Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №260/870/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року м. Ужгород№ 260/870/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Плеханової З.Б. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання бездіяльністю протиправною і зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , якою просить:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2015 року по день фактичної виплати 12 грудня 2025 року.

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2015 року по день фактичної виплати 12 грудня 2025 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2014-2025 роки, позивач, під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у період: - з січня 2014 року по лютий 2023 року включно - у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - з березня 2023 року по 24.11.2025 включно – у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (далі – відповідач, військова частина НОМЕР_1 ). Згідно з Витягом з Наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.11.2025 №1588-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 24.11.2025.

Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2025 роки вбачається, що при проходженні військової служби позивачу з порушенням встановленого порядку здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. Так на адвокатський запит військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) листом від 12.12.2025 №09/16638-25-Вих повідомила, що при звільненні позивача останньому нараховано військовою частиною НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із квітня 2015 року по лютий 2018 року на загальну суму 26 832,59 грн, на підтвердження чого надала Довідку-розрахунок по індексації №1426 від 04.12.2025. 12.12.2025 військова частина НОМЕР_1 виплатила ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 26 430,10 грн (утримано військовий збір), що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Разом з тим, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із травня 2015 року по день її фактичної виплати 12 грудня 2025 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання бездіяльністю протиправною і зобов`язання вчинити дії.

25 лютого 2026 року представником військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Разом з тим, згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Враховуючи вищевикладене та взявши до уваги додатки 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» стає зрозумілим, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України.

24.11.2025 року позивач звернувся з рапортом на ім`я в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з проханням виплати індексацію грошового забезпечення.

25.11.2025 року на підставі Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №1588-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 12.12.2025 року після надходження бюджетних асигнувань позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні. Таким чином, НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Обставини встановлені судом.

Згідно з Витягом з Наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.11.2025 №1588-ОС Майстер-сержанта ОСОБА_2 (П-018329), інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), звільненого наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 20.11.2025 року №1584-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з наданням права носіння військової форми одягу, в запас, виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 24.11.2025.

Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) листом на адвокатський запит від 12.12.2025 №09/16638-25-Вих повідомила, представнику позивача, що при звільненні позивача останньому нараховано військовою частиною НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із квітня 2015 року по лютий 2018 року на загальну суму 26 832,59 грн, на підтвердження чого надала Довідку-розрахунок про індексації №1426 від 04.12.2025.

12.12.2025 військова частина НОМЕР_1 виплатила ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у сумі 26 430,10 грн (утримано військовий збір), що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Разом з тим, як зазначає позивач, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із травня 2015 року по день її фактичної виплати 12 грудня 2025 року.

Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. У свою чергу компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як свідчать матеріали справи, остаточна виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з квітня 2015 року по лютий 2018 року відбулася у грудні 2025 року.

Суд зазначає, що згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 та від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум індексації не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.

З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв`язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за 2015 - 2018 роки, нарахованої та виплаченої із затримкою є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2015 року по день фактичної виплати 12 грудня 2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з травня 2015 року по день фактичної виплати 12 грудня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова