Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №200/2517/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Справа№200/2517/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Куля Володимир Сергійович (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернувся через підсистему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді ненадання відповідей на адвокатські запити Кулі В.С., подані в інтересах ОСОБА_1 за вих.№260226/03 та за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026; зобов`язання протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати відповіді на поставлені в адвокатських запитах, поданих в інтересах в інтересах ОСОБА_1 за вих.№260226/03 та за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026, стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. В обґрунтування зазначено, що на адресу військової частини направлені адвокатські запити за вих.№260226/03 від 26.03.2026 та вих.№ 260226/04 від 26.02.2026 на які відповіді не надані. Позивач вважає, що такі дії порушують право на доступ до інформації, посилаючись на статті 20, 24 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

10 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що на попередні чисельні запити надавалися відповіді та документи. На запити за вих. №260226/03 та за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026 14 квітня 2026 року представнику позивача на електронну адресу було надіслано відповідь №1215/18/1785 від 12 березня 2026 року в якій повідомлено про те, що буде внесено позивача в наказ про виплату додаткової винагороди за період передування на стаціонарному лікуванні після поранення за період з 29.01.2024 по 13.02.2024. Затримка між підготовкою відповіді і фактичним відправленням листа представнику позивача відбулось через велике службове навантаження покладене на відповідальну за відпрацювання звернень громадян посадову особу. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що спірним питанням у цій справі є надання відповідей на адвокатські запити сформовані 26.02.2026. Наявність виконання відповідачем попередніх запитів не звільняє від надання відповідей на наступні. Зауважує, що відповідь на звернення надіслана 14.04.2026, тобто вже після звернення позивача із позовом. Таке направлення не усуває факту порушення строку та порядку розгляду адвокатського запиту, а також не змінює того, що саме протиправна бездіяльність відповідача зумовила необхідність судового захисту. За таких обставин звернення позивача до суду було необхідним, обґрунтованим та спричиненим саме протиправною поведінкою Військової частини НОМЕР_1 , яка своєчасно не надала належної відповіді на адвокатський запит. Просив вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_5 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №281 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини.

Адвокат Куля В.С., діючий на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_1 26 лютого 2026 року скерував до Військової частини НОМЕР_1 адвокатські запити, а саме:

за вих.№260226/03 щодо надання відповіді на запитання: «Чому ОСОБА_1 не був включений до наказу про виплату додаткової грошової винагороди за час стаціонарного лікування у період з 29.01.2024 по 13.02.2024?»;

за вих.№260226/04 щодо надання Довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що передбачена у додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».

До вказаних адвокатських запитів долучено копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Відповіді просив надати на адресу листування: АДРЕСА_3 та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2

Такі запити надіслано на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 26 лютого 2026 року.

Військовою частиною НОМЕР_1 надана відповідь від 12.03.2026 №1215/18/1785 на запит стосовно невиплати коштів грошового забезпечення за період з 29.01.2024 по 13.02.2024. У відповіді повідомлено, що найближчим часом Військовою частиною НОМЕР_1 буде внесено ОСОБА_1 в наказ на виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення за період 29.01.2024 по 13.02.2024.

Крім того, посадовою особою відповідача надані пояснення від 25.04.2026, в яких повідомлено що у зв`язку з тим, що в непоодиноких зверненнях щодо надання довідки про про безпосередню участь у відповідних заходах заявником не зазначались підстави видачі цієї довідки. На думку відповідача, підстави для надання довідки відсутні, оскільки ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій ще 12 квітня 2021 року. Довідка про безпосередню участь у відповідних заходах надавалась на звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 . На запит щодо виплати додаткової грошової винагороди за час стаціонарного лікування у період з 29.01.2024 по 13.02.2024 підготовлена відповідь за №1215/18/1785 від 12.03.2026, яка надіслана 14.04.2026. Затримка в надіслані відповіді обумовлена великим навантаженням, відсутністю достатньої кількості особового складу та залученням складу військової частини в активних бойових діях.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не надання відповідей, позивач звернулвся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У Преамбулі Закону України від 03.10.1992 «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ) визначено, що цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

За частиною першою статті 1 Закону № 2657-ХІІ під документом розуміється матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під захистом інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; під інформацією - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

У статті 5 Закону № 2657-ХІІ передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з абзацами другим - четвертим частини першої статті 6 цього Закону право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

За частиною третьою статті 10 цього Закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

У статті 1312 Конституції України вказано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Згідно зі статтею 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 20 Закону № 5076-VI визначено професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності він має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною третьої статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно із п.8 розділу І цього Порядку грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Під час розгляду справи судом встановлено, що адвокатом позивача 26.02.2026 надіслано два запити, а саме: 1) за вих.№260226/03 щодо надання відповіді на запитання: «Чому ОСОБА_1 не був включений до наказу про виплату додаткової грошової винагороди за час стаціонарного лікування у період з 29.01.2024 по 13.02.2024?», 2) за вих.№260226/04 щодо надання Довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В листі від 12 березня 2026 року №1215/18/1785 на запит за вих.№260226/03 повідомлено про планування вчинити певні дії щодо порушеного у зверненні питання, а саме наміру внесети ОСОБА_1 в наказ на виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні після поранення за період 29.01.2024 по 13.02.2024.

Суд звертає увагу, що суть відповіді не є предметом оцінки при розгляді цієї справі, підставою для звернення визначена бездіяльність щодо надання відповіді на запит.

Разом з цим, така відповідь надіслана на електронну адресу заявника 14.04.2026.

Враховуючи те, що на запит від 26.02.2026 за вих.№260226/03 відповідачем надана відповідь від 12.03.2026 №1215/18/178, яка надіслана на електронну адресу заявника 14.04.2026, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на запит від 26.02.2026 за вих.№260226/03 відсутні.

Вимога про зобов`язання протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати відповідь на адвокатський запит від 26.02.2026 за вих.№260226/03, задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що така відповідь надана відповідачем та надіслана на електронну адресу представника позивача, що також не заперечується позивачем.

Надання відповіді у строк понад п`яти днів, як це передбачено абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 5076-VI, не спростовує висновків суду в цій частині, оскільки спірним є саме бездіяльність щодо надання відповіді на адвокатський запит від 26.02.2026 за вих.№260226/03, а не дії щодо порушення строків звернення.

Щодо другого запиту від 26.02.2026 за вих.№260226/04 суд зазначає таке.

Під час розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів надання відповіді на запит від 26.02.2026 за вих.№260226/04.

Суд висновує, що Військова частина НОМЕР_1 після отримання адвокатського запиту повинна була вчинити всі залежні від неї дії для направлення заявнику запитуваних документів, оскільки відповідно до вимог «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2014 р. № 413 саме військова частина видає довідки, а частина четверта статті 22 Закону № 2939-VI зобов`язує розпорядника інформації у разі відмови надати відповідь, в якій зокрема зазначити мотивовану підставу відмови.

Суд не надає оцінку твердженням відповідача про те, що підстави для видачі відповідної довідки відсутні, оскільки предметом позову є бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на адвокатський запит, відповідь на який відповідач повинен був надати в силу вимог ч.2 статті 24 Закону № 5076-VI.

Також не змінює висновок суду обставина щодо надання Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 14.01.2026 №1215/18/306 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 довідки від 24.12.2025 №740/33/10354 про безпосередню участь військовослужбовця - ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, оскільки такі дії вчинені до адвокатського звернення.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіді на адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути адвокатський запит Кулі В.С., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026, та надати відповідь у порядку і строки, визначені статею 24 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн суд зазначає таке.

Суд наголошує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

У відповідності до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

У відповідності до частини першої-третьої статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, визначені статтею 1173 ЦК.

У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (див. пункт 32) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що статті 1173, 1174 ЦК є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81013412)

Необхідною підставою для притягнення держави в особі органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 462/6940/24).

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц).

За змістом ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25.04.2019 в справі №818/1429/17, від 27.06.2019 в справі №825/1030/17, від 12.11.2019 в справі №818/1393/17, від 18.11.2019 в справі №820/5044/18, від 28.11.2019 в справі №826/27549/15, від 28.02.2020 в справі №804/2593/17, від 18.06.2020 в справі №339/183/16-а, від 02.09.2020 в справі №1340/4056/18, від 24.09.2020 в справі №1.380.2019.001368, від 18.02.2021 в справі №420/7423/19 та від 25.03.2021 в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

В позовній заяві зазначено, що через ненадання інформації на адвокатські запити, що стосувалися інформації про виплату грошового забезпечення під час проходження військової служби, позивачу було завдано моральну шкоду.

Позивач у позовній заяві вказує, що в результаті бездіяльності відповідача спричинено душевні страждання та завдано моральну шкоду у розмірі 5000 грн, яка підлягає відшкодуванню, з посиланням на вимоги ст.1167 ЦК та ч.1 ст.1173 ЦК.

За оцінкою матеріалів справи і тверджень позивача судом не встановлено факту заподіяння позивачу моральних страждань або дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем; при цьому позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

Суд звертає увагу, що сама по собі констатація факту бездіяльності відповідача щодо розгляду адвокатського запиту, поданого в інтересах позивача, не може слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки за обставин цієї справи у порядку, передбаченому КАС України, його права поновлено шляхом постановлення рішення про зобов`язання розглянути адвокатський запит із наданням вмотивованої відповіді.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною, зокрема, у постановах від 05 листопада 2024 року у справі № 454/3367/23, від 12 серпня 2025 року у справі № 454/1031/24, від 23 вересня 2025 року у справі № 757/37266/24-ц.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо надання відповіді на адвокатський запит Кулі Володимира Сергійовича, який подано в інтересах ОСОБА_1 за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) розглянути адвокатський запит Кулі Володимира Сергійовича, який подано в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за вих.№ 260226/04 від 26.02.2026, та надати відповідь у порядку і строки, визначені статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош