Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №387/1246/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 387/1246/25

провадження № 22-ц/4809/616/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року(суддя Солоненко Т.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3062564 від 27 грудня 2020 року у сумі 19693,00 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідачки понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 27 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 3062564 (далі – Кредитний договір), за яким Кредитодавець надав Позичальнику на умовах, визначених Кредитним договором, кредит у сумі 5000,00 грн.

23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Оскільки відповідачка зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до Позичальника в загальній сумі 19693,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредитом у сумі 4513,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 14630,00 грн та заборгованості за комісією у сумі 550,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачкою зобов`язань за Кредитним договором позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі.

Відповідачка у поданому до суду першої інстанції відзиві просила позов задовольнити частково та стягнути заборгованість у сумі 5600,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 600,00 грн – заборгованість за відсотками, що нарахована у межах строку кредитування. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза визначеним Кредитним договором строком кредитування вважає безпідставним та необґрунтованим. При цьому, зазначила про відсутність підстав вважати, що сторонами договору були обумовлені умови пролонгації строку кредитування (а.с. 52-53).

Згідно з додатковими поясненнями позивач наполягає на задоволені вимог позову та зазначає, що нарахування процентів згідно п.1.6. Кредитного договору відбулося за період з 19 січня 2021 року по 19 березня 2021 року. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 04 січня 2021 року. Оскільки відповідачка продовжила користуватись кредитними коштами, пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору (а.с. 88-90).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3062564, укладеним 27 грудня 2020 року, у розмірі 17600,55 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4513,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 13087,55 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі. Однак, відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором виконала лише частково, сплативши тіло кредиту у сумі 487,00 грн, проценти по кредиту у сумі 471,00 грн та комісію за пролонгацію у сумі 487,00 грн. З огляду на те, що до суду не надано доказів погашення заборгованості за тілом кредиту, суд вказав про наявність правових підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 4513,00 грн.

Судом встановлено, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором, а тому суд здійснив власний розрахунок відсотків відповідно до умов Кредитного договору, врахувавши часткову сплату заборгованості по тілу кредиту (04 січня 2021 року у розмірі 250,00 грн та 08 січня 2021 у розмірі 237,00 грн), та у результаті отримав: 600,00 грн (5000 х 1,5 % х 8 днів); 712,50 грн (4750 х 5% х 3 дні); 12862,05 грн (4513 х 5% х 57 днів). Зваживши на те, що відповідачкою було здійснено оплату відсотків у розмірі 471,00 грн, за розрахунком місцевого суду заборгованість за відсотками у загальному розмірі становить 13574,55 грн.

Також суд першої інстанції виснував, що у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів Кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

При цьому суд зваживши на те, що відповідачка здійснила погашення комісії у розмірі 487,00 грн, дійшов висновку про необхідність зарахування у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплаченої відповідачкою суми комісії, що означає 13 574,55 грн - 487,00 грн = 13 087,55 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважав, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачки у розмірі 6256,23 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 рокуу даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги у сумі 5 600,00 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 600,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, а також 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щовідповідно до умов Кредитного договору відповідачці надано кредит строком на 8 днів, тобто до 04 січня 2021 року. Також у Кредитному договорі сторонами погоджено, що Позичальник за наявної відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан» (Правила). Зауважує, що матеріли справи не містять підтвердження того, що саме з наданими фінансовою установою Правилами ознайомлювалась відповідачка і що вказаний документ на момент отримання кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, щодо пролонгації строку кредитування. Тому, на переконання скаржниці, відсутні підстави стверджувати, що сторони обумовили умови пролонгації по кредиту. Відтак, вважає, що розраховувати відсотки за користування кредитом необхідно за 8 днів, починаючи з 27 грудня 2020 року по 04 січня 2021 року: 5000,00 грн х 1,5% х 100%= 75,00 грн х 8 днів, що складає 600,00 грн.

Щодо заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу, вважає, що розмір таких витрат, який підлягає відшкодуванню відповідачкою, має складати 2000,00 грн з огляду на те, що справа не є складною, не вимагає вивчення великого обсягу фактичних даних, а складення позовної заяви не потребувало багато часу, а також враховуючи однотипність спорів про стягнення кредитної заборгованості.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві позивача просивапеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року у даній справі – без змін.

Вказує, що умовами Кредитного договору передбачено порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Враховуючи, що відповідачка, підписавши договір, погодилась з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були їй відомі. Наголошує, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що вказані витрати не є завищеними чи необґрунтованими, оскільки відповідають середньоринковим тарифам на юридичні послуги, враховують обсяг роботи, що фактично була виконана, а також рівень кваліфікації залученого спеціаліста. Відтак, ці витрати мають бути враховані як частина витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи та підлягають відшкодуванню (а.с. 166-169).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 20 березня 2026 рокузакінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 15 травня 2026 року здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Карпенка О.Л. суддею Письменним О.А.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі поданої відповідачкою анкети – заяви 27 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3062564 (далі – Кредитний договір, а.с. 21-23), за умовами якого Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

У п.п. 1.2.-1.4. Кредитного договору його сторони узгодили такі умови: сума кредиту – 5000,00 грн; кредит надається загальним строком на 8 днів з 27 грудня 2020 року; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04 січня 2021 року.

Згідно з п.п. 1.5.1, 1.5.2. Кредитного договору комісія за надання кредиту 550,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної стаки за цим договором:фіксована.

Крім того, сторонами Кредитного договору погоджено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Кредитний договір підписаний електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора S67060, який був відправлений Кредитодавцем на номер телефону відповідачки НОМЕР_1 (а.с. 71).

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши на рахунок Позичальника кредитні кошти в сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27 грудня 2020 року № 36394467 (а.с. 72), а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» до суду першої інстанції інформаційною довідкою про те, що на ім`я ОСОБА_1 у Банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 27 грудня 2020 року здійснено переказ коштів у сумі 5000,00 грн; інформація про платника: Viplata zaima Miloan (а.с. 42).

З відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором вбачається, що відповідачкою виконувались умови Кредитного договору, а саме: 04 січня 2020 року відповідачкою сплачено 250,00 грн комісії за пролонгацію, 230,00 грн процентів по кредиту та 250,00 грн тіла кредиту; 08 січня 2020 року відповідачкою сплачено 237,00 грн комісії за пролонгацію, 241,00 грн процентів по кредиту та 237,00 грн тіла кредиту (а.с. 73).

23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 65-МЛ, за яким на умовах, встановлених цим договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (а.с. 74-78).

Відповідно до акту приймання-передачі від 23 березня 2021 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр боржників Кредитора від 23 березня 2021 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору. Кількість боржників – 2750 (а.с. 80).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 19693,00 грн, де: 4513,00 грн – залишок по тілу кредиту; 14630,00 грн – залишок по відсотках, 550,00 грн – залишок по комісії (а.с. 79).

30 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідачки з досудовою вимогою про виконання зобов`язання за Кредитним договором, яка останньою виконана не була (а.с. 82).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Виходячи з викладеного та враховуючи зміст апеляційної скарги відповідачки оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині вимог позову про стягнення відсотків за користування кредитом та розподілу витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає.

У ч.ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У справі, що переглядається, задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції помилково керувався положеннями пп. 2.2.3 Кредитного договору та безпідставно погодився з доводами позивача про пролонгацію строку кредитування за договором на 60 днів.

Разом з тим, умови пролонгації кредиту (строку кредитування) погоджено сторонами у п. 2.3. Кредитного договору сторонами, за яким Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: 3 дні за умови сплати 3% від поточного залишку кредиту; 7 днів за умови сплати 5% від поточного залишку кредиту; 15 днів за умови сплати 10% від поточного залишку кредиту. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої Позичальником пропозиції Позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п. 3.2.7. договору, пролонгація може здійснюватись на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.1.4 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. Договору.

Відповідачкою на виконання наведеної вище умови Кредитного договору двічі сплачувалась комісія за пролонгацію та здійснювались часткове погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Так, 04 січня 2021 року відповідачкою сплачено 250,00 грн комісії за пролонгацію, що відповідає 5% від тіла кредиту у сумі 5000,00 грн та згідно з наведеними вище умовами договору свідчить про погодження сторонами Кредитного договору пролонгації строку кредитування на 7 днів. Крім того, 04 січня 2021 року відповідачкою сплачено 237,00 грн комісії за пролонгацію, що відповідає 5% від тіла кредиту у сумі 4750,00 грн та згідно з наведеними вище умовами договору свідчить про погодження сторонами Кредитного договору пролонгації строку кредитування ще на 7 днів.

Отже, загальний строк, на який сторонами продовження строк кредитування складає 14 днів.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що нею не було погоджено пролонгацію строку кредитування за договором спростовуються наведеними вище умовами Кредитного договору, укладення якого нею не заперечується, а також здійсненими конклюдентними діями, що полягали у сплаті комісії за пролонгацію та частковій сплаті заборгованості за договором.

За викладеного, нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватись за періоди з 27 грудня 2020 року (включно) по 04 січня 2021 року (строк кредитування згідно з п. 1.4. Кредитного договору) та з 05 січня 2021 року по 18 січня 2021 року (згідно з п. 2.3. Кредитного договору) з урахуванням здійснених відповідачкою часткових оплат тіла кредиту.

Колегією суддів зауважено, що відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за період з 27 грудня 2020 року по 18 січня 2021 року включно нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось згідно з умовами пп. 1.5.2 договору за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту. Іншого розрахунку заборгованості позивачем до суду надано не було.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, помилково розпочавши з 05 січня 2021 року нарахування відсотків за ставкою, яка визначена у п. 1.6 Кредитного договору, та порушивши таким чином принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, сума відсотків за користування кредитом, обов`язок зі сплати яких виник у відповідачки за Кредитним договором, складає 1561,95 грн відповідно до наступного розрахунку: (5000,00 грн х 1,5% х 8 днів) + (4750,00 грн х 1,5% х 4 дні) + (4513,00 грн х 1,5% х 10 днів).

Подальше, поза строком кредитування, нарахування відсотків за користування відповідачкою кредитними коштами за Кредитним договором було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Разом з тим, місцевим судом правильно враховано, що відповідачкою було здійснено часткову оплату відсотків у загальному розмірі 471,00 грн. Також суд зарахував у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплачену відповідачкою суму комісії у розмірі 487,00 грн, проти чого позивач не заперечив.

Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом у сумі 603,95 грн (1561,95 грн - 471,00 грн - 487,00 грн).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, однак, не може погодитись із присудженим до стягнення розміром таких відсотків, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині.

Таким чином, апеляційна скарга скаржниці підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

У частині стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу, місцевий суд, вирішуючи відповідне питання, дійшов висновку, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи, проте вважав, що їх розмір не є пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.

Тим не менш, витрати позивача на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, судом першої інстанції зменшені не були, а стягнуті з відповідачки пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідачка, заперечуючи у апеляційній скарзі проти таких висновків суду першої інстанції, сам факт надання позивачу правової допомоги не заперечила, проте вказала на те,що розмір витрат, який підлягає відшкодуванню має складати 2000,00 грн з огляду на те, що справа не є складною, не вимагає вивчення великого обсягу фактичних даних, а складення позовної заяви не потребувало багато часу, а також враховуючи однотипність спорів про стягнення кредитної заборгованості.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Таким чином, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За встановлених судом першої інстанції у даній справі обставин надання позивачу правової допомоги на суму 7000,00 грн, що не заперечується скаржницею, а також неподання відповідачкою обґрунтованої заяви про зменшення таких витрат, місцевий суд правильно стягнув з відповідачки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог позову.

Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи зміну апеляційним судом оскаржуваного судового, понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки пропорційно задоволеним вимогам (26%), а саме у сумі 1820,00 грн.

У відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційним судом також здійснений відповідний перерахунок витрат сторін зі сплати судового збору.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції у даній справі в оскаржуваній частині підлягає зміні в частині розміру стягнутих з відповідачки відсотків за користування кредитом, а також розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2025 року змінити, виклавши другий та третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3062564, укладеного 27.12.2020 у розмірі 5 116,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 513,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 603,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 629,82 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1820,00 грн».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3361,08 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний