Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №340/2213/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2213/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09.08.2025 р.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. (а.с.38).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що рішенням МСЕК 12ААВ №184985 від 02.02.2023 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності (загальне захворювання), у зв`язку з чим вона отримувала пенсію по інвалідності. Останній автоматичний перерахунок пенсії по інвалідності на період з 01.03.2025 по 08.08.2025 позивачу було здійснено згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 110130011759 від 26.02.2025 та останню виплату, в розмірі 2 758,82 гривень, позивач отримала в серпні 2025 року. Вказує, що позивач неодноразово зверталася за роз`ясненнями до відповідача щодо підстав припинення виплати пенсії. 30.10.2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивачем було подано письмову скаргу щодо безпідставного припинення виплати пенсії по інвалідності. У листопаді 2025 року позивач отримала лист ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 14.11.2025 №11340-12120/С-02/8-1100/25 за результатами розгляду скарги. Позивач не погодилась, з позицією відповідача, вважала її такою, що суперечить чинному законодавству України та є протиправною, у зв`язку з чим нею було подано ще одну скаргу від 07.12.2025 до відповідача. 23.12.2025 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивач отримала лист ГУ ПФУ в Кіровоградській області №13373-14469/С-02/8-1100/25 від 22.12.2025. Зважаючи на доводи відповідача викладені в листі від 22.12.2025, позивач звернулася зі скаргою від 21.01.2026 до Пенсійного Фонду України, де виклала своє обґрунтування протиправності позиції ГУПФУ в Кіровоградській області, та зазначила, що оскільки позивачу було встановлено другу групу інвалідності до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», то позивач відноситься до категорії «інші особи» (абзац 14, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»), а отже має пройти оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року, та відповідно до ст.ст.34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та має право на призначення та виплату пенсії, як мінімум до квітня 2026 року. Проте, Пенсійний Фонд України у своєму листі від 25.02.2026 № 19948-14062/С-03/8-2800/26 зазначив: «Оскільки територія Кропивницької міської територіальної громади Кіровоградської області не належить до територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, та враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень щодо визначення стану порушення функцій організму особи, питання щодо продовження виплати пенсії може бути вирішено у разі отримання територіальним органом Пенсійного фонду України відповідних результатів оцінювання повсякденного функціонування особи, або за наявності відповідної інформації з лікувального закладу про причини, що підтверджують неможливість проходження Вами повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, визначених, зокрема, абзацом сімнадцятим пункту 3 Постанови № 1338». Вважає, що дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області, щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 09.08.2025 є незаконними та суперечить вимогам законодавства.

Відповідачем надано до суду відзив на позов (а.с.41-44), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказував, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку і отримувала пенсію по інвалідності II групи внаслідок загального захворювання за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) з 02.02.2023 по 08.08.2025. Пенсію по інвалідності за заявою від 06.02.2023 призначено у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Відповідно до виписки із акту огляду медико-соціальною експертної комісії серії 12 ААВ № 184985 від 02.02.2023, ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання по 28.02.2024. Відповідно до ст. 34 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Починаючи з 01.03.2024 виплату пенсії позивачу подовжено на період дії воєнного стану згідно Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”. Вважає, що з огляду на положення підпункту 146.1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону, пункту 3 Постанови №1338 та зважаючи на те, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування за результатами проходження повторного огляду відсутнє, відтак виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 припинено з 09.08.2025. Звертав увагу на те, що позивач має ІІ групу інвалідності, проживає в м.Кропивницькому, рішення про проходження повторного огляду нею не надавались, пояснень щодо неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України не надано, отже, на думку відповідача, ОСОБА_1 не відноситься до категорії осіб, кого неможливо направити на проходження повторного огляду, які чітко передбачені Постановою №1338. З огляду на вищезазначене, стверджує, що для поновлення пенсії позивачу відповідно до Закону №1058 та Постанови №1338 відсутні законні підстави.

Представником позивача подані додаткові пояснення, в яких вказує, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки вважає, що позивач дізналася про порушення своїх прав саме після отримання листа ПФУ від 25.02.2026 № 19948-14062/С-03/8-2800/26 на її скаргу, так як цього часу позивач намагалася вирішити проблему, шляхом досудового врегулювання спору. Також вказував, що з огляду на положення норм чинного законодавства, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення/скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд. При цьому, особам, повторний переогляд яких припадає на період дії воєнного стану, продовжено строк проходження оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року. Оскільки 02.02.2023 позивачу встановлена інвалідність рішенням МСЕК, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12ААВ №184985 від 02.02.2023 на строк до 01.03.2024 (із зазначенням строку повторного огляду 02.02.2024), тобто до набрання чинності Постановою № 1338 і дата повторного огляду припадає на час існування воєнного стану на території України, то позивач відноситься до категорії інших осіб, які проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 02.02.2023 по 08.08.2025 отримувала пенсію по інвалідності згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Судом встановлено, що позивачу ІІ група інвалідності вперше встановлена медико-соціальною експертною комісією з 02.02.2023 до 01.03.2024 з датою чергового переогляду 02.02.2024, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААВ №184985 від 02.02.2023. (а.с.47)

В позовній заяві позивач вказує, що в серпні 2025 року вона звернулась за роз`ясненнями на «гарячу лінію» Пенсійного фонду України, щодо підстав припинення виплати пенсії, але жодної інформації щодо таких підстав уповноважений працівник «гарячої лінії» їй не надала та порадила звернутись безпосередньо до Відповідача.

30.10.2025 року позивач звернулася зі скаргою до відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, а також просила надати інформацію з посиланням на нормативно-правові на підставі чому їй не було здійснено перерахунок пенсії по інвалідності згідно чинного законодавства та припинено виплату пенсії по інвалідності з 08.08.2025 року та відновити виплату пенсії по інвалідності з 08.08.2025 до моменту поки право на таку пенсію відповідно до законодавства України нею втрачено не буде. (а.с.19)

Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 14.11.2025 №11340-12120/С-02/8-1100/25 повідомив позивача про те, що особам з інвалідністю, яких віднесено до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, виплату пенсії продовжено по 08.08.2025 (08.02.2025 + 6 місяців). З огляду на положення підпункту 14-6.1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058, пункту 3 Постанови №1338 та зважаючи на те, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування за результатами проходження повторного огляду до Головного управління не надходило, відтак виплату пенсії по інвалідності припинено з 09.08.2025. (а.с.17-18)

07.12.2025 позивач повторно звернулася до відповідача зі скаргою (а.с.14-16)

Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області №13373-14469/С-02/8-1100/25 від 22.12.2025 повідомив позивача, що наразі відсутні підстави для продовження виплати пенсії по інвалідності з 09.08.2025. (а.с.13)

21.01.02026 позивач звернулася зі скаргою до Пенсійного Фонду України. (а.с.10-12)

Листом від 25.02.2026 № 19948-14062/С-03/8-2800/26 Пенсійний Фонд України повідомив ОСОБА_1 , оскільки територія Кропивницької міської територіальної громади Кіровоградської області не належить до територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, та враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень щодо визначення стану порушення функцій організму особи, питання щодо продовження виплати пенсії може бути вирішено у разі отримання територіальним органом Пенсійного фонду України відповідних результатів оцінювання повсякденного функціонування особи, або за наявності відповідної інформації з лікувального закладу про причини, що підтверджують неможливість проходження повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, визначених, зокрема, абзацом сімнадцятим пункту 3 Постанови № 1338. (а.с.8-9)

Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, представник в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 4 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, позивач отримувала пенсію по інвалідності та останній автоматичний перерахунок на період з 01.03.2025 по 08.08.2025 було здійснено згідно з рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області 110130011759 від 26.02.2025. Позивач неодноразово зверталася до відповідача за роз`ясненнями щодо підстав припинення виплати пенсії по інвалідності та 21.01.2026 звернулася зі скаргою до Пенсійного Фонду України, відповідь на яку отримала 25.02.2026.

Отже, позивач дізналася про порушення своїх прав саме після отримання листа ПФУ від 25.02.2026 № 19948-14062/С-03/8-2800/26, оскільки позивач вирішувала спірне питання, шляхом досудового врегулювання спору. До суду з позовом звернулася 10.04.2026. Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду, встановлений ч.4 ст.122 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон - № 1058-IV).

Статтею 30 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по інвалідності) визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до статті 31 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по інвалідності) залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Згідно статті 34 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по інвалідності) пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Відповідно до статті 35 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по інвалідності) у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

У разі якщо особа не з`явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з`явитися на повторний огляд.

У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.

Пунктом 14-6.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України.

Кабінетом Міністрів України 15.11.2024 прийнято постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», пунктом 3 якої установлено, що у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 “Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України” не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:

особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;

особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Отже, системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення/скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

При цьому, іншим особам, повторний переогляд яких припадає на період дії воєнного стану, продовжено строк проходження оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

Згідно Виписки з акта огляду медико - соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №184985, позивачу з 02.02.2023 встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання до 01.03.2024. Дата чергового перегляду 02.02.2024 (а.с.21).

Тобто, позивачу встановлена друга групи інвалідності з 02.02.2023 року, дата чергового переогляду визначена 02.02.2024, тобто до набрання чинності Постановою №1338 від 15.11.2024 року, відповідно, позивач відноситься до категорії осіб, які зобов`язані у період до 01 квітня 2026 року пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена з 02.02.2023 року, що вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, тобто до набрання чинності Постановою №1338 (26.11.2024), та строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, у зв`язку з чим позивачу продовжувалася виплата пенсії до 08.08.2025 включно, в даному випадку позивач була зобов`язана пройти огляд до 01 квітня 2026 року для оцінювання повсякденного функціонування. До 01 квітня 2026 року інвалідність позивача вважається продовженою.

За встановлених обставин, дії пенсійного органу щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності ІІ групи є протиправними.

Враховуючи те, що відповідачем протиправно припинено виплату позивачу пенсії по інвалідності з 09.08.2025, зважаючи на те, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, який виплачував йому пенсію по інвалідності до 09.08.2025, тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 09.08.2025.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору 1064,96 грн. (а.с.36) слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просив стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії впинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.

Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21 викладено правовий висновок стосовно того, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові від 03.10.2024 р. у справі №357/8695/23 Верховний Суд виснував, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність і розумність.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката представник позивача надав суду документи, копії: угоди про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 06.04.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (а.с.26); додаткової угоди №1 від 06.0-4.2026, де сторони встановили, що вартість правничої допомоги становить 7000,00 грн. (а.с.27); акту виконаних робіт від 10.04.2026 на підставі додаткової угоди №1 від 06.04.2026 (а.с.28); платіжної інструкції №1.611953755.1 від 09.04.2026 на суму 7000,00 грн. (а.с.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору, виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, з дотриманням принципів розумності, обґрунтованості, дійсності та співмірності, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити з 09.08.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені судові витрати: на оплату судового збору в сумі 1064,96 грн.; на професійну правничу допомогу – 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА