Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №280/544/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Справа № 280/544/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 , нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі та зобов`язати виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви (у примірниках для суду та копії для учасників або докази надсилання іншим учасникам справи у випадку подання документів в електронному вигляді), в якій викласти обґрунтування заявлених позовних вимог щодо грошової компенсації замість речового майна, а також обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, що підтверджують вказані обставини, у відповідності до вищенаведених зауважень суду;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо грошової компенсації замість речового майна.

06 лютого 2026 року до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. Наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо грошової компенсації за неотримане речове майно.

02 березня 2026 року позивачем подана до суду заява про відмову від частини позовних вимог щодо грошової компенсації за неотримане речове майно.

Суд враховує, подану позивачем заяву та приймає уточнені позивачем наступні позовні вимоги:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивач має законне право на нарахування та виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, однак при звільненні відповідачем нарахування та виплату такої компенсації не проведено. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 16 березня 2026 року надав до суду відзив на позовну заяву. Військова частина НОМЕР_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2025 визначено, зокрема, відповідно до статті 16-2 Закону «Про відпустки» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім) діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 та 2025 рік. Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату компенсації за невикористану щорічну основну та додаткові відпустки, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

20 березня 2026 року третьою особою надане до суду клопотання про долучення доказів, а саме копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2024 №232.

З 22.04.2026 по 10.05.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у відрядженні та з 11.05.2026 по 17.05.2026 у щорічній основній відпустці.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач з 24.12.2010 по 01.11.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2024 №232 позивач виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 01.11.2024, як такого, що вибув до нового місця служби. У цьому наказі зазначено, що позивач відпуску за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки не використав.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2024 №313 призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №1352-РС від 30.10.2024 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2025 №345 позивача, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07 листопада 2025 року №247-РС, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «Б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), з 18 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до статті 16-2 Закону «Про відпустки» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено виплатити грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім ) діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 та 2025 рік.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (абзац перший пункту 18 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом №2011-XII. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Пунктом 5 розділу ХХХІ Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , відтак на нього поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

18.11.2025 позивача звільненого з служби, виключено зі списків особового складу військової частини та знято з всіх видів забезпечення.

При звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, що не заперечується відповідачем.

Суд наголошує, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження наявності законних підстав для ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2025 №345 визначено виплатити грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім ) діб невикористаної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 та 2025 рік, отже в цій частині позовних вимог позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач при звільненні позивача з військової служби у відставку за станом здоров`я допустив протиправні дії, не виплативши йому грошову компенсацію за невикористану у 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 році додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», інших витрат не понесено, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ),

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Повне судове рішення складено 18.05.2026.

Суддя Б.В. Богатинський