Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №140/16375/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16375/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за кожний повний календарний рік військової служби; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за кожний повний календарний рік військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу під час мобілізації у НОМЕР_1 прикордонному загоні. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №429-ОС від 01.05.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вказує на те, що при звільненні з військової служби, на його думку, відповідачем невірно визначено розмір одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, яку виплачено у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.

Зазначає, що умовами набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби для військовослужбовців, які проходили військову службу під час мобілізації є наявність, зокрема, такої підстави - звільнення за станом здоров`я.

Позивач вважає, що відповідає усім встановленим умовам щодо отримання одноразової грошової допомоги з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, а тому маю право на таку одноразову грошову допомогу.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 15).

У відзиві на позовну заяву (а.с. 19-22) відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що твердження позивача щодо наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби є помилковим.

Зазначає, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.05.2025 №429-ОС, постанови КМУ від 17.09.2014 №460, розпорядження АДПСУ від 06.10.2014 №Т/11-8328 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 35 повних календарних місяців служби у розмірі 34 077 грн 40 коп., що ним не заперечується.

Зазначає, що пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

На виконання вказаної вище правової норми, для осіб, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, питання надання одноразової грошової допомоги врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», яка передбачає інші умови і підстави для призначення відповідних виплат. Відповідно до вказаної постанови, одноразова грошова допомога для зазначених категорій військовослужбовців становить 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, але не менше 25% місячного грошового забезпечення. Це означає, що вимоги позивача про виплату 50% місячного грошового забезпечення за кожен рік служби не відповідають чинному законодавству. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби як у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік службу, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011 та пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558, так і в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, оскільки чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо можливості набуття військовослужбовцем права на одночасну виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них (а.с. 41-42).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 під час призову по мобілізації, що не є спірним у даній справі.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 01.05.2025 № 429-ОС старшого солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 25.04.2025 № 409-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 01.05.2025 виключено зі списів особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 01.05.2025 становить: календарна – 02 роки 11 місяців 11 днів; пільгова – 00 років 00 місяців 00 днів (а.с. 5).

Згідно з вказаним наказом, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» вирішено виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 35 повних календарних місяців служби в розмірі 34077,40 грн.

Листом відповідача від 20.11.2025 (а.с. 9), на запит позивача повідомлено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні була здійснена в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за 35 повних календарних місяців служби в сумі 34077,40 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, частина 6 статті 2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби:

- базова військова служба;

- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- військова служба за контрактом осіб рядового складу;

- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Під час розгляду справи судом встановлено, а сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XI, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:

1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:

за станом здоров`я;

за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

у зв`язку із звільненням з полону.

Водночас, абзацом 24 підпункту 3 частини 2 статті 15 Закону №2011-XI передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин саме абзац 24 підпункту 3 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:

- особливий суб`єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією;

- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відтак, саме положення абзацу 24 підпункту 3 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI, як положення спеціальної правової норми, є застосовними до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом, у зв`язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, а не правові норми абзацу 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI, на які посилається позивач.

Так, на виконання вимог пункту 2 статті 15 Закону №2011-XI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 вересня 2014 року №460, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок №460).

Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявне у пункті 2 Порядку №460 застереження щодо осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стосується виключно періоду, за який обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Також, суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №2011-XI не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.

Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та звільнений 01.05.2025 (35 календарних місяців служби), відтак лише цей період в силу вищенаведених правових норм необхідно враховувати при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону № 2011-XI.

Таким чином, враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за 35 повних календарних місяців військової служби, але не менше, як 25 % місячного грошового забезпечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 01.05.2026 № 429-ОС, позивача, звільнено за станом здоров`я та з 01.05.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Зокрема, в наказі міститься запис: виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби від 17.09.2014 №460 за 35 повних календарних місяців служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення в розмірі 34077,40 грн.

При цьому, доводи позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ґрунтуються на хибному застосуванні норм законодавства, адже позивач при звільненні з військової служби в розумінні Закону № 2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, а відтак на нього поширюється норма ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI про те, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем порушено не було, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк