Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №380/23652/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23652/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день фактичної виплати 26.09.2025;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день фактичної виплати 26.09.2025.

Посилається на те, що при нарахуванні та виплаті позивачу заборгованості за грошовим забезпеченням за період з січня 2020 року по серпень 2020 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25 відповідачем не було застосовано положень Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у зв`язку з чим позивач отримала вказану заборгованість без компенсації, встановленої Законом. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Стверджує, що компенсація, передбачена Законом №2050-III, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не на виконання рішення суду. Зазначає, що період після дати звільнення по день виплати належних позивачу сум на виконання рішення суду не є тим часом, за який підлягає виплата компенсації втрати частини доходів. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.07.2020 №228-ОС «Про особовий склад» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 з 01.08.2020.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.08.2020 №269-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 01.08.2020.

За період з січня 2020 року по серпень 2020 року позивач проходила військову службу та перебувала на усіх видах забезпечення у відповідача, що підтверджується особовою карткою грошового забезпечення за відповідний період.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено. Зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 01.01.2020 по 01.08.2020 з урахуванням раніше виплачених коштів.

На виконання вказаного рішення суду 26.09.2025 відповідач здійснив виплату позивачу перерахованого грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, надбавок та доплат, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на загальну суму 60890,19 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ «Приватбанк» від 29.09.2025 та довідкою-розрахунком виплачених сум згідно рішення суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25 за вересень 2025 року.

Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з лютого 2020 року по дату фактичної виплати – 26.09.2025, звернулась до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050-ІІІ).

Згідно ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітну плату (грошове забезпечення) (абз.4 ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ).

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 року у справі №460/783/20, від 11.05.2023 року у справі №460/786/20, від 22.05.2025 року у справі №160/19149/23 та ін.).

За приписами ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

З аналізу зазначеного правового регулювання суд констатує, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, грошове забезпечення тощо) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

При цьому, наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20, від 22.05.2025 року у справі №160/19149/23.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 зазначив, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25 встановлено факт виплати позивачу за період з 01.01.2020 по 01.08.2020 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення і виплат) у меншому розмірі, ніж належало. На виконання вказаного рішення суду 26.09.2025 позивачу виплачено заборгованість за відповідний період у сумі 60890,19 грн.

Зважаючи на наведене, нарахована та виплачена відповідачем на виконання рішення суду сума грошового забезпечення є тим доходом у розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, який позивач повинна була отримати своєчасно, проте отримала з порушенням строків виплати – 26.09.2025.

Аналізуючи доводи відповідача про те, що період після дати звільнення позивача не є тим часом, за який підлягає виплата компенсації втрати частини доходів, оскільки за цей період настає окрема відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст.117 КЗпП України, суд зазначає, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не встановлюють обмежень щодо нарахування компенсації лише періодом до дати звільнення особи. Навпаки, ст.4 Закону №2050-ІІІ прямо пов`язує виплату компенсації з місяцем фактичної виплати заборгованості, а не з фактом припинення трудових (службових) правовідносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, в якій погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за затримку виплати індексації грошового забезпечення за період починаючи з наступного дня після звільнення військовослужбовця по день фактичної виплати такої заборгованості.

Засіб правового захисту у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України та компенсація втрати частини доходів за Законом №2050-ІІІ мають різну правову природу та різні підстави виникнення: перший застосовується як санкція за невиплату при звільненні всіх належних працівникові сум, другий – як компенсаторний механізм втрати купівельної спроможності доходу у зв`язку з інфляційними процесами. Застосування одного засобу захисту не виключає застосування іншого.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №9901/141/20 щодо строків звернення до суду. Так, початком перебігу строку звернення до суду у правовідносинах щодо компенсації втрати частини доходів є момент фактичної виплати заборгованості, оскільки саме у місяці виплати заборгованості особа дізнається про порушення свого права на отримання компенсації (постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20). У даній справі виплата заборгованості відбулась 26.09.2025, позов подано 02.12.2025, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.04.2023 у справі №205/8443/19 щодо незастосування Закону №2050-ІІІ за наявності стягнення середнього заробітку є нерелевантним для обставин справи, що розглядається, оскільки висновки у цій постанові викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи – одночасного стягнення з роботодавця як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, так і компенсації за затримку виплати, тоді як у даній справі предметом позову є виключно компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

За таких обставин, оскільки грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 01.08.2020 відповідач виплатив із затримкою, позивач має право на відповідну компенсацію.

Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 26.09.2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25, не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Аналогічний підхід до визначення способу захисту порушеного права у близьких за змістом правовідносинах застосовано Верховним Судом у постанові від 05.03.2026 у справі №360/105/24.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 26.09.2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 26.09.2025, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/3787/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.