Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №299/5445/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/5445/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Бак М.Д., в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У жовтні 2025 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 29.03.2021 відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з цим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29.03.2021, яка разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит в сумі 59 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Відповідач зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та відсотків щомісяця шляхом сплати щомісячного мінімального платежу в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку, при несплаті щомісячного мінімального платежу - сплатити штраф згідно з тарифами.

Відповідач не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, чим в порушення умов договору та положень статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) не виконала зобов`язання за договором.

Станом на 04.09.2024 прострочення відповідачем зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за кредитним договором становило понад 90 днів, внаслідок чого на підставі положень підпункту 5.17 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank відбулося істотне порушення зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 04.09.2024 року позивач направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, однак відповідач не вчинила дій, направлених на погашення заборгованості, у зв`язку з цим згідно підпунктів 5.18, 5.19 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank 27.12.2024 року кредит отримав форму «на вимогу».

На залишок простроченої заборгованості позивач нараховував неустойку, передбачену тарифами, а саме: від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 грн; від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 грн; від 91 до 120* (210) днів - штраф, що розраховується за формулою: 100 грн + 6,2 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця, при цьому діє ставка 0,00001% річних; від 121 (210) дня до повного погашення строк, після спливу якого формується фінальний рахунок, що визначається банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов`язання та не більше 210 днів, - відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 74,4% річних.

Згідно положень частини другої статті 1054, частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 08.09.2025 становить 59 053,30 грн, що є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту). Заборгованість виникла у зв`язку з тим, що відповідач частково здійснювала операції з поповнення банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати на картковому рахунку. Відповідач не погашає заборгованість, чим порушує права позивача.

У зв`язку з вищенаведеним просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29.03.2021 у розмірі 59 053,30 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 гривень.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд вказав, що надані позивачем докази, зокрема Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK/Universal Bank), то копія Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank в редакції, затвердженій протоколом Правління № 7 від 24.02.2021 року, яка набрала чинності з 01.03.2021 року, яку додано до позовної заяви, не виступає належним доказом.

Копії окремих аркушів із електронного документа - Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank в редакції, затвердженій протоколом Правління № 46 від 24.11.2021 року, не є повною копією електронного доказу, тому не виступають допустимим доказом.

Копія довідки про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 08.09.2025 року, виданої АТ «Універсал Банк», яку не засвідчено, не виступає доказом, одержаним з дотриманням порядку, встановленого законом.

У зв`язку з недоведеністю обставин щодо умов договору про надання банківських послуг від 29.03.2021 не доведено виникнення між сторонами правовідносин з приводу обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором на користь позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке.

Вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Відповідач підписав електронний договір аналогом власноручного підпису, тобто погодився з усіма істотними умовами кредитування, акцептував публічну оферту.

Вказує, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» є загальнодоступними, а тому враховуючи ч. 9 ст. 83 ЦПК України, у позивача немає обов`язку подавати такий доказ у паперовому вигляді до матеріалів справи.

Позивач довів належними та допустимими доказами як факт наявності між сторонами кредитних правовідносин, а також факт наявності у відповідача заборгованості, яку слід стягнути на користь банку.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Зі змісту заяви вбачається, що ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank» та «Universal Bank», обчислення в вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті складають Договір про надання банківських послуг.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку «monobank» заявниця (відповідач по справі) просила: відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» у гривні на її ім`я № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт вказаний в додатку на смартфоні.

Споживач – ОСОБА_1 , засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відкритим ключем 02881153В1Ф0421ЕЕ685ЕЕ93АF775F436FBED51AD66AFA1204B577270EFDEF993, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Вона визнає, що УЕП є аналогом її власноручного підпису. Анкета-заява підписана відповідачем.

Позивач зазначає, що станом на 04.09.2024 у Відповідача було наявне прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором яке сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стада простроченою.

Банк 04.09.2024 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18,5.19 кредит став у формі «на вимогу».

На залишок простроченої заборгованості, згідно позовної заяви, Банк нарахував неустойку, передбачену Тарифами, а саме: санкції за порушення зобов`язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення) від 1 до 30 днів штраф у розмірі 50 грн.;. від 31 до 90 днів штраф у розмір 100 грн.; від 91 до 210* (210) днів штраф, що розраховується за формулою: 100 грн. +6,2% від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому дії ставка 0,00001% річних; від 121 (210) днів – відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 74,4 %.

Згідно наявного розрахунку заборгованості в матеріалах позовної заяви, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед AT «Універсал Банк» за Договором №б/н станом на 08.09.2025 становить 59 053,30 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 59 053,30 грн.; заборгованість за пенею 0 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що всі надані позивачем докази є неналежними, оскільки такі не є оригіналами, належним чином не завірені, а тому позивач не довів, що у відповідачки існує заборгованість, яку просить з неї стягнути.

З таким доводами суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як правильно зазначено позивачем, даний договір укладено шляхом розміщення Умов та Правил на офіційному сайті АТ «Універсал Банк» або в офіційному додатку для смартфону, що слід розцінювати як оферту.

Акцептуванням, укладенням договору про надання банківських послуг, зокрема щодо користування кредитною карткою, відкриття карткового рахунку та надання кредитного ліміту, є анкета-заява подана відповідачкою.

В доданих до матеріалів справи детальному та покроковій інструкції щодо відкриття карткового рахунку вбачається, що відповідачці слід вчинити ряд дій спрямованих на відкриття такого рахунку, зокрема, які полягають у наданні своїх паспортних та особистих даних банку, замовлення кредитної картки, підписання такої анкети шляхом проставлення підпису пальцем на екрані смартфона.

Всі вищеперераховані дії неможливі без безпосереднього волевиявлення відповідача, тобто такі вчинені не під дією обману, шахрайства чи примусу.

Під час відкриття карткового рахунку у мобільному застосунку «Monobank», споживачу пропонують ознайомитись з Договором, частиною якого є Умови та Правила, а тому слід констатувати, що відповідач відкриваючи картковий рахунок та ставлячи свій УЕП в мобільному додатку підтвердила, що ознайомилася з чинними на момент підписання ним Договору Умовами та Правилами.

Крім цього, згідно положень ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, всі наявні в матеріалах справи докази долучені до позовної заяви є копіями електронних оригіналів таких та є належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 у справі №752/30879/21.

Слід також зазначити, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правочин вважається укладеним та правомірним доки не доведено зворотного.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

В судовому порядку правовідносини між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 не визнавались недійсними, кредитний договір не визнавався неукладеним, а тому слід вважати, що кредитні правовідносини між сторонами спору дійсно мали місце.

Крім цього, Умови та правила «Monobank» постійно змінюються та в мобільному додатку такі відображаються у вигляді «пуш» сповіщення. Тобто, банк постійно повідомляє своїх споживачів про оновлення в умовах та правилах кредитування.

Серед іншого, з наданої позивачем виписки за період з 29.03.2021 по 06.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалася наданим їй кредитним лімітом, здійснювала покупки, оплачувала товари, вносила кошти на картковий рахунок та частково погашала заборгованість, що свідчить про її конклюдентні дії в частині погодження з істотними умовами продукту «Monobank».

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Тобто, факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами наданими АТ «Універсал Банк» є доведеним так само як і факт укладення договору про надання банківських послуг, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Як вбачається з довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 08.09.2025, встановлений відповідачу кредитний ліміт у розмірі 25 000 грн неодноразово змінювався (збільшувався) та станом на 07.06.2025 склав 59 100 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що такий просить стягнути 59 053,30 гривень заборгованості, яка складається з 59 053,30 гривень – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Проаналізувавши надані позивачем докази у їх сукупності та взаємопов`язаності колегія суддів констатує, що позивачем доведено наявний у ОСОБА_1 розмір заборгованості у сумі 59 053,30 гривень.

Відповідачкою не спростований наданий позивачем розрахунок заборгованості, не надано доказів відсутності перед АТ «Універсал Банк» обов`язку щодо повернення кредитних коштів, не доведено факт погашення такої заборгованості чи не спростовано факт надання їй таких коштів у користування.

Тому, суд першої інстанції не взяв до уваги, що надані позивачем докази є належними та допустимими в розумінні ст. 64 ЦК України, оскільки є копіями електронних оригіналів. Позивач довів наявність у відповідачки боргу в розмірі 59 053,30 гривень, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Універсал Банк».

Отже, апеляційний суд керуючись ст. 376 ЦПК України, скасовує рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року як ухвалене за неповного з`ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалює нове рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк».

Беручи до уваги положення ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає судовий збір у розмірі 3 028 гривень за подання позовної заяви та 4 542 гривень за подання апеляційної скарги, що разом складає суму 7 570 гривень (3 028 + 4 542).

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року, скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк», задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал банк», ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29.03.2021 в розмірі 59 053,30 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал банк», ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 7 570 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: