, належних до виплати при звільненні, для роботодавця настає окрема відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України. З наведених підстав вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема, у період з 01.03.2018 по 02.07.2019 – у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.07.2019 №170-ос «По особовому складу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.07.2019 №172-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.07.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) задоволено. Зокрема, визнано протиправними дії відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 до 02.07.2019, та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, виходячи з фіксованої величини 4463,15грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

26.09.2025 на виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення позивачу у сумі 68113,43 грн, що підтверджується випискою про зарахування безготівкових коштів АТ «Ощадбанк» від 26.09.2025, довідкою про виплачені суми та розрахунком нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по липень 2019 року на виконання рішення суду №380/1075/25 від 28.02.2025.

Під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за час затримки виплати.

Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2018 року по день фактичної виплати 26.09.2025, звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі – Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абз.2 ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ).

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23 та ін.).

За приписами ст.4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Згідно з п.3 Порядку №159 компенсації підлягають, зокрема, грошові доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), суми індексації грошових доходів громадян. Відповідно до п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з ст.1 та ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Абзацом 7 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013. У п.2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З аналізу зазначеного правового регулювання суд констатує, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, грошове забезпечення, індексація тощо) особи з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

При цьому, наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, відступивши від попередніх висновків, зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст.7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26.09.2025 позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по липень 2019 року у сумі 68113,43 грн.

Беручи до уваги, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 02.07.2019 відповідач виплатив із затримкою, позивач має право на відповідну компенсацію.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбулась в одному розрахунковому періоді без створення заборгованості, а тому підстави для виплати компенсації відсутні. Як уже зазначено вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25 встановлено, що відповідач у період з 01.03.2018 до 02.07.2019 не у повному обсязі нараховував та виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка була виплачена лише 26.09.2025. Тобто виплата нарахованих доходів за період з березня 2018 року по липень 2019 року здійснена з порушенням встановлених строків, що утворює юридичний факт, з настанням якого закон пов`язує право на отримання компенсації.

Доводи відповідача про те, що період після дати звільнення позивача (03.07.2019) по день фактичної виплати належних сум на виконання рішення суду не охоплюється Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, а підпадає під дію ст.117 КЗпП України, суд відхиляє з огляду на наступне.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення) працівника, що було підтверджено Конституційним Судом України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013. Стягнення коштів, що виплачені на виконання судового рішення про перерахунок індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, є виплатою заборгованості з нарахованого, але невиплаченого грошового забезпечення. Відповідно компенсація на ці суми нараховується відповідно до Закону №2050-ІІІ за весь час їх затримки – від місяця, наступного за місяцем, у якому такі суми мали бути виплачені, до місяця фактичної виплати заборгованості, незалежно від того, чи продовжував позивач у цей період проходити військову службу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування Закону №2050-ІІІ до правовідносин, які виникають у зв`язку зі стягненням індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду після звільнення особи з військової служби, викладено Верховним Судом у постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23, де Верховним Судом залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов колишнього військовослужбовця про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання судового рішення.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.04.2023 у справі №205/8443/19 є нерелевантними, оскільки висновки у тій справі викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи (предметом розгляду була компенсація за заниження посадового окладу та непроведення індексації за період роботи в умовах одночасного застосування ст.117 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

Доводи відповідача про дотримання строків звернення до суду та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №9901/141/20 не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки початок перебігу строку звернення до суду за виплатою компенсації втрати частини доходів пов`язується з днем виплати заборгованості з основного доходу. Виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення здійснено 26.09.2025, а позовну заяву подано до суду 09.12.2025, тобто у межах встановленого законом строку.

Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26.09.2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25, не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Аналогічний підхід до визначення способу захисту порушеного права у близьких за змістом правовідносинах застосовано Верховним Судом у постанові від 05.03.2026 у справі №360/105/24.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26.09.2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військову частину НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: с.Річки, Жовківський район, Львівська область, 80310; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 26.09.2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/1075/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.