Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №683/3528/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3528/25

Провадження № 33/820/254/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Ткачука В.В., на постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового

збору у дохід держави.

За постановою суду ОСОБА_1 10.11.2025 об 11 год. 13 хв. по вул. Франка, 67, в м. Старокостянтинів Хмельницької області, керував транспортним засобом «DAF XF 105 FT», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія, у встановленому законом порядку, на спеціальний технічний засіб «Алкотестер Драгер 6810», результат якого 1,73 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Ткачук В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає вказану постанову незаконною, необгрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню. Захисник вказує, що факт вживання алкоголю стався після того як ОСОБА_1 вже не керував транспортним засобом. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, незважаючи на подане захисником клопотання про відкладення розгляду через зайнятість в іншому судовому процесі. Також, апелянт посилається на те, що працівниками поліції було грубо порушено порядок ознайомлення особи з її правами, які були роз`яснені ОСОБА_1 вже після завершення процедури огляду на стан сп`яніння. Звертає увагу, що на момент прибуття поліції автомобіль був припаркований, а ОСОБА_1 перебував поруч з ним, а не за кермом. Крім того, вказує, що поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, що є грубим порушенням ст. 266 КУпАП та спільної Інструкції МВС/МОЗ 1452/735.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

14.05.2026 року, через підсистему «Електронний суд», адвокат Ткачук В.В. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, за наявними матеріалами справи, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши докази, дійшов до обгрунтованого та належним чином мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Апеляційною інстанцією не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП, щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 508822 від 10.11.2025 слідує, що ОСОБА_1 10.11.2025 об 11 год. 13 хв. по вул. Франка, 67, в м. Старокостянтинів Хмельницької області, керував транспортним засобом «DAF XF 105 FT», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння продився зі згоди водія, у встановленому законом порядку, на спеціальний технічний засіб «Алкотестер Драгер 6810», результат якого 1,73 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП.

Окрім того, вина ОСОБА_1 підтверджується і іншими доказами, зокрема даними:

- рапорту старшого інспектор-чергового ВнП №1 (м. Старокостянтинів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про отримання повідомлення від ОСОБА_3 про те, що 10.11.2025 року об 11:28 год в м. Старокостянтинів, по вул. Івана Франка, 55, на територію олійно-екстракційного заводу заїхав водій автомобіля марки «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_1 . По приїзду на місце події було встановлено, що водій ОСОБА_1 керував вищевказаним автомобілем в стані алкогольного сп`яніння;

- чеку тесту № 5342 від 10.11.2025 року, згідно з яким результат огляду на виявлення алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 позитивний, а саме становить 1,73 проміле;

- відеозапису події від 10.11.2025, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора "Алкотест Драгер 6810" та виявлення у нього стану сп`яніння -1,73 проміле.

У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, місцевим судом та судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Ці обставини адміністративної справи та досліджені докази давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту, що факт вживання алкоголю стався після того, як ОСОБА_1 вже не керував транспортним засобом, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, з відеозапису камери, яка розташована на території олійно-екстракційного заводу, вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом марки «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_1 , після чого, охоронцем підприємства було викликано працівників поліції. Без значного проміжку часу, на виклик прибули працівники поліції. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , результат огляду становив 1,73 проміле, що свідчить про перебування його у стані алкогольного сп`яніння, саме під час керування, з яким ОСОБА_1 погодився, не висловлюючи будь-яких зауважень чи заперечень, .

Крім того, обставини справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про вживання ОСОБА_1 алкоголю після припинення керування, у зв`язку з чим зазначений довід є припущенням та обґрунтовано відхиляється судом.

Апеляційним судом встановлено, що, дійсно, 25 лютого 2026, на адресу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області захисник ОСОБА_1 – адвокат Ткачук В.В., в черговий раз, направив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на його зайнятість в інших судових засіданнях, однак, суд такі клопотання до уваги не взяв, за їх недоведеністю, та розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника Ткачука В.В.

Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце вказаного судового засідання (26 лютого 2026), та не будучи обізнаним про результати вирішення клопотання захисника, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

На окремі аспекти дотримання розумних строків у провадженні з огляду на поведінку учасників щодо зловживання правом неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, зокрема в рішеннях у справах «Кениг проти Федеративної Республіки Німеччина», «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», «Рудніченко проти України», «Коберник проти України».

Окрім цього, Верховний Суд сформулював низку правових позицій щодо невиправданого затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.

Суд першої інстанції, діючи в межах наданих повноважень, обґрунтовано виходив із необхідності дотримання розумних строків розгляду справи та відсутності доказів неможливості забезпечення участі іншого захисника або особистої участі особи, яка притягається до відповідальності, таким чином, порушення права на захист судом не допущено.

Посилання сторони захисту на те, що працівниками поліції було грубо порушено порядок ознайомлення особи з її правами, які були роз`яснені ОСОБА_1 вже після завершення процедури огляду на стан сп`яніння, не є підставою для скасування постанови суду. Сам по собі час роз`яснення прав не вплинув на об`єктивність проведеного огляду, його результат та можливість особи реалізувати свої процесуальні права, більше того, поведінка ОСОБА_1 , який погодився на проведення огляду, не заперечував його результат та відмовився від проходження медичного огляду, свідчить про розуміння ним суті вчинюваних процесуальних дій.

Твердження апелянта, що на момент прибуття поліції автомобіль був припаркований, а ОСОБА_1 перебував поруч з ним, а не за кермом, не спростовує встановленого судом факту керування.

Як убачається з відеозапису, саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, що є достатнім для встановлення об`єктивної сторони правопорушення, факт перебування транспортного засобу у нерухомому стані на момент прибуття працівників поліції не виключає попереднього керування ним.

Не заслуговують на уваги доводи апелянта, що поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, що є порушенням ст. 266 КУпАП та спільної Інструкції МВС/МОЗ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, оскільки з відеозапису вбачається, що після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, з використанням спеціального технічного засобу « Алкотестер Драгер 6810», поліцейським ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, від чого останній відмовився.

Вказане свідчить про дотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, а також про відсутність порушення прав особи.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у апеляційного суду відсутні.

Суд першої інстанції перевірив фактичні обставини справи про адміністративне правопорушення та прийшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, так як він розумів суть висунутого йому обвинувачення та здійснював захист від нього.

Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9 а ПДР України та вірно кваліфіковані його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Ткачука В.В. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Кулеша Л.М.