Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №645/3148/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 645/3148/25

провадження № 22-ц/818/1947/25

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року та додаткове рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року , постановлені суддею Костіною І.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Представник позивача АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 179 038 грн 67 коп., судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також витрат на професійну правову допомогу у розмірі 14 654,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 17.12.2018 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною), укладеного між ним та Банком. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис. Таким чином, 17.12.2018 року між банком та відповідачем укладено з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту – кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту – «Альфа Travel», мета кредиту – для особистих потреб; ліміт кредитної лінії – на дату укладення договору у розмірі 67650,00 грн; максимальний ліміт 200000,00 грн. процентна ставка – 39,99 % річних; тип процентної ставки – фіксована; тип картки – MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Угоді присвоєно № 631072961. Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 179038,67 грн, з яких: 114567,06 грн – прострочене тіло кредиту, 63 927,72 грн – відсотки за користування кредитом, 543,89 грн - овердрафт (несанкціонована заборгованість). Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому кошти в строки, передбачені кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Додатковим рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 –адвоката Гаращака В.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити відповідачу у стягненні з АТ «СЕНС БАНК» витрат на правничу допомогу.

Зазначає, що Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. Стверджує про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов правочину. Сторони також узгодили, що всі відносини між Позичальником та Банком,що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Вважає, що у матеріалах справи містяться всі належні та допустимі докази укладення кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами, а також наявності заборгованості за кредитним договором.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів для з`ясування чи при укладенні договору банк дотримав вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав банк узгодженими, в тому числі, і щодо відсотків за користування кредитом, неустойки за несвоєчасну сплату кредиту/овердрафту, погодження овердрафту, РКО, та ін. операцій за якими банком здійснювалися нарахування та списання, а також не надано інформацію, яка розміщена на офіційній сторінці банку станом на дату укладення договору у мережі інтернет за посиланням www.alfabank.ua, не надано підтвердження погодження відповідача на конкретну публічну пропозицію АТ «Альфа банк», що позбавляє можливості суд перевірити факт підписання відповідачем вказаної інформації з метою з`ясування чи при укладенні договору банк дотримав вимоги, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав банк узгодженими, в тому числі і щодо відсотків за користування кредитом, розміру РКО, розміру овердрафту та ін. Розрахунок заборгованості за кредитом як такий, без надання доказів про укладення сторонами кредитного договору на певних умовах та без надання доказів того, які умови кредитування погоджено сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням наявності складових відповідної заборгованості, нарахувань та списань здійснених банком. Списання банком з відповідача плати процентів за овердрафт, овердрафту, за розрахунково-касове обслуговування основної картки, списання процентів за користування кредитом та включення даних сум до стягнення з відповідача є безпідставним, у зв`язку з відсутню в матеріалах справи доказів погодження відповідачем умов щодо списання відповідних нарахувань банком.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631072961. З оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631072961 вбачається, що позичальниця запропонувала банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах. Тип та мета кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, найменування продукту - «АльфаTravel», для особистих потреб; Умови обслуговування кредитної картки - міжнародна платіжна картка Visa Platinum cтроком дії 5 років з моменту її випуску (надалі Картка/Кредитна картка»). Умови надання кредитної лінії - ліміт кредитної лінії 200 000 грн. 00 коп., процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою – 39,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж - 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Запропоновано банку платежі з повернення кредиту здійснювати відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості навести в Тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Та щомісячно, в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору. Згідно п.5,6 Оферти всі відносини між відповідачем та банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані угодою, запропоновано врегулювати договором, діюча редакція якого розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua. Відповідача беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлена у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування та нормативними актами НБУ. (а.с. 16)

17.12.2028 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», якою підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору з ПАТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті банку (а.с. 16 зворот).

Також 17.12.2018 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту за умовами, аналогічними викладеним в оферті на укладання угоди про надання кредиту № 631072961 (а.с.17).

На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами банком до позовної заяви долучено виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 з 17.12.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19-32).

На підтвердження суми заборгованості та складових заборгованості позивачем надано Розрахунок заборгованості за кредитом станом на 28.02.2025 в якому вказано про те, що загальна заборгованість на дату складання довідки становить 179 038,67 грн., яка складається з 114 567,06 –суми заборгованості за прострочене тіло кредиту, 63 927,72 –суми заборгованості за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. –тіло кредиту, 0,00 грн. комісія РКО, 0,00 грн.– неустойка, 543, 89 грн. –овердрафт ( а.с. 36).

25.02.2025 року АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про усунення порушень, а саме вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 176 857,37 грн (а.с.33).

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Правилами ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631072961.

В розділі ІІІ оферти зазначено, що ліміт кредитної лінії становить 200 000 грн., процентна ставка за користування кредитом- 39,99 % річних, строк надання кредиту за умовами паспорту споживчого кредиту складає 12 місяців з можливістю пролонгації. Порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Таким чином, сторонами було погоджено строк кредитування та розмір процентів за користування коштами.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факт підписання ОСОБА_1 оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631072961. Між тим вважав, що сторони не дійшли згоди щодо нарахування відсотків за кредитом, оскільки в анкеті-заяві про акцепт оферти про них не зазначено.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки оферту № 631072961 ОСОБА_1 банком акцептовано беззастережно.

АТ "Сенс Банк" на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості (а.с.36), згідно якого заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28.02.2025 становить 179 038,67 грн., яка складається з 114 567,06 грн. –суми заборгованості за тілом кредиту, 63 927,72 грн.–суми заборгованості за відсотками за користування кредитом; 543, 89 грн. –овердрафт (несанкціонована заборгованість).

За даними розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, ОСОБА_1 тривалий час користувався кредитними коштами, здійснював покупки та погашав наявну заборгованість.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

П. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Відтак, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів.

Строк кредиту, його розмір та розмір відсотків за користування кредитними коштами між сторонами є узгодженими.

Наявні у матеріалах справи розрахунок заборгованості та виписка по рахунку підтверджують наявність непогашеної заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками. Відтак, суд першої інстанції помилково вважав, що розмір відсоткової ставки між сторонами є неузгодженим та заборгованість за кредитним договором позивачем не підтверджена.

Стосовно позовних вимог АТ "Сенс Банк" про стягнення з ОСОБА_1 несанкціонованої заборгованості (овердрафту) колегія суддів зазначає наступне.

З наданого Банком розрахунку заборгованості, який в свою чергу підтверджується випискою про рух коштів, вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення кредиту, проте банк протиправно списував ці кошти в рахунок погашення заборгованості за комісією та процентами за овердрафт, що не передбачені угодою сторін, та на їх погашення списано 1453,47 грн. по відсоткам за овердрафт та 6085,04 грн. на погашення комісії.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в графіку платежів який розміщено на сайті банку, що в свою чергу не може бути доказом. Відомості з сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

За змістом укладеного між сторонами кредитного договору, між сторонами не було погоджено овердрафту (поновлювальної форми кредитування, яка б дозволяла клієнту банка використовувати кошти, перевищуючи ліміт), а тому дії Банку щодо нарахування заборгованості за відсотками за овердрафтом не можна вважати правомірними.

Оскільки, вирішуючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування позивачем комісії та відсотків за овердрафт за кредитом.

Відтак, з урахуванням неправомірно нарахованої позивачем комісії (6085,04грн.) та відсотків за овердрафт (1453,47 грн.) за кредитом у загальній сумі 7538,51 грн., яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості, з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню непогашена заборгованість за кредитним договором у сумі 171500,16 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відмову у повному обсязі у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору. Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк».

Щодо понесених АТ «Сенс Банк» витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що 28.01.2025 між Адвокатським об`єднанням «Смарт Лекс» та АТ «Сенс Банк» укладено Договір про надання послуг № 1006 (а.с. 8-11).

Згідно Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 заявлена до стягнення сума 14654,54грн. включає: плату за підготовку і подання позовної заяви- 375,00 грн., 225,00 грн.- за отримання рішення суду і комісійну винагороду від стягнутих коштів на користь замовника в розмірі- 7,85%.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі№ 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження№ 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 604/484/23 (провадження № 61-17933св23), додаткові постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 752/24975/20 (провадження № 61-9599св23).

Враховуючи складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також те, що вимоги позовної заяви задоволено частково на 95%, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 13921,81 грн. у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стосовно стягнення судових витрат ОСОБА_1 на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковим рішенням Немишлянського районного суду м. Харков від 08 грудня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 –адвоката Гаращака В.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь представника ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Сенс Банк» (на 95%), додаткове рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 1000 грн. у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, пропорційно позовним вимогам, у задоволенні яких відмовлено.

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, колегія суддів стягує з ОСОБА_1 як зі сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат на правничу допомогу, різницю судових витрат на користь АТ «Сенс Банк» у розмірі 12921,81 грн., звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову АТ «Сенс Банк» сплачено 2422,40 грн., за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн., оскільки позовні вимоги задоволено на 95 %, то за подачу позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2301,28грн., за подачу апеляційної скарги 3451,92 грн., а всього судового збору на суму 5753,20 грн.

Керуючись ст. 367,374,376,381-384,389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року та додаткове рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №631072961 від 17.12.2018 у розмірі 171500,16 грн.

В іншій частині у задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 5753,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12921,81 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова