Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №521/21374/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

13.04.26

Справа № 521/21374/25

Провадження № 2/521/2038/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря Каліній П.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , з позовними вимогами: визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31.03.2011 року по справі №1519/2-2438/11 на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках (по 1/4 частки) належить квартира АДРЕСА_1 .

23 липня 1994 року між Позивачем та Відповідачем укладено шлюб, про що Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було складено актовий запис за № 264.

15 грудня 1997 року Відповідач як член родини власника житлового майна був прописаний за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, Сторони повністю припинили вести спільний сімейний побут, мешкають окремо та не спілкуються один з одним.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2023 року по справі № 521/20048/23 шлюб, зареєстрований 23 липня 1994 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 264, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – розірвано.

Відповідач тривалий час не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі (які розраховуються з урахуванням кількості зареєстрованих в приміщенні осіб), не несе витрати щодо утримання житла, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Відповідачу належить на праві приватної власності інше житлове нерухоме майно, в якому він й проживає. Відповідач більше не членом сім`ї позивача та не є власником будь-якої частки спірного житлового майна.

При зверненні до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про зняття зареєстрованого місця проживання відповідача позивачу було відмовлено.

Факт реєстрації Відповідача порушує право Позивача на вільне розпорядження і користування майном.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 з матеріалами справи ознайомлений, про що свідчить його розписка яка наявна в матеріалах справи, правом на подачу відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 31.03.2011 року по справі №1519/2-2438/11 на праві приватної спільної часткової власності у рівних частках (по 1/4 частки) належить квартира АДРЕСА_1 .

23 липня 1994 року між Позивачем та Відповідачем укладено шлюб, про що Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було складено актовий запис за № 264.

15 грудня 1997 року Відповідач як член родини власника житлового майна був прописаний за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, Сторони повністю припинили вести спільний сімейний побут, мешкають окремо та не спілкуються один з одним.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2023 року по справі № 521/20048/23 шлюб, зареєстрований 23 липня 1994 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 264, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 – розірвано.

Відповідно до довідки, наданої головою правління ЖБК «»будівельник-4В від 19.12.2025 року, ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 о.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за зазанченою адресоюб фактично не мешкає.

Отже, відповідач не тільки тривалий час не проживає в даній квартирі, а й не сплачує комунальні платежі (які розраховуються з урахуванням кількості зареєстрованих в приміщенні осіб), не несе витрати щодо утримання житла, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Відповідачу належить на праві приватної власності інше житлове нерухоме майно, в якому він й проживає. Відповідач більше не членом сім`ї позивача та не є власником будь-якої частки спірного житлового майна.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 379 ЦК України передбачено, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно з положеннями ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99, зазначено, що Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 71 ЖК України особа втрачає право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, а також те, що відповідач тривалий час, понад один рік без поважної причини за місцем реєстрації не проживає, житлом не цікавиться, комунальні послуги не сплачує, беручи до уваги, що поважних причин відсутності відповідача за адресою його реєстрації при розгляді справи не було встановлено, а тому наявні підстави визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Згідно п.п.2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. №265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, в тому числі, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом.

Суд зауважує, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є підставою для зняття відповідача з його задекларованого/зареєстрованого місця проживання реєстраційного обліку.

У силу норм ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 45, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Я. Роїк