Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №345/7442/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/7442/25

Провадження № 22-ц/4808/713/26

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Баркова В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Онушканичем В.В. 26 лютого 2026 року в м. Калуш Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

У лютому 2026 року представник ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Заяву мотивувала тим, що заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області його позов задоволено. Суд стягнув у солідарному порядку із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1130,36 грн, яка складається із 985,94 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з червня 2018 року до квітня 2021 року (включно), інфляційні втрати у розмірі 11,69 грн, 3% річних у розмірі 32,73 грн та 968,96 грн судового збору.

Вважає, що судом під час ухвалення заочного рішення від 24.02.2026 року не вирішене питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №345/7442/25 виключно з підстав відсутності на той момент належних доказів їх понесення або зобов`язання щодо їх сплати. Водночас така обставина не позбавляє позивача права на подальше відшкодування судових витрат, оскільки позивачем дотримано процесуального порядку подання заяви про ці витрати,докази понесених судових витрат подані ним у встановлений законом строк, а також витрати підтверджуються належними і допустимими доказами.

Позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу; зазначив у позовній заяві про свій намір подати підтверджуючі документи у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Тобто його дії відповідають вимогам п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та є належною процесуальною підставою для подальшого вирішення питання про судові витрати.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази судових витрат можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови попередньої заяви про це.

Акт від 25.02.2026 р. складено наступного дня після ухвалення рішення, що свідчить про дотримання встановленого процесуального строку.

Позивач подав усі необхідні документи, які підтверджують існування договірних відносин між ним і адвокатом, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг та вартість таких послуг. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню як у разі їх фактичної сплати, так і у разі наявності обов`язку їх сплатити, підтвердженого належними доказами. Тому, відсутність факту оплати не є перешкодою для їх стягнення.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності сторін суд вирішує питання про відшкодування витрат виключно за заявою сторони, зменшення їх розміру можливе лише за обґрунтованим клопотанням іншої сторони. Тому вважає, що право позивача реалізоване належним чином.

Просить стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу розмірі 3726, 07 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року заяву представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 500 грн. витрат на за надання правничої допомоги та з ОСОБА_3 500 грн. витрат на за надання правничої допомоги.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд, врахувавши малозначність справи, спрощений порядок її розгляду та незначний обсяг наданих послуг, дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним і підлягає зменшенню відповідно до принципів розумності та пропорційності до 1 000,00 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на це рішення. Зазначила, що позивач з додатковим рішенням не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Позивачем дотримано всіх передбачених законом процесуальних вимог щодо заявлення та підтвердження судових витрат. Зокрема у позовній заяві подано попередній розрахунок витрат, заявлено про намір подати підтверджуючі документи, у встановлений строк подано належні та допустимі докази (договір, додатки, акт виконаних робіт), які підтверджують обсяг, характер і вартість правничої допомоги.

Заявлені витрати у сумі 3726,07 грн є реальними, необхідними та документально підтвердженими, відповідають умовам договору про надання правничої допомоги, а також критеріям розумності з огляду на обсяг виконаних адвокатом робіт (аналіз документів, підготовка позову, процесуальних клопотань тощо), складність правовідносин та значення справи для позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду, зменшення витрат на правничу допомогу можливе виключно за наявності належного клопотання іншої сторони, яка повинна довести їх неспівмірність.

У даному випадку матеріали справи не містять такого клопотання, відповідачі не доводили неспівмірність витрат, суд зменшив їх розмір з власної ініціативи, що прямо суперечить принципам диспозитивності та змагальності цивільного процесу. До того ж суд першої інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень, самостійно оцінивши «неспівмірність» витрат без належної процесуальної підстави, що є істотним порушенням норм процесуального права і підставою для скасування рішення в цій частині. Суд також неправильно застосував критерії «розумності» та «співмірності», оскільки не навів належного мотивування зменшення витрат саме до 1 000 грн, не врахував фактичний обсяг наданих послуг та не здійснив повного аналізу доказів, поданих стороною.

Вважає, що доводи позивача про заявлений розмір судового збору є обґрунтованими, оскільки питання розподілу судових витрат не є позовною вимогою, не входить до ціни позову та не утворює самостійного об`єкта справляння судового збору при оскарженні.

Просила стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в повному розмірі 3 726,07 грн та витрати пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 14 липня 2025 року Адвокатське бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір № 14/01 за умовами якого Адвокатське бюро зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону.

Відповідно до п. 8.2. Договору сума гонорару (винагороди) за послуги та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком 2 до цього договору.

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро рахунком - підставою для перерахування суми гонорару (винагороди) (пункт 8.4).

Відповідно до додатку № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14 липня 2025 року сторони погодили, що година праці адвоката складатиме 2 000 грн.

Згідно з актом №337 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 адвокатське бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з відповідачами тривалістю 0,25 год., вартістю 500 грн, підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3 відсотки річних тривалістю 1,25 год., вартістю 2 500 грн, винагорода у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову та становить 226,07 грн, підготовка та складання клопотань про витребування доказів та про залучення співвідповідача тривалістю 0, 25 год, вартістю 500 грн.

Відповідно до матеріалів справи відповідачі з клопотаннями про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не зверталися.

Застосовані норми права

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21) зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, врахував вищевказані норми закону, практику Верховного Суду, а також фактичні обставини у справі, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення витрат на правничу допомогу.

Так, вирішуючи заяву представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий суд керуючись критерієм реальності, а також розумності їх розміру, дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн (по 500 грн з кожного відповідача), що відповідатиме принципам пропорційності і справедливості, а також не становитиме надмірного тягаря для відповідачів.

Апеляційний суд зауважує, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанова Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 404/5951/23).

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На переконання колегії суддів заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3726,07 грн є непропорційним до ціни позову в сумі 1130,36 грн. Зазначені в акті приймання-передачі послуг роботи фактично дублюються. Зокрема, окремо вказано аналіз документів щодо правовідносин сторін тривалістю 0,25 год вартістю 500 грн, підготовку позовної заяви з розрахунком інфляційних втрат і 3% річних тривалістю 1,25 год вартістю 2500 грн, хоча підготовка позову за своєю суттю вже охоплює аналіз поданих документів. Підготовка позовної заяви та процесуальних клопотань є одним комплексним видом правничої допомоги, оскільки такі дії є складовими єдиного процесу формування правової позиції у справі.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям розумності й співмірності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до вимог процесуального законодавства може бути вирішено судом виключно за наявності відповідної заяви чи клопотання іншої сторони спору, яка повинна навести належні обґрунтування, з огляду на таке.

В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на власний розсуд зменшив витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки суд першої інстанції, здійснивши оцінку наданих доказів, врахувавши складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, навів у оскарженому рішенні мотивоване обґрунтування неспівмірності заявлених судових витрат та підстави їх зменшення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване додаткове рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишити без задоволення, а додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин В.М. Барков