Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №200/1536/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Справа№200/1536/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса реєстрації: Україна, 84313, Донецька обл., Краматорський р н, місто Краматорськ, вул. Тихого Олекси, будинок 10-і, ЄДРПОУ 38652962) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягала у непроведенні ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошової компенсації для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, який був утриманий у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошову компенсацію для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, які полягали в утримання військового збору у розмірі 5 відсотків з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 військовий збір, що був надлишкового утриманий у розмірі 3,5%, а саме в сумі 6 532,36 гривень, з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за періоди з 29.01.2020 по 27.03.2024 та з 29.01.2020 по 12.12.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за періоди з 29.01.2020 по 27.03.2024 та з 29.01.2020 по 12.12.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, в розмірі 71 972,99 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 з 27.08.2013 по 26.08.2023 проходила службу на посадах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. У період з 29.01.2020 по 12.05.2023 відповідач не проводив позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення у повному розмірі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 200/5653/23 ухвалено: «Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».

Згідно платіжної інструкції № 136 вiд 26.03.2024 ГУ ДСНС України у Донецькiй областi було виплачено 699,88 грн. ОСОБА_1 (призначення платежу: перерахунок грошового забезпечення згідно рiшення Донецького окружного адміністративного суду вiд 01.02.2024 №200/5653/23 ОСОБА_1 ).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24 ухвалено: «Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місцезнаходження: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 54-А; код ЄДРПОУ: 38652962) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5653/23 із нарахуванням премії у відсотковому розмірі, яку фактично встановлено ОСОБА_1 під час проходження служби за відповідний період».

Відповідач листом №5001-11784/5003 від 26.12.2025 повідомив, що не вважає, що порушення строків виплати грошового забезпечення позивача було вчинено з вини відповідача (роботодавця), посилається на відсутність відповідних бюджетних асигнувань як причину неналежного та несвоєчасного нарахування позивачу грошового забезпечення. А тому вважає, що відсутні правові підстави для здійснення позивачу виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивача.

Окрім того, з наданої відповідачем довідки про перерахунок розміру грошового забезпечення позивача згідно рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24 вбачається, що відповідач утримував з нарахованого грошового забезпечення позивача податок на доходи фізичних осіб та не компенсував його, а також при нарахуванні та утриманні військового збору застосував ставку 5 відсотків замість 1,5 відсотків.

Вважає такі дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що позивач на момент прийняття спірного рішення судом першої інстанції не проходить службу цивільного захисту в Головному управлінні та не отримує грошове забезпечення. Вважає, що звільнившись, позивач втратив право на грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб згідно Постанови № 44.

Таким чином, виплати за рішенням суду звільненому співробітнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах.

Станом на день виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 200/8011/24, а саме 12.12.2025, стягнення військового збору з об`єкту оподаткування регулюється Податковим кодексом України, зокрема підрозділом 10 розділу ХХ «Перехідні положення». Із урахуванням змін, внесених до податкового законодавства у 2024 році у зв`язку з воєнним станом, ставка військового збору була підвищена до 5 відсотків.

Отже, незалежно від того, що дохід міг формуватися за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, його фактичне оподаткування при виплаті у 2025 році підлягає здійсненню за ставкою 5 відсотків, що відповідає вимогам Податкового кодексу України та не суперечить принципу незворотності дії закону в часі, оскільки застосовується не до минулих правовідносин, а до податкового обов`язку, який виникає на момент виплати доходу.

Таким чином, вважає, що утримання військового збору у розмірі 5 відсотків станом на 12.12.2025 є правомірним і обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.08.2013 по 26.08.2023 проходила службу на посадах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, що не є спірним між сторонами.

Вважаючи, що відповідачем не в повному обсязі здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 200/5653/23, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДСНС України в Донецькій області (Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, б.54-А, ЄДРПОУ 38652962) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за періоди з 29.01.2020 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки.

Вказане рішення набрало законної сили 05.03.2024.

26.03.2024 відповідачем було виплачено кошти на виконання рiшення Донецького окружного адміністративного суду вiд 01.02.2024 №200/5653/23 відповідно до платіжної інструкції № 133 у сумі 44 458,96 грн, платіжної інструкції № 134 у сумі 8 124,48 грн., платіжної інструкції № 135 у сумі 677,04 грн., платіжної інструкції № 136 у сумі 699,88 грн., платіжної інструкції № 137 у сумі 127,90 грн., платіжної інструкції № 138 у сумі 10,66 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо зменшення відсоткового розміру премії ОСОБА_2 під час здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №200/5653/23, зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5653/23 із нарахуванням премії у відсотковому розмірі, яку фактично встановлено ОСОБА_2 під час проходження служби за відповідний період – задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо зменшення відсоткового розміру премії ОСОБА_2 під час здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №200/5653/23.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місцезнаходження: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 54-А; код ЄДРПОУ: 38652962) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5653/23 із нарахуванням премії у відсотковому розмірі, яку фактично встановлено ОСОБА_2 під час проходження служби за відповідний період.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №АЗ/12/2025-09 від 16.12.2025, в якому просив повідомити чи проводився розрахунок та виплата компенсації втрат частини доходів позивача при виплаті коштів на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі № 200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі № 200/8011/24 відповідно до норм Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 про Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати при виплаті вищезазначених сум.

Відповідач листом №5001-11784/5003 від 26.12.2025 повідомив, що правові підстави для здійснення виплати ОСОБА_1 відповідно до ст.117 КЗпПУ та Закону України № 2050 у Головного управління відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо компенсації сум з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або е особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Згідно наданої відповідачем довідки про розрахунок виплати перерахунку грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року згідно рішення суду від 01.02.2024 у справі №500/5653/23 відповідачем з нарахованої суми боргу з грошового забезпечення позивача було утримано ПДФО у сумі 127,90 грн; згідно рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24, відповідачем з нарахованої суми боргу з грошового забезпечення позивача було утримано ПДФО у сумі 33594,97 грн.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Оскільки на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24 стягнуто ПДФО в розмірі 18% - 33594,97 грн., суд вважає, що позовна вимога про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошову компенсацію для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24підлягає задоволенню.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постановах від 27.07.2023 в справі №380/813/22, від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 04.04.2024 в справі №160/4155/22.

Щодо стягнення надмірно сплаченого військового збору, суд зазначає наступне.

Платниками податків на доходи є особи визначені статтею 162 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування військовим збором визначаються доходи, передбачені статтею 163 ПКУ.

Пункт 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Ставка військового збору до 01.12.2014 року становила 1,5% бази оподаткування.

Закон України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» набрав чинності з 1 грудня 2024 року, крім окремих його пунктів, для яких встановлено інший порядок набрання ними чинності (пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015).

Законом внесені зміни та доповнення до низки законодавчих актів України, зокрема, до Податкового кодексу України в частині підвищення ставки військового збору до 5% від об`єкта оподаткування (крім окремих категорій платників цього збору, для яких ставка залишається на рівні 1,5 відсотка).

Законом передбачене підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5% від об`єкта оподаткування для платників цього збору, визначених п. 162.1 ПКУ:

фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні;

податкових агентів.

Об`єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у п.п. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу ХХ Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ - 5% від об`єкта оподаткування (пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету з доходів платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ є особи, визначені у ст. 171 ПКУ, зокрема податкові агенти, в т.ч. роботодавці (пп. 1.5 п. 16-1 підрозд.10 розд. ХХ ПКУ).

Базою оподаткування є загальний оподаткований дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (ст. 164 ПКУ).

Особливості віднесення доходів у вигляді заробітної плати до відповідних податкових періодів встановлені пп. 169.4.1 ПКУ.

Так, якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015 встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п. 162.1 ПКУ, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПКУ.

Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати, у тому числі за час відпустки, у вигляді виплат, пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності (за час перебування платника податку на лікарняному), за податкові періоди до 1 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати.

До зазначених доходів, які будуть нараховані (виплачені, надані) за податкові періоди після 1 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору 5%.

Отже, до доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого за період до листопада 2024 року, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від фактичної її виплати.

До усіх інших доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків, у тому числі у вигляді виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо, які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку після 1 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору у розмірі 5% незалежно від того, що такі доходи нараховуються за виконання робіт (послуг), за користування майном платника податків тощо у податкових періодах до 1 грудня 2024 року.

Оскільки відповідно до Податкового кодексу України такі доходи є доходом звітного періоду, в якому вони безпосередньо були нараховані (надані, виплачені), а не періодів, за які вони були нараховані.

Як вбачається з довідки про перерахунок розміру грошового забезпечення позивача згідно рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24, відповідачем було утримано військовий збір у розмірі 5 відсотків з нарахованого грошового забезпечення позивача.

Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав з виплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків, замість 1,5 відсотків), що складає 6532,36 грн. (186638,73 грн. (виплачена сума). 5% від вказаної суми - 9331,94 грн., а 1,5% від загальної виплати - 2799,58 грн.).

Отже, різниця надмірно утриманого військового збору 9331,94 грн. (5%) - 2799,58 грн. (1,5%) становить 6 532,36 грн. (3,5%).

Враховуючи викладене, суд вважає що позовна вимога про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 військовий збір, що був надлишкового утриманий у розмірі 3,5%, а саме в сумі 6 532,36 гривень, з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24 підлягає задоволенню.

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Приписами статті 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З метою реалізації Закону №2050-III Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1, 3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20 з подібними правовідносинами.

У вказаній справі, Судова палата сформулювала такі висновки:

«29. (…) умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

30. При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.

31. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

32. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

33. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату забо ргованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

34. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.»

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків виплати частини грошових доходів та індексації грошового забезпечення без необхідності звернення з відповідною окремою заявою до відповідача. Натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 26.03.2024 на виконання рішення суду вiд 01.02.2024 у справі №200/5653/23 була здійснена виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, 12.12.2025 на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24 була здійснена виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.05.2023.

Разом з цим, відповідач, як суб`єкт виконання цього рішення, не здійснив розрахунок та виплату компенсації доходу, передбаченого статтею 2 Закону № 2050-ІІІ.

Несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірною невиплатою позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Судом вище установлено, що заборгованість із виплати нарахованих сум грошового забезпечення мала місце з 29.01.2020 фактично виплачена - 12.12.2025.

Отже, застосовуючи викладені висновки Верховного Суду, суд констатує, що відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів через порушення строку їх виплати. Оскільки відповідний обов`язок відповідачем не виконано, то заявлені вимоги щодо допущеної відповідачем бездіяльності через невиплату такої є правомірними.

Водночас, суд звертає увагу, що розрахунок відповідної компенсації належить до повноважень роботодавця, а відтак способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати 12.12.2025.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов частково задовольнити позовні вимоги, шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягала у непроведенні ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошової компенсації для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, який був утриманий у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошову компенсацію для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, які полягали в утримання військового збору у розмірі 5 відсотків з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 військовий збір, що був надлишкового утриманий у розмірі 3,5%, а саме в сумі 6 532,36 гривень, з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24;

визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.03.2024 та з 29.01.2020 по 12.12.2025, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати 12.12.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позов підписано представником позивача Біленком Євгеном Леонідовичем на підставі довіреності від 06.01.2026, яка сформована в системі «Електронний суд», що відповідає ч. 7 ст. 59 КАС України.

Водночас до суду не надано доказів того, що Біленко Євген Леонідович має статус адвоката. У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про Біленка Євгена Леонідовича як адвоката.

Також до суду надана копія договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 12.12.2025 № 12/2025-04, який укладено між позивачем (як клієнт) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери».

Частиною 1 ст. 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 і 2 ст. 134 «Витрати на професійну правничу допомогу» КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З наведених законодавчих приписів висновується, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу саме адвоката, який діє на підставі укладеного з таким адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) договору про надання правничої допомоги.

Витрати особи за послуги, зокрема юридичні, надані фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, юридичними фірмами тощо які не мають статусу адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання) не належать до витрат на професійну правничу допомогу і, відповідно, не підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Додатково суд звертає увагу на те, що аналогічних висновків, але під час розгляду цивільної справи, дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді».

Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Суд звертає увагу на те, що приписи ч. 5 ст. 131-2 Конституції України і ч. ст. 57 КАС України передбачають можливість здійснення представництва фізичною особою у певних категоріях справ, але вказане не зумовлює виникнення права на відшкодування витрат на надання такої допомоги відповідно до ст. 134 КАС України.

Доказів надання позивачу в цій справі професійної правничої допомоги саме адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) до суду не надано.

Додатково суд звертає увагу на те, що перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» на посаді юриста Берестеня Вадима Валерійовича (наказ № 15 від 20.08.2024), який має статус адвоката, не змінює тієї обставини, що послуги за договором від 12.12.2025 № 12/2025-04 не надав саме адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання).

Отже відсутні підстави для компенсації судових витрат на правову допомогу.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса реєстрації: 84313, Донецька обл., Краматорський р н, місто Краматорськ, вул. Тихого Олекси, будинок 10-і, ЄДРПОУ 38652962) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягала у непроведенні ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошової компенсації для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, який був утриманий у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 грошову компенсацію для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 722,87 гривень з суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачена їй на виконання рішень суду від 01.02.2024 у справі №200/5653/23 та від 20.01.2025 у справі №200/8011/24.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, які полягали в утримання військового збору у розмірі 5 відсотків з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 військовий збір, що був надлишкового утриманий у розмірі 3,5%, а саме в сумі 6 532,36 гривень, з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023, що виплачене їй на виконання рішення суду від 20.01.2025 у справі №200/8011/24.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.03.2024 та з 29.01.2020 по 12.12.2025, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати 12.12.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

В іншій частині позову – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова