Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №509/1879/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1879/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.

при секретарі Савченко М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення самостійного виховання та утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 р., позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій зазначив, що Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.2022 р., актовий запис № 63, було зареєстровано шлюб між ним та відповідачкою. Від шлюбу Позивач та Відповідач мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виданого 23.01.2020 р., серії НОМЕР_2 , актовий запис № 123.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.01.2026 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

З грудня 2023 року малолітній син постійно проживає разом з позивачем, який самостійно виховує та утримує сина, в той час як відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Також, позивачем до позовної заяви було додано письмові пояснення свідків:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

В своїх поясненнях свідки зазначили що малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, знаходиться на його одноособовому вихованні та утриманні, а відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

Позивач вказує, що встановлення того, що малолітня дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає разом із ним, перебуває на його вихованні та повному фінансовому утриманні необхідно йому для захисту прав та інтересів своєї дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно виховує, утримує та спільно проживає з малолітнім сином, а також виникають питання щодо переміщення позивача і дитини без документального оформлення згоди матері, яка не проживає з дитино. та не приймає участі у вихованні спільного сина. З наведених підстав посилаючись на положення ст.ст.155, 157, 160 Сімейного кодексу України, позивач просить встановити, що він, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , самостійно виховує та повністю фінансово утримує малолітню дитину – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачка, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась, про судове засідання була повідомленна належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що заперечує проти задоволення позовної заяви.

Також, в залі суду було допитано свідків, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які підтримали викладені позивачем позовні вимоги, а також зазначили у відповідях, які надав адвокат Макаров І.М., що мати дитини вже довгий час проживає окремо від сім`ї позивача та неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бере участі у вихованні дитини, та загалом ніяк не приймає участі у житті малолітньої дитини, усе стосовно дитини робить батько, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 самостійно.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали по справі, встановив наступні обставини.

15 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.2022 р., актовий запис № 63. Від шлюбу Позивач та Відповідач мають малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виданого 23.01.2020 р., серії НОМЕР_2 , актовий запис № 123.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.01.2026 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

З грудня 2023 року малолітній син постійно проживає разом з позивачем, який самостійно виховує та утримує сина, в той час як відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

Згідно з довідками переселенця, доданими до матеріалів справи, доведено, що позивач та малолітній син дійсно проживають вдвох у квартирі , розташованій за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідачка проживає окремо від малолітньої дитини, жодним чином не бере участі у вихованні дитини, не забезпечує її матеріально та не спілкується з нею. Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями свідків, наданих позивачем до суду.

Суд, враховуючи наявні у справі письмові докази та позицію відповідачки, приходить до висновку, що малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, знаходиться на його одноособовому вихованні та утриманні, а відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. З наведених підстав суд вважає доведеним самостійного виховання та повне фінансове утримання позивачем малолітнього сина – ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із статтею 141 СК мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що малолітній син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який належним чином дбає про виховання та умови проживання дитини.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст.15 Сімейного КодексуУкраїни, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ст. 1 СК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 зробила наступні правові висновки:

абз.85 Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

абз.87 Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

абз.90 З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Судом встановлено, що малолітній син сторін – ОСОБА_4 проживає разом з батьком – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та перебуває на повному фінансовому забезпеченні батька.

Встановлення самостійного утримання малолітньої дитини надає позивачу, з метою захисту прав та інтересів дитини, наступні права: належним чином особисто здійснювати свої батьківські обов`язки, які покладені на нього ст. 150 Сімейного Кодексу України; діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі відповідачки; захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини; здійснення обов`язків щодо належного виховання дитини та захисту її прав без згоди відповідачки у відповідності до вимог ст. 157 Сімейного Кодексу України; право ініціювання процедури позбавлення батьківських прав. В зв`язку з тим, що вимога про встановлення факту самостійного виховання фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України, такими як право батьків на визначення місця проживання дитини, право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, суд вважає, що ця вимога підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до приписів ст. 19 СК України висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору між батьками з приводу виховання дитини в даному випадку не потрібен, адже йдеться про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, що повністю підтверджено доказами долученими до заяви, що дає підстави суду дійти висновку про відсутність спору в цій частині, а йдеться про підтвердження (встановлення) юридичного факту.

Отже, встановлення самостійного виховання та утримання дитини не суперечить законодавству і не порушує інтереси інших осіб.

Таким чином, виходячи із встановлення фактичних обставин справи позовна вимога про встановлення самостійного виховання та повного фінансового утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 позивачем підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити самостійне виховання та повне фінансове утримання батьком ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , малолітнього сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Одеського апеляційного суду.

Суддя: Кочко В.К.