Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №335/11042/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.05.2026 Справа № 335/11042/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/11042/25 Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І.П.

Провадження № 22-ц/807/914/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кочеткової І.В.,

Подліянової Г.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Юлії Сергіївни на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Бахмута М.С., звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що факт родинних відносин заявниці -онуки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - із померлою бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про народження заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 15.03.1985 року, виданим Молочанським міськвиконкомом Запорізької області, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком заявниці, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.09.2010 р.н., яке видане Таврійською сільською радою Токмацького району Запорізької області, згідно якого ОСОБА_4 уклала шлюб і з ОСОБА_5 , взяла прізвище « ОСОБА_6 ».

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2025 року по справі № 333/789/25 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_4 .

02.09.2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. видане свідоцтво про право власності на недоотриману пенсію в розмірі 36 894,3 грн. за період з 01.07.2022 року до 30.04.2023 року.

За період з 01.05.2023 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач відмовляється нараховувати та виплачувати пенсію спадкоємцю.

Інші спадкоємці не зверталися до нотаріальної контори з відповідною заявою, доказом чого є відсутність такого звернення в матеріалах спадкової справи.

Як спадкоємець за законом, позивач вважає, що має право на отримання спадщини після смерті своєї бабусі. Спадкодавець ОСОБА_2 проживала у м. Молочанськ Токмакського району, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території та є тимчасово окупованою територією.

Померлій бабусі позивача не нараховувалася та не виплачувалася пенсія, проте вона була пенсіонером в Україні, проживала та була зареєстрована на окупованій території в м. Молочанську з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , державні органи України там не функціонували та пенсія не виплачувалася їй не з її вини, і вона була позбавлена законної можливості отримати пенсію. Отже, після смерті бабусі позивачки відкрилася спадщина, до складу якої входить ненарахована та недоотримана пенсія за певний період.

Відповідач, як орган ПФУ, не надав ані нотаріусу, ані позивачу відомості щодо розміру недоотриманої пенсії за весь період її невиплати спадкодавцеві за життя з 01.05.2023 по 08.10.2024 року, заперечує наявність у нього обов`язку виплати позивачці недоотриманої її бабусею пенсії за вказаний період, звернення позивачки за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом не призвело до оформлення позивачкою своїх спадкових прав у повному обсязі, в той час як вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що прийняла спадщину у встановлені строки, а також враховуючи те, що за життя бабуся позивачки недоотримала пенсію, яка увійшла до складу спадщини, тому позивач вимушена звернутись до суду за для отримання невиплаченої пенсії.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд: визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на недоотриману пенсію за період з 01 травня 2023 року по 08 жовтня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити їй недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01 травня 2023 року по 08 жовтня 2024 року, стягнути судові витрати.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бахмута Михайла Сергійовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 , на недоотриману пенсію за період з 01.05.2023 по 08.10.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 01 травня 2023 року по 08 жовтня 2024 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Ю.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посилається на те, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), та була зареєстрована за адресою (м. Молочанськ), що на сьогодні є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.05.2023, у зв`язку з тривалим не отриманням виплат відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На запит приватного нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії померлої, відповідачем було надано інформацію листом № 0800-0402-8/82898 від 21.08.2025 року на суму 36 894,30 грн. за період з липня 2022 по квітень 2023 - нарахована, але не виплачена пенсія за життя ОСОБА_2 .

Згідно інформації, яка міститься в електронній пенсійній справі померлої ОСОБА_2 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

З липня 2022 року АТ «Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій до населеного пункту, за місцем проживання померлої. Тому, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - Постанова № 162) на кожного пенсіонера, якому неможливо доставити пенсійні кошти за місцем проживання в Запорізькій області, Пенсійним фондом України відкрито поточні рахунки в АТ «Ощадбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 162 передбачено, що суми пенсій, зараховані на такі поточні рахунки, повертаються банком Пенсійному фонду України, якщо протягом шестимісячного строку одержувач не звернувся особисто та не уклав договір банківського рахунку.

В квітні 2023 року АТ «Ощадбанк» повернув пенсійні кошти Пенсійному фонду України, які не отримували більш ніж 6 місяців. Тож, виплату пенсії померлої призупинено з 01.05.2023 року відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 49 Закону № 1058.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 (далі - Порядок № 299) затверджений механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які тимчасово проживають за межами України, проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України), які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території визначається Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 10 Порядку № 299, особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Аналогічні норми містяться у пункті 14-4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058, яким визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації, неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Оскільки, за життя отримувач пенсійних виплат до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталась, тому поновити виплату пенсії після її зупинення немає законних підстав.

На підставі особистої заяви від 03.09.2025 та відповідних документів, наданих позивачем до територіального відділу обслуговування громадян (сервісного центру), Головним управлінням у вересні 2025 року нарахована та виплачена недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 на поточний рахунок позивача, відкритий в установі банку, у сумі 36 894,30 грн.

Вказує, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 виплачена в повному обсязі (суми фактично нараховані померлій ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 року по 30.04.2023 року), а тому, у зв`язку з вищезазначеним, недоотримані кошти відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій відповідача спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсійних виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Таким чином, призначена пенсія померлому, яка йому не нараховувалась та не виплачувалась, не позбавляє його спадкоємців можливості її успадкувати.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

За положеннями ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року, де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 19.12.2025 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №293.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане 15.03.1985 Молочанським міськвиконкомом Запорізької області, актовий запис 20, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_5 від 11.09.2010, виданого Таврійською с/р Токмацького району Запорізької області, 11.09.2010 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_6 .

01.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамули Н.Г. із заявою про прийняття спадщини після померлої бабусі ОСОБА_2 .

Інші особи із заявою про прийняття спадщини у встановлений Законом шестимісячний строк до нотаріуса не звертались.

Згідно із довідкою від 21.08.2025, яка надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на запит приватного нотаріуса, на дату формування довідки недоотримана ОСОБА_2 пенсія складає 36 894,3 грн.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1286, спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її онука ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 36 894,3 грн, що зберігається у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, належна спадкодавцю, що підтверджується довідкою від 21.08.2025 про наявність недоотриманої пенсії, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Недоодержана пенсія, що залишилася після смерті ОСОБА_2 в сумі 36 894,3 грн, у вересні 2025 року нарахована та виплачена на поточний рахунок ОСОБА_1 .

Листом від 10.10.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 , що виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.05.2023, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з не отриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

Суд першої інстанції правильно виснував, що в даній справі виник спір з приводу права позивача на отримання у спадщину нарахованої ОСОБА_2 та не отриманої нею за життя пенсії за період з часу її призупинення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.05.2023, по день припинення пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який, встановивши, що позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину, дійшов висновку, що позивач, як спадкоємець, набула право на отримання невиплаченої пенсії за період з 01.05.2023 по 08.10.2024 відповідно до положень статті 1227 ЦК України.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що нараховані та виплачені відповідачем кошти в розмірі 36 894,3 грн стосуються іншого періоду ніж той, який заявлено позивачем.

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення недоотриманої суми пенсії у порядку спадкування.

За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргупредставника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Юлії Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 травня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова