Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №680/822/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/822/25

Провадження № 22-ц/820/1102/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

за участю представника апелянта адвоката Хомича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року (суддя Польова В.Є.) за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про розірвання шлюбу, заінтересована особа: ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтувала тим, що 29.10.2022 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вироком Нововолинського міського суду від 06 вересня 2024 року у справі №165/713/23 ОСОБА_1 засуджений до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. Покарання відбуває у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор».

Протягом останього періоду, стосунки з чоловіком розладились, зникло взаєморозуміння та взаємоповага. Шлюбні стосунки не підтримують, сімейне життя не ведуть, фактично сім`я припинила своє існування, примирення та збереження шлюбу між ними не можливе. Заявниця наполягає на розірванні шлюбу, на її думку відмова в розірванні шлюбу буде примушувати до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

На підставі вищевказаного, ОСОБА_2 просила розірвати шлюб з ОСОБА_1 , якого засуджено до позбавлення волі.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено, шлюб зареєстрований 29 жовтня 2022 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 383 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що збереження шлюбу суперечить інтересам заявниці, ОСОБА_1 засуджений до позбавлення волі, перебуває в місцях позбавлення волі, що унеможливлює ведення спільного життя, шлюбні відносини фактично припинилися, збереження сім`ї неможливе.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку окремого провадження, хоча з матеріалів справи прямо вбачається наявність спору про право, оскільки апелянт не погоджувався на розірвання шлюбу, що виключає можливість застосування положень ч.3 ст.293 та п.4 ч.1 ст.315 ЦПК України і відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України заява повинна була бути залишена без розгляду, а справа підлягала розгляду за правилами позовного провадження, що передбачає повноцінну реалізацію процесуальних прав сторін, зокрема права на подання заперечень, доказів та участі у судовому засіданні.

Крім того, суд допустив істотне порушення процесуальних прав апелянта, оскільки на момент розгляду справи він відбував у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор», однак суд не з`ясував можливості участі апелянта у судовому засіданні, шляхом

вирішення питання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не надав можливості надати пояснення щодо заявлених вимог, не з`ясував обставин чи бажає особа скористатись правничою допомогою адвоката. Також суд неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки всупереч вимогам ч.2 ст.112 СК України не встановив коли саме припинилися сімейні відносини, не дослідив можливість примирення сторін, наявність контактів між подружжям та вплив розірвання шлюбу на спільну дитину, обмежившись лише формальним посиланням на припинення шлюбних відносин, таким чином, суд дійшов передчасного висновку щодо неможливості збереження сім`ї та є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Хомич Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Заявниця ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 засуджений до позбавлення волі, фактичні шлюбні відносини між нею та ОСОБА_1 припинені. Подружжя припинило проживати разом вже тривалий час. Примирення та збереження шлюбу неможливе. Відмова в розірванні шлюбу буде примушувати до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі (частина 3 статті 293 ЦПК України).

Судом установлено, що 29 жовтня 2022 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис №383, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року.

У даному шлюбі в подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 28 грудня 2022 року.

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 06 вересня 2024 року №165/713/23 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

За довідкою Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» №Сі/82/4 від 14 березня 2025 року, ОСОБА_1 відбуває покарання у ДУ «Луцький слідчий ізолятор».

Крім того встановлено, що з моменту засудження ОСОБА_1 по теперішній час, заявниця та заінтересована особа не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть, шлюб існує лише формально.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі з ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з положеннями ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У справі що переглядається, суд першої інстанції врахувавши викладені заявницею обставини, з огляду на позицію ОСОБА_2 , який не згодний з розірванням шлюбу, однак він засуджений до позбавлення волі, перебуває в місцях позбавлення волі, що унеможливлює ведення спільного життя, встановивши що шлюбні відносини фактично припинилися, збереження сім`ї неможливе і суперечить інтересам заявниці, дійшов правильного висновку про розірвання шлюбу.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо неповного з`ясував обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме не встановив коли саме припинилися сімейні відносини, не дослідив можливість примирення сторін, наявність контактів між подружжям та вплив розірвання шлюбу на спільну дитину, не впливають на висновки суду, оскільки спростоваються вищезазначеними встановленими обставинами справи.

Щодо інших доводів апелянта то ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи в порядку передбаченого нормами ЦПК що підтверджується розписками направленими Державною установою «Луцький слідчий ізолятор» про вручення ОСОБА_1 ухвали суду від 25.11.2025 року про прийняття заяви до розгляду з додатками заяви про розірвання шлюбу та інших документів та судових повісток, однак будь-яких заяв, клопотань щодо участі у розгляді справи він не висловлював.

На розписці про вручення ухвали суду від 25.11.2025 року ОСОБА_1 , написано «я не згідний» ( а.с.19).

Не згода ОСОБА_1 з розірванням шлюбу не свідчить про наявність спору про право. Подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі передбачено ч.3 статті 293 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України апеляційний суд -,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 18 травня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк