Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №260/2044/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року м. Ужгород№ 260/2044/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно; 3) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вищезазначені виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ 15 січня 2004 р. № 44.

01 квітня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за період служби з 25.03.2022 по 06.02.2026 (загальний період служби) Позивачем не було отримано речове майно в повному обсязі. Однак, Відповідачем було проігноровано прохання, зазначене в рапорті на звільнення щодо видачі довідки про вартість неотриманого майна та виплати компенсації за неотримане речове майно. Крім того, норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону №2011-XII. До того ж визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабмін, ніяким чином не дає право КМУ обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено Законом. З викладеного висновується, що пункт 29 розділу V Інструкції №232, не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

14 квітня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що отримання військовослужбовцем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є підставою для нарахування останньому, за його бажанням, грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, нерозривно пов`язано з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог Інструкції Позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видавалися, тобто при звільненні в нього не виникло право на отримання таких речей. Наведене свідчить, що в Позивача, зарахованого на всі види грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 та звільненого зі служби, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби. Відповідно, у Відповідача не виникло обов`язку щодо видачі Позивачу спірної довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких Відповідач всупереч положенням Інструкції №232 був би зобов`язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку, як зазначалось вище, він не набув право. Беручи до уваги наведене у всій сукупності, Відповідачем не було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача. Крім того, Позивач до командування військової частини НОМЕР_2 із заявою (рапортом) щодо видачі йому довідки про вартість речового майна та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно не звертався, доказів такого звернення матеріали позовної заяви також не містять.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 28 лютого 2026 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 61/нст ОСОБА_1 з 28 лютого 2026 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (крім котлового). Виключити з котлового забезпечення зі сніданку 01 березня 2026 року, (а.с. 7).

Разом з тим, позивач стверджує, що станом на дату звільнення зі служби відповідач повинен був провести з ним розрахунок за всіма видами грошового забезпечення, однак нарахування та виплату грошової компенсації за не отримане речове майно здійснено не було.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) установлено, що речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Приписами пунктів 2 і 3 Порядок № 178 установлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

У пункті 4 Порядку № 178 зазначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, установлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 808/2442/16 зазначив, що з аналізу тексту Порядку № 178 видно, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцю у разі звільнення його з військової служби за умови подачі таким військовослужбовцем заяви (рапорту) про отримання грошової компенсації.

Разом з тим, до матеріалів позову позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він подавав заяву (рапорт) щодо виплати компенсації вартості за не отримане речове майно.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує, що позивачем не було подано при звільненні заяви (рапорту) для виплати йому грошової компенсації вартості не отриманого під час служби речового майна.

Отже, судом не встановлено обставини щодо звернення позивача до відповідача із заявою (рапортом) про виплату компенсації вартості за не отримане речове майно.

Таким чином, оскільки позивачем недотриманий порядок звернення за грошовою компенсацією вартості не отриманого речового майна, у відповідача відсутні протиправні дії.

Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18 зазначив, що він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Відтак, оскільки позивач не звертався у встановленому порядку із заявою (рапортом) про виплату компенсації вартості за не отримане речове майно, у відповідача не виник обов`язок для виплати спірної компенсації.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У зв`язку з чим, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 травня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль