Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №336/1171/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 06.05.2026 Справа № 336/1171/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/1171/26 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/807/1160/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Кочеткової І.В.

при секретарі: Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Темненко Валентини Олександрівни, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Сімонець Є.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Volkswagen Polo, який був спільною сумісною власністю подружжя та відчужений без згоди ОСОБА_2 , в сумі 135 593,50 гривні та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2026 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

03.03.2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Темненко В.О., сформував в системі «Електронний суд» зустрічний позовдо ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на мотоцикл Geon, модель CR6 S, та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на вищевказаний мотоцикл в розмірі 27 365 гривень, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом та повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Темненко В.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити дійсні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Посилається на постанову Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20, у якій вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Вважає, що спір за зустрічним позовом виник з одних правовідносин із первісним позовом і підстави доказування (набуття спірного майна в період шлюбу та за спільні кошти подружжя) у даному випадку є однорідними.

Звертає увагу, що відмова у спільному розгляді двох взаємовиключних вимог сторін призведе до того, що сторони та суд будуть змушені виконувати зайві процесуальні дії, що зумовить формування деструктивного впливу на ефективність розгляду справи.

Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.

Первісні позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічні (за зустрічним позовом) позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя випливають з однакових за своєю правовою природою правовідносин та є взаємопов`язаними, об`єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний їх розгляд є допустимим, оскільки вимоги вказаних позовів заявлені між тими самими сторонами і з однакових фактичних обставин, які підлягають доказуванню (набуття майна в період шлюбу та за спільні кошти подружжя).

Спільний розгляд судом позовних вимог про поділ майна подружжя є доцільним та сприятиме ефективному й економічному за процесуальним часом розгляду справи.

Розгляд зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 разом із позовними вимогами ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя буде сприяти більш швидкому, правильному та об`єктивному вирішенню спору шляхом встановлення обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства подружжям. Водночас звернення ОСОБА_1 з окремим позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя у загальному порядку, про що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, не сприятиме повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, встановленню фактичних взаємовідносин сторін. Вимоги первісного позивача та за зустрічним позовом беззаперечно взаємопов`язані, та розгляд цих вимог в одному судовому провадженні має важливе значення для об`єктивного вирішення питання поділу майна подружжя.

Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Сімонець Є.О. надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу без участі ОСОБА_2 та її представника.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Темненко В.О., перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що зустрічна позовна заява не містить спільного предмету позову для розгляду одночасно з первісним позовом та вирішення спору в даному випадку можливе шляхом розгляду пред`явлених вимог в іншому судовому провадженні, тому, враховуючи положення ст. 193, 185 ЦПК України, підлягає поверненню.

Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновків, що оскаржувана ухвала суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає, з огляду на наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

Отже, із положень статті 193 ЦПК України убачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому, саме суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).

Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Volkswagen Polo, який був спільною сумісною власністю подружжя та відчужений без згоди ОСОБА_2 , в сумі 135 593,50 гривні.

В свою чергу, ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на мотоцикл Geon, модель CR6 S, та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на вищевказаний мотоцикл в розмірі 27 365 гривень.

Отже, позов про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя виникають з одних і тих самих правовідносин, пов`язані між собою предметом та підставами позову, їх спільний розгляд сприятиме всебічному, повному й об`єктивному вирішенню спору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказаної обставини не врахував та помилково вважав, що первісний та зустрічний позови не містять спільного предмету позову.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції за вказаних підстав підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 4 частини 1 статті 379 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Темненко Валентини Олександрівни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

І.В. Кочеткова