Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №686/5543/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/5543/26

Провадження № 22-ц/820/1104/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Шевчук Ю.Г.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року (суддя Палінчак О.М.) за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Дениса Олександровича, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на мотель (1520,4 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний об`єкта нерухомого майна 883104168101) та земельну ділянку (кадастровий номер 6825086700:01:006:0297, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972111568250); заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження або подальшого обтяження вказаного майна; заборонити «Регіональному фонду підтримки підприємництва» (ЄДРПОУ 30788223) вчиняти дії щодо звернення стягнення на вказане майно за Договором іпотеки від 16.10.2025 року; заборонити державним реєстраторам та нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії щодо зазначених об`єктів нерухомості.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі. Зі сторони відповідачки ОСОБА_1 вживаються заходи щодо продажу спірного нерухомого майна.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на: мотель, площею 1520,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883104168101, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; -земельну ділянку, кадастровий номер 6825086700:01:006:0297, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972111568250, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Виконання даної ухвали покладено на Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради.

Суд керувався тим, що зазначені у заяві заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення та земельну ділянку, як таке, є співмірним, необхідним та достатнім з огляду на предмет спору. Невжиття даного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку, якщо рішення суду буде ухвалене на його користь.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову та відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно застосував захід забезпечення позову, накладення арешту на спірне нерухоме майно, не встановивши реальної та належно підтвердженої загрози відчуження спірного майна чи утруднення виконання можливого рішення суду. Єдиним доказом, на який послався заявник, був скрін-шот оголошення про продаж, однак, такий скрін-шот не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження наміру ОСОБА_1 відчужити належній їй на праві власності мотель та земельну ділянку.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на мотель та земельну ділянку, не врахував, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на мотель та земельну ділянку не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне майно; накладення арешту на нерухоме майно не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Накладення арешту на мотель та земельну ділянку є непропорційним втручанням у право власності ОСОБА_1 , яка набула це майно законно як переможець електронних торгів. Протягом січня 2024 року – березня 2026 року ОСОБА_1 добросовісно володіє майном, належним їй на праві власності.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Кузина М-О.С. підтримала доводи апеляційної скарги просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Подворний І.Г. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 23 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Дениса Олександровича, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 про визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності.

02 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на мотель (1520,4 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний об`єкта нерухомого майна 883104168101) та земельну ділянку (кадастровий номер 6825086700:01:006:0297, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972111568250); заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження або подальшого обтяження вказаного майна; заборонити «Регіональному фонду підтримки підприємництва» (ЄДРПОУ 30788223) вчиняти дії щодо звернення стягнення на вказане майно за Договором іпотеки від 16.10.2025 року; заборонити державним реєстраторам та нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії щодо зазначених об`єктів нерухомості.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції зважаючи на спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на нежитлове приміщення та земельну ділянку, як таке, що є ефективним, необхідним та достатнім з огляду на предмет спору, оскільки невжиття даного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку, якщо рішення суду буде ухвалене на його користь.

Апеляційний суд з урахуванням змісту заявлених позовних вимог та балансу інтересів сторін вважає застосований судом захід забезпечення позову у вигляді арешту на нежитлове приміщення та земельну ділянку співмірним із позовними вимогами.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно лише в сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішення немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу унеможливить ефективний захист.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідачки як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи апеляційної скарги щодо не співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.

Таким чином, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 149, 150, 153, 263 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову і вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, судом застосовано правильно норми права, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк