Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №522/7260/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7260/26-Е

Провадження № 2-а/522/285/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якій позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26 квітня 2026 року серії ЕНА № 7088975.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено проведення судового засідання на 11 травня 2026 року о 13 годині 10 хвилин у залі суду № 224 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд. 33.

Витребувано з власної ініціативи у Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції наступні відомості:

- належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 26 квітня 2026 року серії ЕНА № 7088975;

- відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників поліції.Засідання по справі призначено на 14 липня 2025 року.

Копію ухвали суду та судові повістки було отримано представником позивача – адвокатом Майко І.В та відповідачем 07 травня 2026 року в особистому кабінеті підсистеми «Електронний Суд».

08 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року дану заяву було задоволено, надано можливість Майко І.І. брати участь у засіданні по справі в режимі відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

08 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Управлення патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

11 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 12 травня 2026 року дана заява надійшла до суду також через підсистему «Електронний Суд»

14 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Управлення патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач просив долучити до матеріалів справи копію постанови серії EHA №7088975 від 26.04.2026 року, фото- та відеозаписи вчиненого правопорушення, зафіксовані камерами відеоспостереження на блокпості «Два стовпа».

У судове засідання, призначене на 11 травня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду та надходженням від них заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

26 квітня 2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Одеській області – старшим лейтенантом поліції Ковтун Сергієм Олексійовичем прийнято постанову серії ЕНА №7088975, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення внаслідок невиконання водієм під час керування транспортним засобом знаку 5.16, чим було порушено п.8.4.ґ ПДР. – порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Нормами ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.

Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 340 грн.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов`язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису або засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності дійсно можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Як чітко визначено приписами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).

У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків , дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Так, відповідно до п.п.8.4 ПДР України Дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки; знаки пріоритету; заборонні знаки; наказові знаки; інформаційно-вказівні знаки ; знаки сервісу; таблички до дорожніх знаків.

Пунктом 11.1. ПДР України встановлено, що кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

У п.п. ґ п. 8.4. ПДР України передбачено наявність інформаційно-вказівних знаків, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Дорожній знак 5.16 "Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

На підтвердження вчиненого позивачем правопорушення, УПП в Одеській області ДПП долучило до відзиву відеозапис із назвою«VIDEO-2026-05-07-11-40-49.mp4» вбачається здійснення позивачем повороту праворуч зі смуги для руху прямо, що становить порушення п.8.4 ґ ПДР України (відрізок відео 0:7 – 0:10 секунд).

У позовній заяві та у відповіді на відзив позивач посилається на те, що постанова складена бездоказово, адже не зазначено у Постанові у п.7 технічний засіб, яким було здійснено фото та відеозапис. Позивачем наводиться практика КАС ВС від 13.02.2020 року на підтвердження імперативності вимоги зазначення відповідних даних.

Зокрема, у Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2026 р. по справі № 523/21361/25, суд апеляційної інстанції висловив наступну правову позицію: висновки суду першої інстанції щодо відсутності у графі 7 «До постанови додаються» відомостей про докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема відеозаписи з приладу «TruCam» та фотознімок, на які покликається відповідач, то такі відеозаписи та фотознімки не можна вважати належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є проявом надмірного формалізму. Так, дійсно, вимоги КУпАП зобов`язують контролюючий орган вказувати технічні засоби, якими здійснюється фіксація правопорушення, що і було зроблено апелянтом. Разом з тим, не зазначення у графі 7 «До постанови додаються» додатків, не може спростовувати факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Дійсно, у графі №7 оскаржуваної постанови не зазначено технічний засіб, який було зроблено фото і відеозапис. Проте, відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Тому, відсутність вказівки у графі 7 оскаржуваної постанови відомостей про назву засобу, яким здійснено фото та відеофіксацію є проявом надмірного формалізму та більше того не є перешкодою для суб`єкта владних повноважень у поданні доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується також записом розмови ОСОБА_1 із поліцейським, на відео під назвою «ПВР 474485.mp4» (додаток до відзиву від 08.05.2026 року), вбачається, що позивач не заперечує факт порушення правил дорожнього руху. На записі (відрізок відео 3:52 – 3:56) позивач звертається до поліцейського зі словами – «ви ж не запитали мене, чому я порушив. Може там ситуація так склалася». Водночас, ні при складенні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським, ні при підписанні протоколу позивачем, останнім не було висловлено незгоду, письмову чи усну, із фактом вчинення ним адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що його було зупинено без належних на те підстав та не роз`яснено причину зупинки.

З приводу цього, суд зазначає, що у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 509/2597/25 суд зазначив, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Тобто, законність зупинки не впливає на прийняту відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення. Проте, у випадку, якщо позивач вважає, працівники поліції здійснили його зупинку без належних на те підстав, він може оскаржувати їх дії у встановленому законом порядку.

У позові ОСОБА_1 , наголошує, що у Постанові відсутній підпис посадової особи, яка розглянула справу. На підтвердження даної обставини позивачем надано суду копію Постанови, у якій відсутні підписи як особи, яка приймала постанову, так і особи, стосовно якої приймалася постанова. Також посилається на те, що йому не було роз`яснено його права та обов`язки.

На спростування даної обставини відповідачем було надано разом із відзивом на позовну заяву від 08.05.2026 року відеозапис із нагрудної камери поліцейського, яким було прийнято постанову. Із долученого доказу вбачається, що поліцейським було підписано постанову (відрізок відео – від 03:00 по 03:08), після чого дану постанову було вручено для підписання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. На даному відео також чітко видно, як ОСОБА_1 розписується у п. 8«Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено» та у п.9 «Копію постанови мною отримано» (відрізок відео – з 03:31 по 03:39) Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі.

На підтвердження того, що постанова була підписана працівником поліції, а позивачу було роз`яснено його права та обов`язки УПП в Одеській області ДПП подало копію прийнятої працівником поліції постанови, зі змісту якої вбачається, що вона підписана уповноваженим працівником поліції та у графі 8«Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено» міститься підпис позивача, а тому, посилання на те, що постанова не була підписана належним суб`єктом, а також на те, що позивачу не було роз`яснено його права та обов`язки спростовуються матеріалами справи.

Тому, враховуючи те, що факт порушення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення – доведений, а оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, є обґрунтованою, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення– залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст рішення складено та підписано 18 травня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.